Ухвала суду № 34295125, 21.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1556/13-а

21.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 801/1556/13-а за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 26.04.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" (пров. Білостоцького, 12, кв. 27, місто Дніпропетровськ, 49000)

до Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 150, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" до Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим про скасування рішення відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" звернулося з апеляційною скаргою з пропуском строку, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 у справі № 801/1556/13-а задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" строк на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 у справі № 801/1556/13-а.

21.10.2013 до початку розгляду справи від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судовою колегією було задоволено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) про скасування рішення відповідача № 15 від 15.01.2013 через те, що, на думку позивача, зазначене рішення є безпідставним, оскільки позивачем не були порушені вимоги Закону України "Про рекламу".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 15.01.2013 відповідачем згідно із частиною першою статті 16, частиною шостої статті 27 Закону України «Про рекламу» було прийнято рішення №15 про накладення на позивача штрафу у загальному розмірі 4420,00 грн. на підставі протоколу №1784 від 12.11.2012.

Передумовою прийняття протоколу стало здійснення контролю відповідачем за дотриманням вимог законодавства про рекламу у місті Керчі на пішохідній доріжці (тротуарі) по вул. Леніна, 41, в ході здійснення якого встановлено порушення позивачем законодавства про рекламу, а саме: розташування рекламного носія (стопера) з інформацією про магазин "Мобілочка", направлений на формування та/або підтримання інтересу споживача реклами до товару зі змістом: "Мобілочка мережа низьких цін № 1 мобілочка 8855", що є ознакою порушення частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" (без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого виконавчим комітетом Керченської міської ради), оскільки є порушення вимог пункту 44 постанови Кабінету міністрів України № 2067 від 29.12.2003 «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами»: спеціальні конструкції повинні маркіруватися з зазначенням на каркасі спеціальної конструкції власника конструкції, номеру дозволу та строку його дії.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на адресу позивача була спрямована вимога від 12.11.2012 за вих. № 02-01/1784 про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної (виготовленої) реклами відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України "Про рекламу" (акт виконаних робіт, рахунок, платіжні документи та інше), або пояснення з вказівкою причин неможливості надати таку інформацію; свідоцтво про державну реєстрацію СПД та про сплату податків; договір на виготовлення та/або розміщення реклами та узгоджений макет даного зображення; дозвіл на розміщення рекламного носія, який виданий виконавчим комітетом Керченської міської ради; пояснення по факту даного порушення та інформацію про усунення порушень із встановленим строком надання до 30.11.2012.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що зазначена вимога була належним чином скерована на адресу позивача та отримана останнім 28.11.2012, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, на виконання зазначеної вимоги, позивачем не було надано ніякої інформації.

Рішенням від 10.12.2012 було розпочато розгляд справи про порушення позивачем законодавства про рекламу. До того ж, позивач був повідомлений про місце та час розгляду питання про накладення штрафних санкцій за недотримання вимог законодавства про рекламу, а саме: що 15.01.2013 на комісії Інспекції з питань захисту прав споживачів відбудеться розгляд питання щодо накладення штрафних санкцій відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що розташування рекламного носія (стопера) з інформацією про магазин "Мобілочка", направлений на формування та/або підтримання інтересу споживача реклами до товару зі змістом: "Мобілочка мережа низьких цін № 1 мобілочка 8855", не є ознакою порушення частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу", оскільки, як вважає позивач, відповідно до частини п'ятої статті 9 Закону України "Про рекламу", такий об'єкт не може вважатися рекламою, через наступне.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження зазначених доводів апеляційної скарги, оскільки з фотографії, яка є додатком до апеляційної скарги, на якій зображений рекламний носій (стопер) з назвою "Мобілочка мережа низьких цін № 1", взагалі не зрозуміло причетність зробленого знімку до розглядаємої справи, оскільки не можливо встановити: де саме та у якій час встановлений вказаний рекламний носій (стопер) та чи встановлений він саме біля входу в приміщення, де розташований позивач.

Таким чином, у порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно із пунктом 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 27 Закону «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем було порушено вимоги частини першої статті 16 та частини шостої статті 27 Закону України "Про рекламу", оскільки в ході перевірки встановлено розташування рекламного носія (стопера) з інформацією про магазин "Мобілочка", направленого на формування та/або підтримання інтересу споживача реклами до товару зі змістом: "Мобілочка мережа низьких цін № 1 мобілочка 8855", без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого виконавчим комітетом Керченської міської ради, та на виконання вимоги про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної (виготовленої) реклами позивачем не надано жодної інформації.

Оцінюючи дії Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач при винесенні рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу діяв відповідно до наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 у справі № 801/1556/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко