Ухвала суду № 34298094, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Київ К/800/14318/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 р.

у справі № 2а-14885/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЯР»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЯР» (далі - позивач, ТОВ «ВІЯР») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 23.10.2012 р. № 0005432203, від 26.07.2012 р. № 0003832203.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ВІЯР», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВІЯР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 04.07.2012 р. № 4764/22-317/31457447.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 34 755,00 грн., а також п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.153.1.2 п.153.1 ст.15 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 270 446,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.07.2012 р. № 0003822203, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 303 108 грн.; від 26.07.2012 р. № 0003832203, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 42 431,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві.

04.10.2012 р. позивачем було отримано рішення ДПС у м. Києві від 02.10.2012 року № 6251/10/12-114, яким у задоволенні скарги було відмовлено повністю, а також додатково донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 063,00 грн.

На підставі зазначеного рішення ДПС у м. Києві від 02.10.2012 року № 6251/10/12-114 про результати розгляду скарги, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було прийнято нове податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток від 23.10.2012 р. № 0005432203, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на прибуток у сумі 308 171,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Луверс», ТОВ «РА група Укр-Медіа», ТОВ «БІГ МЕДІА», ТОВ «Арт-Бланш» та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» були здійснені господарські операції.

При цьому при здійсненні господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність, тобто, були зареєстровані в якості юридичних осіб на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебували на податковому обліку, були платниками податку на додану вартість, були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та не були визнані в судовому прядку банкрутами.

Крім того, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.

Згідно п.п 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті. А також, витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку ( пп. 5.4.4 п. 5.4. ст.5 Закону).

Відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, як встановлено судами, первинні документи, які складені за результатами господарських операцій, підписані уповноваженими особами обох сторін, містять печатки і знаходяться на обліку у кожного з господарюючих суб'єктів. Отже, зазначені документи засвідчують факт здійснення господарської операції і мають всі необхідні реквізити, а тому правомірно використані позивачем для оподаткування господарських операцій.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності проведених позивачем господарських операцій з його контрагентами. Відтак, ТОВ «ВІЯР» валові витрати були сформовані належним чином, у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до вимог п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій суми ПДВ, включені позивачем до податкового кредиту перевіряємого періоду, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, як того вимагають п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та іншими документами, що підтверджують право на податковий кредит, а саме: угодами про здійснення господарської діяльності, видатковими накладними, актами виконаних робіт, тощо, що повністю узгоджується з вимогами п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивачем вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198.6 ст.198 ПК України не порушено, а тому і не завищено податкового кредиту в сумі 34 755 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов