Ухвала суду № 34297216, 17.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3628/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Сушка О.О.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю:

представника позивача: Марієна І.С.

представника відповідача: Андрощук О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ректора Вінницького національного технічного університету Грабка В.В. на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітету конституційно-правового контролю України" до Ректора Вінницького національного технічного університету Грабка В.В. про визнання дій протиправними , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Ректора Вінницького національного технічного університету Грабка В.В. про визнання дій протиправними.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 17 жовтня 2013 року апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача з вимогами апеляційної скарги не погодився, оскільки вважає, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою, а тому просив Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи 05 березня 2013 року Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулось до відповідача із запитом про надання наступної публічної інформації, а саме: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; довідки про включення Вінницького національного технічного університету до Державного реєстру вищих навчальних закладів України з додатками; ліцензії з додатками; довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; правил прийому до ВНЗ в 2013 році; положення про приймальну комісію; наказу про затвердження складу приймальної комісії; плану роботи і графіку засідань приймальної комісії; дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів; встановлених квот прийому до ВНЗ різних категорій осіб.

14 березня 2013 року відповідачем направлено відповідь, в якій зазначено, що переважна більшість інформації міститься на офіційному веб-сайті Вінницького національного технічного університету, інша частина інформації готується до надання.

Позивач непогоджуючись з наданою відповіддю та вважаючи її фактично відмовою у наданні зазначенної інформації звернувся до суду про визнання дій відповідача протиправними.

Вінницький окружний адміністративний суд задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію".

Згідно ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У відповідності до частин 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина 2 статті 20 Закону України "Про інформацію").

При цьому, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VІ від 13 січня 2011 року публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Розпорядники інформації визначені у статті 13 вищеназваного Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад - це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад державної форми власності вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України "Про вищу освіту" власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу). Згідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про вищу освіту" безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо.

З огяду на вищевикледене розпорядником інформації в розумінні ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є саме відповідач.

В силу ч.1 ст.14 Закону N 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані зокрема: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення (п.1); визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо (п.4); надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (п.6).

В силу частини 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

За змістом ч.1 ст.20 Закону N 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач безпідставно відмовив позивачу у надані публічної інформації з підстав можливості отримання запитуванної інформації із загальнодоступних джерел, а саме офіційного сайту - ВНЗ.

Крім того, представник відповідача в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи в своїх запереченнях проти позову вказала на те, що причинами ненадання запитуванної інформації, крім тих які зазначені у відповіді на звернення, стали таємність такої інформації а також не сплата позивачем фактичних витрат, пов'язаних із копіюванням і друком.

Однак суд при розгляді справи прийшов до висновку, що запитувана інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а розмір плати за копіювання та друк інформації відповідачем не встановлено, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 6 цього Закону, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, позивач просив надати наказ про призначення складу приймальної комісії, а не інформацію про персональні дані членів приймальної комісії, а тому дана інформація не може бути інформацією з обмеженим доступом.

Згідно ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано достатньо належних доказів, які свідчили б про правомірність дій щодо надання публічної інформації позивачу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ректора Вінницького національного технічного університету Грабка В.В., - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 жовтня 2013 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Сушко О.О.