Ухвала суду № 34297028, 16.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3333/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Томенка Р.В., Дремлюха О.М.

відповідача: Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласттермавіа" до Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Екопласттермавіа" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки товариства Вінницькою ОДПІ складено акт №2289/22-05/23057445 від 05.07.2013р., на підставі висновків якого податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003712201. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Екопласттермавіа" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Лізинг- Сіті" за серпень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 05.07.2013 р. за № 2289/22-05/23057445.

На підставі викладених в акті перевірки даних податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003712201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3193,00 грн., в тому числі за основним платежем 2554,00 грн., та застосована штрафна санкція у розмірі 639,00 грн.

Підставою для висновків про порушення товариством вимог податкового законодавства стала відсутність, на думку податкового органу, реального характеру господарських відносин позивача з TOB "Лізинг - Сіті".

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Лізинг - Сіті" був укладений Договір про надання послуг №166 від 06.08.2012 року (а.с. 39-41). Відповідно до умов зазначеного Договору, виконавець - ТОВ «Лізинг-Сіті» зобов'язується надати послуги щодо прибирання приміщень замовника. Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна вартість послуг за цим Договором складає 15325,38 грн.

Крім того, між сторонами підписано додаток №1 до Договору про надання послуг, яким визначено об'єм та види робіт, а саме: заміна фільтруючих елементів системи аспірації (з-д Барлінек) та поверхневе очищення від пилу труб систем вентиляції (з-д Барлінек) (а.с. 42).

В подальшому, на виконання умов Договору, між сторонами підписано акт надання послуг №162 від 10.08.2012 року на суму 15325,38 грн. з ПДВ, відповідно до якого ТОВ «Лізинг-Сіті» виконав роботи по заміні фільтруючих елементів системи аспірації (з-д Барлінек) та поверхневе очищення від пилу труб систем вентиляції (з-д Барлінек) ( а.с.43). Також, на підтвердження зазначеної операції, ТОВ "Лізинг - Сіті" було сформовано податкову накладну № 42 від 10.08.2012 року на суму 15325,38 грн. з ПДВ.(а.с.44).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом періоду, що перевірявся, уклав договір №ДГ-018 від 17.07.2012 року із ТОВ "Барлінек Інвест". Згідно умов цього договору, ТОВ "Екопласттермавіа" - виконавець зобов'язується виконати роботи з прибирання приміщень Замовника- ТОВ "Барлінек Інвест" (а.с.31-33). Крім того, 17.07.2012 року між позивачем та ТОВ "Барлінек Інвест" підписано додаток №1 до Договору №ДГ-018 від 17.07.2012року, яким визначено вартість виконаних робіт.(а.с.34). В подальшому, 07.08.2012 року між позивачем та ТОВ "Барлінек Інвест" були підписані акт №ОУ-000078 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого позивачем були виконані роботи по договору на суму 19022,65 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 35) та акт №ОУ-000079 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого позивачем були виконані роботи по договору на суму 5285,00 грн. в т.ч. ПДВ. (а.с. 37).

Також, на підтвердження вищезазначених операцій, позивач отримав податкову накладну №3 від 07.08.2012 року на суму 19022,55 грн. в т.р. ПДВ - 3170,44 грн. (а.с. 36) та податкову накладну № 4 від 07.08.2012 року на суму 5285,00 грн. в т.р. ПДВ- 5285,00 грн. (а.с. 38).

При розгляді справи у суді першої інстанції у судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ «Лізинг-Сіті» у межах свого договору фактично виконувала роботи як субпідрядник за основним договором про надання послуг з прибирання, який був укладений з ТОВ «Барлінек Інвест». Зазначене підтверджується договором та актом надання послуг, відповідно до яких ТОВ «Лізинг-Сіті» здійснювало роботи на заводі «Барлінек» у м. Вінниці по вул. Чехова, 7-В.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 жовтня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.