Постанова № 34294360, 15.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 2а/1570/6739/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів в Одеській області - Копанського С.А.

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» - Тануркова Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2011 року №0000462300, від 15.08.2011 року №0000472300 та від 15.08.2011 року №0000482300, -

В С Т А Н О В И Л А:

З позовом до суду першої інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2011 року №0000462300, від 15.08.2011 року №0000472300 та від 15.08.2011 року №0000482300.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з контрагентами, оплатив отримані від них товарно-матеріальні цінності, в тому числі суми ПДВ, отримав від нього податкові накладні, в зв'язку із чим правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що договори з постачальниками носили фіктивний характер, товарно-матеріальні цінності за цими договорами не переміщувались та не передавались, а тому позивач протиправно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 15.08.2011 року №0000462300, від 15.08.2011 року №0000472300 та від 15.08.2011 року №0000482300.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процессуального права у звязку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу відповідача від 14.07.2011 року №578 та направлення на перевірку від 14.07.2011 року №704,705 посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 14.07.2011 року по 27.07.2011 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №827-123/23-00/34490471 від 29.07.2011 року (а.с.13-36), на підставі якого, відповідачем 15.08.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000462300 (а.с.9) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 3661485,00 грн., штрафних санкцій 2746113,75 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», №0000472300 (а.с.10) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ 2838808,00 грн., штрафних санкцій 21291063,50 грн., №0000482300 (а.с.11) щодо зменшення від'ємного значення ПДВ за липень 2010 року в розмірі 90378,00 грн. за порушенням ним п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Відповідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки -цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно до п. п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є ґрунтовними, документально підтверджені та відповідають чинному законодавству, а отже позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно до п.п. 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулюється порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до довідки АБ № 269666 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»є виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво рафінованих олії та жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що між позивачем та його постачальниками ПП «ТОП ТРАНС СЕРВІС», ПП «НІКЮТАС», ТОВ «ХОЛЕС ТРЕЙД», ПП «В-2», ПП «ПОБЄДА», ПП «ПРОДМАРКЕТ ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОКОМПЛЕКС» були укладені договори на поставку насіння соняшнику.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що в ході проведення перевірки будь яких документів ( товарно транспортних документів, заявок Покупця) та інших супроводжувальних документів ) які б підтверджували вчинення дій між позивачем та контрагентами ПП «ТОП ТРАНС СЕРВІС», ПП «НІКЮТАС», ТОВ «ХОЛЕС ТРЕЙД», ПП «В-2», ПП «ПОБЄДА», ПП «ПРОДМАРКЕТ ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОКОМПЛЕКС» стосовно постачання товару, згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів не надано.

Таким чином, колегія суддів ввважає, що у висновки відповідача викладені в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях є обгрунтованими та такими, що відповідають нормам діючого законодавства.

На підтвердження зазначених договорів позивач лише при оскарженні дій відповідача додав видаткові накладні, копії товарно-транспортних накладних на перевезення насіння, податкові накладні та виконання позивачем умов договору щодо проведення оплати вартості придбаних ТМЦ, а саме банківські виписки та платіжні доручення (а.с.102-250 т.2, а.с.1-234 т.3, а.с.1-229 т.5, а.с.1-133 т.6).

Однак, колегія суддів зазначає, що наявність даних документів не свідчить про протиправність дій відповідача при винесенні оскаржуваних повідомлень- рішень, так як дані документи повинні були надані при перевірці податкового органу

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення прийняті з порушенням вимог діючого законодавства у зв'язку з тим, що позивач надав всі необхідні документи на підтвердження взаємовідносин з контрагентами ПП «ТОП ТРАНС СЕРВІС», ПП «НІКЮТАС», ТОВ «ХОЛЕС ТРЕЙД», ПП «В-2», ПП «ПОБЄДА», ПП «ПРОДМАРКЕТ ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОКОМПЛЕКС».

Однак, колегія суддів не може погодитись з такою позицією суду першої інстанції виходячи з наступного.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) на даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно п. 3.6.Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Згідно п. 5. 1 зазначених рекомендацій, бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автотранспорту. підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для здійснення розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту використовуються наступні типові форми єдиної первинної транспортної документації:

- дорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (діюча в межах України);

- товаротранспортна накладна - типова форма №1-ТН.

Згідно з п. 2.7 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704) визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХП; ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 року №2344-111; - п. 21 ст.11 Закону України «Про міліцію» від грудня 1990 року №565-ХІІ: Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за № 128/2568.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 ст. 11 Правил перевезення визначено, що ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також правилами перевезення визначається, яким чином, у скількох екземплярах оформляються товарно-транспортні накладні, ким вони підписуються, тощо.

Так, п.11.3 Правил визначено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (11.4). ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (11.5). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри і п. 11.6). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.7).

Таким чином, ТТН належить до первинної транспортної документації, застосування якої всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Таким чином, колегія суддів не вбачає всіх необхідних документів на підтвердження фактичних взаємовідносин з контрагентами ПП «ТОП ТРАНС СЕРВІС», ПП «НІКЮТАС», ТОВ «ХОЛЕС ТРЕЙД», ПП «В-2», ПП «ПОБЄДА», ПП «ПРОДМАРКЕТ ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОКОМПЛЕКС» на підтвердження договорів поставки насіння соняшнику.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до актів перевірок, які надійшли до відповідача іншими ДПІ, на обліку в яких стоять контрагенти-постачальники, баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході. проведення перевірки, встановлено що контрагенти-постачальники: ПП "Топ Транс Сервіс", ПП «НікЮТАС», ТОВ "Холес Трейд", ПП «В-2», ПП «Побєда», ПП "ПРОДМАРКЕТ ГРУП", ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОКОМПЛЕКС" не виконують свої податкові зобов'язання, не декларуючи їх, та відповідно не маючи правових зв'язків по операціях реалізації (продажу) товарів (послуг), що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Відповідно до пп. 1.4.3 наказу ДПА України від 18.04.08 № 266 з урахуванням змін, внесених наказами ДПА України від 08.12.08 № 765 та від 30.12.09 № 742, вищезазначені контрагенти-постачальники - вигодотранспортуючі суб'єкти (транзитери) - суб'єкти господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (± 0,5%), економічна вигода від діяльності, ще ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, - відсутня.

Таким чином, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між контрагентами - постачальниками позивача а саме з ПП "Топ Транс Сервіс", ПП «НікЮТАС», ТОВ "Холес Трейд", ПП «В-2», ПП «Побєда», ПП "ПРОДМАРКЕТ ГРУП", ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОКОМПЛЕКС" не в повній мірі досліджено судом першої інстанції та не надано належної оцінки висновкам відповідача в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях.

Судом першої інстанції не надано правової оцінки трердженням відповідача щодо відсутності основних фондів, відсутності трудових ресурсів , виробничих потужностей та іншого майна, які економічно неохідні для виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками.

Судом першої інстанції не дано належної оцінки цим фактам, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що докази, на які посилався суд першої інстанції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування, у справі, яка розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Таку ж позицію висловив і Верховний Суд України у своїй постанові від 27 березня 2012 року по справі № 21-737во10.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бютжету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бютжету , а отже є нікчемними.

Всупереч вимогам статей 11,159 КАС України зазначені доводи відповідача суд першої інстанції до уваги не взяв і не перевірив, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не наддав, хоча вони піддають сумніву висновки суду першої інстанції щодо неправомірності доводів ДПІ і мають істотне значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає ( частина чеверта та пята зазначеної статті)

Згідно ст. 159 КАС України Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Колегія суддів з огляду на вищевикладене дійшла до висновку, що відповідачем правомірно були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а доводи та вимоги позивача, які викладені у позовній заяві та висновки суду першої інстанції є безпідставними і необгрунтованими.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів в Одеській області - задовольнити

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів в Одеській області про визнанняння протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2011 року №0000462300, від 15.08.2011 року №0000472300 та від 15.08.2011 року №0000482300, - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів в Одеській області про визнанняння протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2011 року №0000462300, від 15.08.2011 року №0000472300 та від 15.08.2011 року №0000482300, - відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2013 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.