Постанова № 34294865, 16.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4938/13-а

16.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Щербініні О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Практика Стандарт"- Зеленко Роман Васильович, довіреність № б/н від 02.05.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 801/4938/13-а за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Практика Стандарт" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 21.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Практика Стандарт" (вул. Куйбишева, 13, кв. 109, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Практика Стандарт" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 10 квітня 2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС: № 0005811501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23870 гривень за основним платежем та 5967,50 гривень - штрафні санкції; № 0007561502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19096 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Практика Стандарт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з КП "Альянс" за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 рік, якою встановлено заниження податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Апелянт вважає, що такі висновки були зроблені відповідачем з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагента товарів (робіт, послуг), такі висновки не відповідають фактичним обставинам та є необґрунтованими.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Практика Стандарт".

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 замінено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" зареєстроване у якості юридичної особи 21.03.2008 року виконкомом Сімферопольської міської Ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з 25.03.2008 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі та є платником податку на додану вартість, згідно Свідоцтва платника ПДВ № 100221242 від 12.05.2008 року (а.с. 11, 12, 23, 24).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП "Альянс" за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 рік, за результатами якої було складено акт № 1627/15.2/3581364 від 15.03.2013 року (а.с. 27-35).

В ході цієї перевірки було встановлено, що ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" в першому півріччі 2010 року до складу скоригованих валових витрат було віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 95480 гривень та сформовано податковий кредит в сумі 19096 гривень за рахунок взаємовідносин з його контрагентом постачальником - КП "Альянс".

В той же час, до ДПІ у м. Сімферополі надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс" № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року, яким встановлено порушення цим підприємством ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання КП "Альянс" до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі цих встановлених під час проведення перевірки обставин, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ "Підприємство Практика Стандарт":

- П.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2010 року на суму 23870 гривень;

- П.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185. 1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 19096 гривень.

На підставі цих висновків акту, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0007561502 від 10.04.2013 року, яким ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19096 гривень (а.с. 25);

- № 0005811501 від 10.04.2013 року, яким ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29837,50 гривень, з яких 23870 гривень - основний платіж та 5967,50 гривень - штрафні санкції (а.с. 26).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зв'язку придбаних від КП "Альянс" робіт за актом приймання від 31.05.2010 року з власною господарською діяльністю позивача, що в свою чергу виключає можливість віднесення до складу валових витрат вартості придбання таких послуг та віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (далі - Закон № 334/94) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94).

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Перелік витрат, що не включаються до складу валових надано у п. 3 ст. 3 Закону № 334/94, у тому числі за даним пунктом не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищевказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період до 01.01.2011 року були встановлені Законом України "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.01.2011 року з набранням чинності розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. питання стосовно оподаткування податком на додану вартість врегульовані нормами цього розділу ПКУ.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язаннязвітного періоду, визначена цим законом. Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є сумою податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (при її позитивному значенні) або бюджетному відшкодуванню (при її від'ємному значенні). Аналогічна норма стосовно визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету при позитивному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що діє з 01.01.2011 року, встановлена п.200.1 та п.200.2 ст.200 розділу V ПКУ.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 ПК України).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону (до 01 січня 2011 року) або пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (після 01 січня 2011 року), протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (до 01 січня 2011 року - п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", після 01 січня 2011 року - п.198.2 ст.198 розділу V ПК України).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ПДВ, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З 01 січня 2011 року згідно п.198.6 ст.198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

12.01.2010 року між ТОВ "Підприємство "Практика Стандарт" (Виконавець) та спортивно - оздоровчим табором МЕІ "Алушта" (Замовник) було укладено Договір № 3, згідно з умовами якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець організує виробництво ремонтних робіт на об'єктах Замовника згідно за дорученням останнього та здає виконані роботи Замовнику. Орієнтована вартість робіт за Договором складає 2000000 гривень (а.с. 96-97).

Позивачем, виконання робіт за цим Договором ними було доручено підприємству КП "Альянс", письмовий договір з яких ними не укладався.

11.05.2010 року ТОВ "Підприємство "Практика Стандарт", як замовником та КП "Альянс", як Генпідрядником, була підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року на суму 114577,20 гривень, в тому числі ПДВ - 19096,20 гривень (а.с. 39).

31.05.2010 року між ТОВ "Підприємство "Практика Стандарт" та КП "Альянс" було підписано акт виконаних підрядних робіт за травень 2010 року на суму 114577,20 гривень, в тому числі ПДВ - 19096,20 гривень (а.с. 39-41).

31.05.2010 року КП "Альянс" було виписано позивачу податкову накладну № 1567 від 31.05.2010 року на суму 114577,20 гривень, в тому числі ПДВ - 19096,20 гривень (а.с. 37).

Кошти за отримані роботи, згідно наданої банківської виписки, були перераховані ТОВ "Підприємство "Практика Стандарт" на користь КП "Альянс" 24.06.2010 року (а.с. 38).

Як стверджує представник позивача, ремонтні роботи за Договором № 3 від 12.01.2010 року, фактично виконані КП "Альянс", були передані позивачем Замовнику - Студентському оздоровчо - спортивному табору "Алушта" за актом приймання виконаних робіт загальною вартістю 130905,60 гривень, в тому числі ПДВ - 21817,60 гривень, якій підписано сторонами договору 18.05.2010 року (а.с. 72-74).

На підтвердження реальності взаємовідносин з КП "Альянс" позивачем надані видаткові та податкові накладні, які підтверджують фактичне отримання ТОВ "Підприємство "Практика Стандарт" будівельних матеріалів, які були використані КП "Альянс" при виконанні ремонтних робіт (а.с. 85-90).

18.06.2010 року ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, згідно з Додатком № 5 до якої позивачем було сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної, виписаної КП "Альянс" на суму 19096,20 гривень (а.с. 98-103).

09.08.2010 року ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з податку на прибуток підприємства з перше півріччя 2010 року (а. с. 106-108).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку що позивачем не було занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2010 року на суму 23870 гривень та не було завищено податковий кредит на суму ПДВ 19096 гривень.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентом, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Що стосується висновків суду першої інстанції, судова колегія зазначає, що як було зазначене вище, є вичерпні підстави для віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту платником податків.

При цьому, порушення позивачем Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», не відноситься до підстав не включення сум до валових витрат.

Судова колегія зазначає, що зазначена норма не регулює питання податкового обліку, як і не ставить будь-яких вимог до документів у сфері податкового обліку.

Таким чином, положення Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» взагалі не може впливати на право платника податку відносити певні витрати до складу валових.

Також, зазначене твердження підтверджується наявністю у позивача належним чином оформлених первинних бухгалтерських, платіжних та інших документів, які прямо свідчать про фактичне здійснення господарських операцій й дозволяють віднести витрати, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових.

Крім того, недотримання Наказу Держкомстату від 26.12.2005 року не є тією обставиною, що свідчить про невиконання позивачем угод з КП «Альянс».

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Практика Стандарт" задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.13 по справі № 801/4938/13-а скасувати.

3. Прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги задовольнити.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 10 квітня 2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС: № 0005811501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23870 гривень за основним платежем та 5967,50 гривень - штрафні санкції; № 0007561502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19096 гривень.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко