Ухвала суду № 34294849, 02.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11721/12/0170/21

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-11721/12/0170/21 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 22.05.13

за позовом Дочірнього підприємства "Ремонтно будівельне управління " Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Богдановича, 4,Ялта,Автономна Республіка Крим,98637)

до Державна податкова інспекція у м. Ялті Головного управління Міндоходів (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Ремонтно будівельне управління" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 № 0004372301 та № 0004382301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.13 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 09.10.2012 № 0004372301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 09.10.2012 № 0004382301.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на користь Дочірнього підприємства "Ремонтно будівельне управління" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" витрати зі сплати судового збору у сумі 1625,50 грн., та витрати з проведення судово-економічної експертизи у розмірі 19 162,00 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що на підставі акту перевірки позивача , відповідачем 09.10.2012 прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0004382301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71279,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5541,00 грн. та № 0004372301 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 85729,00 грн. нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1,00 грн.

На думку апелянта, зазначені податкові повідомлення-рішення прийняти обґрунтовано та з дотриманням вимог діючого законодавства, а отже не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Ялті Головного управління Міндоходів.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.09.2012 тривалістю 5 робочих днів відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Бренд-Строй" за період з 01.08.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт перевірки № 1596/22-03/20749970/178 від 26.09.2012 (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в сумі 85729,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 196.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 71279,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 09.10.2012 прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0004382301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71279,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5541,00 грн. та № 0004372301 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 85729,00 грн. нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1,00 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Пунктом 5.3 ст. 5 зазначеного Закону були зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

За змістом вказаних норм законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

До валових витрат платника податку включається вартість ТМЦ, робіт, послуг, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.165, 14.1.178 ст. 14 ПКУ податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 138 ПКУ визначений склад витрат та порядок їх визнання, зокрема витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПКУ).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ "Бренд-Строй" укладено низку договорів підряду та постачання товару.

У виконання зазначених договорів ТОВ "Бренд-Строй" складені, підписані та видані позивачу податкові накладні: № 44 від 16.05.2011 на загальну суму 188019,37 грн., у т.ч. ПДВ 31336,56 грн.; № 397 від 28.02.2011 на загальну суму 16800,00 грн., у т.ч. ПДВ 2800,00 грн.; № 240 від 30.06.2011 на загальну суму 13936,25 грн., у т.ч. ПДВ 2322,71 грн.; № 221 від 31.03.2011 на загальну суму 75979,82 грн., у т.ч. ПДВ 12663,30 грн.; № 1640 від 30.09.2010 на загальну суму 20962,03 грн., у т.ч. ПДВ 3493,67 грн.; № 983 від 28.07.2010 на загальну суму 10101,60 грн., у т.ч. ПДВ 1683,60 грн.; № 1080 від 30.09.2010 на загальну суму 74642,90 грн., у т.ч. ПДВ 12440,48 грн.; № 880 від 30.06.2010 на загальну суму 27230,40 грн., у т.ч. ПДВ 4538,40 грн.

Таким чином загальна сума податку на додану вартість складає 71278,66 грн., а загальна сума витрат без урахування податку на додану вартість - 427671,97 грн.

У висновку судово-економічної експертизи № 302/12 від 18.04.2013 зазначено, що відповідно до наданих первинних бухгалтерських та податкових документів позивача:

1.Податковий кредит сформований позивачем за господарськими- операціями із ТОВ "Бренд-Строй" у розмірі 71278,66 грн., що були предметом перевірки (Акт № 1596/22- 03/2074990/178 від 26.09.2010) визначено правильно;

2.Отримання позивачем будівельно - монтажні роботи та будівельні матеріали від ТОВ "Бренд-Строй" на загальну суму 427672,36 грн., у тому числі вартість без ПДВ 356393,65 грн. та ПДВ 71278,71 грн. підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковою накладною, податковими накладними, журналом-ордером № 6 за червень 2011 року, травень 2011 року, березень 2011 року, жовтень 2010 року, вересень 2010 року, липень 2010 року, червень 2010 року, відомостями витрат та доходів за 2010 - 2011 роки.

3. Фактичне використання угод, що були предметом перевірки, а саме придбання будівельних робіт та будівельних матеріалів, сплата їх вартості підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковою накладною, податковими накладними, журналом-ордером № 6 за червень 2011 року, травень 2011 року, березень 2011 року, жовтень 2010 року, вересень 2010 року, липень 2010 року, червень 2010 року, відомостями витрат та доходів за 2010 - 2011 роки., банківськими виписками за 09.09.2010, 05.10.2010, 29 06.2010. 26.07.2010, 12.04.2011, 29.03.2011, 21.03.2011, 16.05.2011, 25.06.2011, 25.02.2011.

4. Використання позивачем у господарський діяльності отримані товарно-матеріальні цінності (послуги) від ТОВ "Бренд-Строй" у розмірі 427672,36 грн., у тому числі вартість без ПДВ 356393,65 грн. підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковою накладною, податковими накладними, журналом- ордером № 6 за червень 2011 року, травень 2011 року, березень 2011 року, жовтень 2010 року, вересень 2010 року, липень 2010 року, червень 2010 року, відомостями витрат та доходів за 2010 - 2011 роки., оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 36 за 2010 - 2011 роки

5. Висновки Акту перевірки № 1596/22-03/2074990/178 від 26.09.2010 щодо заниження податку на прибуток в розмірі 85729,00 грн., та заниження ПДВ на суму 71279,00 грн. документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються.

6.Оплата за товари та послуги придбані позивачем у ТОВ "Бренд-Строй" загальною вартістю 427672,36 грн., у тому числі вартість без ПДВ 356393,65 грн. та ПДВ 71278,71 грн. здійснена у загальній сумі 425944,26 грн., у тому числі ПДВ у сумі 70990,71 грн., що підтверджується банківськими виписками за 09.09.2010, 05.10.2010, 29.06.2010, 26.07.2010, 12.04.2011, 29.03.2011, 21.03.2011, 16.05.2011, 25.06.2011, 25.02.2011, журналом-ордером № 6 за червень 2011 року, травень 2011 року, березень 2011 року, жовтень 2010 року, вересень 2010 року, липень 2010 року, червень 2010 року.

Наявність, належність, допустимість та достовірність вищевизначених первинних документів, що підтверджують факт взаємовідносин позивача з визначеним контрагентом підтверджується висновками викладеними у висновку сувово-економічної експертизи № 302/12 від 18.04.2013.

Як встановлено висновком судово-економічної експертизи № 302/12 від 18.04.2013 використання позивачем у господарський діяльності отриманих товарно-матеріальних цінностей (послуги) від ТОВ "Бренд-Стой" у розмірі 427 672,36 грн., у тому числі вартість без ПДВ 356 393,65 грн. підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковою накладною, податковими накладними, журналом-ордером № 6 за червень 2011 року, травень 2011 року, березень 2011 року, жовтень 2010 року, вересень 2010 року, липень 2010 року, червень 2010 року, відомостями витрат та доходів за 2010 - 2011 роки, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 36 за 2010 - 2011 роки.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 № 0004382301 та № 0004372301.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.13 у справі № 2а-11721/12/0170/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко