Ухвала суду № 34298056, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/80414/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Курганов О. Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 рокуу справі№ 2а-6586/11/1470за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року у справі № 2а-6586/11/1470 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 0000343600 від 06.04.2011 року, № 0000723600 від 17.06.2011 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року у справі № 2а-6586/11/1470 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби № 0000343600 від 06.04.2011 року в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі 453 362, 68 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби № 0000723600 від 17.06.2011 року про збільшення зобов'язання на суму штрафних санкцій у сумі 94 116,65 грн. в повному обсязі. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови в позові, залишити в силі постанову місцевого адміністративного суду у цій частині. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 204, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення ПДВ при проведені взаєморозрахунків з ТОВ «Будівельне управління № 77» за період з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року та ТОВ «Гідротех» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року складено акт № 330/36/32654880, яким зафіксовано порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до заниження ПДВ за липень-вересень 2008 року та грудень 2010 року на загальну суму 376 466,57 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 06.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000343600, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 376 466, 57 грн. основного платежу.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000343600 від 06 квітня 2011 року залишено без змін, та збільшено грошове зобов'язання позивача на суму штрафних (фінансових) санкцій 94 116,65 грн., у зв'язку з чим прийнято додаткове податкове повідомлення-рішення № 0000723600 від 17.06.2011 року.

На думку податкового органу, укладені позивачем з ТОВ «Будівельне управління № 77» та ТОВ «Гідротех» договори, за результатами виконання яких було сформовано податковий кредит у вищевказаній сумі, є нікчемними на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій по виконанню договорів між позивачем і ТОВ «Будівельне управління № 77» та ТОВ «Гідротех», зокрема: договорами генерального підряду та постачання товарів, довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), специфікаціями, видатковими та прибутковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення ТМЦ, актами списання ТМЦ, актами на витрати матеріалів, реєстрами по переміщенню та списанню ТМЦ, дозволами на ввезення ТМЦ, а також наявністю у ТОВ «Будівельне управління № 77» ліцензії на надання відповідних будівельних послуг, кваліфікованих працівників, промислової території.

В акті перевірки відповідач посилається на акти перевірок постачальників позивача (ТОВ «Будівельне управління № 77» та ТОВ «Гідротех»), які містять даних щодо взаємовідносин з позивачем. В той час, як реальність здійснення господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків (номенклатура поставлених товарів (робіт, послуг), первинні документи) перевіркою не досліджувалась.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що господарські правовідносини позивача з вказаними контрагентами є реальним, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого адміністративного суду про необґрунтованість доводів відповідача щодо заниження податку на додану вартість за липень-вересень 2008 року з ТОВ «Будівельне управління №77» та за грудень 2010 року з ТОВ «Гідротех» на суму 376 466,57 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 94 116,65 грн.

Разом з тим, неможливо погодитьсь з висновком апеляційного суду про те, що реальність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Гідротех» є непідтвердженою, у зв'язку з чим податковим органом правомірно зазначено в акті про завищення позивачем податкового кредиту по правовідносинам з ТОВ «Гідротех» на суму 11 480,37 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо реальності виконання спірних операцій з ТОВ «Гідротех».

Висновки апеляційного суду про те, ТОВ «Гідротех» не виконувало свої зобов'язання за договором поставки від 21.01.2010 року, не ґрунтуються на дослідженні доказів, наданих позивачем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позов вірно задоволений судом першої інстанції.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі в частині відмови в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року у справі № 2а-6586/11/1470 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.044.2011 року № 0000343600 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 11480,37 грн. та про застосування штрафних санкцій в сумі 5470,16 грн.

В цій частині залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року у справі № 2а-6586/11/1470.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року у справі № 2а-6586/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак