Ухвала суду № 34298538, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/28192/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Арніка" (далі - Підприємство)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2010

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011

у справі № 2а-4072/10/0670

за позовом Підприємства

до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Житомирській області (далі - Департамент)

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування рішення Департаменту про застосування фінансових санкцій від 30.04.2010 № 060342/13-32.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2010, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011, у позові відмовлено з тих мотивів, що позивача було правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 15576 грн. за порушення законодавчо встановленого порядку зберігання алкогольних напоїв.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, Підприємство звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Підприємства виходячи з такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що Департаментом було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, оформлену актом від 26.04.2010 № 48/32-2/13579378.

В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено наявність у позивача на зберіганні для реалізації алкогольних напоїв у приміщенні бару, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Наведена обставина стала підставою для застосування до Підприємства штрафних санкцій у сумі 15576 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Згідно з частинами тридцятою, тридцять першою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251.

Пунктом 1.1 цього Порядку визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Наведені у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначення місця торгівлі як місця реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів, та місця зберігання як місця, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, не дають підстави для висновку про взаємовиключність цих місць.

Тобто відповідно до положень законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, якщо алкогольні напої зберігаються безпосередньо у приміщенні, де здійснюється їх продаж, то таке приміщення (як місце здійснення торгівлі) вважається і місцем зберігання таких напоїв та повинно бути внесеним до Єдиного реєстру згідно із заявою суб'єкта підприємницької діяльності за місцезнаходженням місця зберігання.

Подальші зміни до законодавства, згідно з якими статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» доповнено частиною тридцять шостою, відповідно до якої суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі, не спростовують вказаного висновку.

Зазначена редакція Закону, що набрала чинності з 16.06.2010 у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», є свідченням зміни правового регулювання щодо порядку внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних та тютюнових виробів.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого абзацом десятим частини другої статті 17 названого Закону, в зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Арніка" відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 у справі № 2а-4072/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько