Ухвала суду № 34297922, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/60949/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Кіт О.С.

представника позивача : Ковиріна О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 по справі №2-а-16320/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, третя особа - Первомайське управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Харківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області), Головного управління Державного казначейства України в Харківській області задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.05.2010 №0000020700/0, №0000030700/0, від 22.07.2010 №0000020700/1, №0000030700/1, від 14.09.2010 №0000020700/2, №0000030700/2, від 30.11.2010 №0000020700/3, №0000030700/3. Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 у розмірі 2438736,00грн.

При цьому, суди виходили з того, що визначальною умовою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є факт оплати позивачем податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи, а реалізацію права платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування не поставлено у залежність від джерела оплати податку таким платником.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області 16.09.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 1.8 ст. 1, п. 4.7 ст. 4, п.п. 7.4.3 п.7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №321/07-007/32359066 від 27.04.2010, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2010 №0000020700/0, від 22.07.2010 №0000020700/1, від 14.09.2010 №0000020700/2, від 30.11.2010 №0000020700/3 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 на суму 2438736,00грн. та від 14.05.2010 №0000030700/0, від 22.07.2010 №0000030700/1, від 14.09.2010 №0000030700/2, від 30.11.2010 №0000030700/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8579,20грн.

Правовою підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.8 ст. 1, п.4.7 ст.4, п.п.7.4.3 п.7.4 п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Судом встановлено, що показник від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2472751,00грн. був сформований, в тому числі і за рахунок суми податку на додану вартість, сплаченої митним органам у січні 2010 року при здійсненні операції з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» у нерезидента UGUR MAKINE STLS, TURKIYE технологічного обладнання для виробництва борошна та переробки зерна.

На виконання укладеного з нерезидентом UGUR MAKINE STLS, TURKIYE контракту № від 22.07.2009 на поставку технологічного обладнання для виробництва борошна та переробки зерна та додаткових угод до контракту позивачем було фактично здійснено часткову оплату вартості вказаного обладнання шляхом списання коштів із документарних акредитивів, відкритих у АКІБ «УкрСиббанк».

Обладнання за вищевказаним контрактом надійшло на митну територію України та митне оформлення його було здійснено на підставі вантажної митної декларації

№ 800000022/2010/801013, що сторонами по справі не заперечується, стосовно вказаних обставин реальності господарської операції з імпорту обладнання на митну територію України та правильності оформлення первинних документів за такою операцією спір відсутній.

Відповідно до вказаної вантажної митної декларації сума податку на додану вартість, яка повинна бути перерахована митному органу під час митного оформлення, складала 2472794,88грн. Вказана сума податку на додану вартість була в повному обсязі перерахована позивачем на користь митного органу, що підтверджено відповідачем в акті перевірки.

Відповідно до п.п. 7.5.2. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, для операцій із імпорту товарів датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6. цього Закону. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті, згідно вимог п.п. 7.3.6 п.7.3 ст.7 вищезазначеного Закону, є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

При цьому, як встановлено п.п. 7.2.7 п. 7.2 цієї ж статті, у разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Порушень в оформленні ВМД проведеною перевіркою не виявлено, фактів порушень з цього питання в акті перевірки не викладено.

Отже, за встановлених судом обставин, що позивач сплатив податок на додану вартість у відповідності з податковим зобов'язанням, що виникло при імпорті товару на митну територію України, безпосередньо при оформленні вантажної митної декларації, а також враховуючи, що право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з імпорту товарів на митну територію України не поставлено законодавцем у залежність від джерела оплати цим платником податку на користь митних органів, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв