Ухвала суду № 34293177, 15.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 876/9089/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Луцької ОДПІ на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі за позовом ТзОВ «Ніколь» до Луцької ОДПІ Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У квітні 2013 року ТзОВ «Ніколь» звернулося з позовом до Луцької ОДПІ Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач вказував, що відповідачем проведено перевірку ТзОВ «БК «АРС» за результатами якого складено акт №6492/22-6/20148124 від 27.11.2012 року, яким встановлено порушення: ст.. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «АРС» на загальну суму 70179,50 грн., в тому числі за вересень 2011 року - 70 179,50 грн. та відповідно занижена сума податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню та сплаті за вересень 2011 року - 70 179,50 грн.; п.п. 13.1.1, п. 134.1, ст.. 134, п. 135.1, п. 135.2, ст.. 135, п. 138.8, ст.. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПК України у зв'язку із чим занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 80707 грн.

На підставі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0002152206 від 10.12.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80 707 грн. та №0002162206 від 10.12.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 105 268,50 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали висновки податкового органу про фіктивність правочинів позивача з ТзОВ «БК «АРС» у зв'язку з чим відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від даного контрагента.

Вважаючи такі висновки податкового органу неправомірними, позивач звернувся до суду та просив скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 10.12.2012 року №0002152206 та №0002162206.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Вказує на фіктивність правочинів позивача з ТзОВ «БК «АРС» вчинених без наміру створення правових наслідків.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «БК «АРС» за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.11.2012 року № 6492/22-6/20148124.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 185, пункту 186.1. статті 186, пунктів 198.1., 198.6. статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «АРС» на загальну суму 70179,50 грн., в тому числі: за вересень 2011 року на суму 70179,50 грн., та відповідно занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за вересень 2011 року - 70179,50 грн.; підпункту 13.1.1. пункту 134.1. статті 134, пунктів 135.1., 135.2. статті 135, пункту 138.8. статі 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 80707,00 грн.

В результаті оскарження висновків акту від 27.11.2012 року № 6492/22-6/20148124, листом Луцької ОДПІ від 05.12.2012 року № 17919/10/22-1 оскаржуваний акт перевірки визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки, 10.12.2012 року Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення №0002152206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 80707,00 грн. та № 0002162206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 105268,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 70179,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 35089,50 грн.

В результаті адміністративного оскарження даних податкових повідомлень-рішень такі залишені без задоволення, а скарги без змін.

В акті перевірки, податковий орган робить висновок про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТзОВ «БК «АРС», у зв'язку з чим позивачем безпідставно завищено податковий кредит за вересень 2011 року, а також занижено суми ПДВ за вересень 2011 року та занижено суми податку на прибуток за 3 квартал 2011 року.

Так, судом встановлено, що 01.04.2011 року між ТзОВ «Ніколь» (Замовник) та ТзОВ «БК «АРС» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 15-11, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язується надати, а Замовник оплатити і прийняти у відповідності з умовами даного договору послуги асортименті та за ціною, що вказується в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 даного договору Замовник проводить оплату Виконавцю наданих послуг після їх виконання шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок. Документом, що є основою для оплати наданих послуг та підтверджує виконання зобов'язань являється погоджений обома сторонами акт виконаних робіт. Ціни на послуги з завантаження, розвантаження товару та його встановлення і монтаж сторонами погоджені згідно з додатком № 1 до договору.

На виконання зобов'язань по договору за період з 01.04.2011 року по 28.09.2011 року ТзОВ «БК «АРС» надано ТзОВ «Ніколь» послуг на загальну суму 2095428,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року на загальну суму 421077,00 грн., в тому числі ПДВ - 70179,50 грн.

Факт надання послуг підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) із зазначенням місця їх складання та кошторисами витрат на послуги.

Оплата за надані послуги проведена у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ «БК АРС» коштів за надані послуги, що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Надані послуги були придбані у ТзОВ «БК «АРС» та в подальшому реалізовані позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з контрагентом, якщо витрати на їх придбання та сам факт придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання позивачем їх у власній господарській діяльності, укладені позивачем договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Придбані у вказаного контрагента послуги позивачем були реалізовані, що підтверджується договором на закупівлю деталей металевих для столярних та теслярських виробів (відгороджувальних конструкцій (захисних сертифікованих бар'єрних перегородок операційних робочих місць) № 113 від 28.12.2010 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі начальника Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» (Замовник) та ТзОВ «Ніколь» (Виконавець), актами приймання - передачі виконаних робіт у вересні 2011 року.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вже зазначалось вище, згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а укладені позивачем договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг наданих ТзОВ «БК «АРС» не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів встановлено дійсність господарських операція .

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «БК «АРС» укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Зі справи вбачається з матеріалів справи, комплекс отриманих послуг у ТзОВ «БК «АРС» в 3 кварталі 2011 року безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, а тому він мав право на віднесення сум до валових витрат.

Судом встановлено, що отримані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, висновок відповідача про нікчемність укладеної угоди ґрунтується на підставі акту перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2012 року № 3792/22-9/37264634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АРС», за результатами якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вересень 2011 року. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТзОВ «БК «АРС» за вересень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «БК «АРС» та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Згідно бази даних АІС ОР ТзОВ «БК «АРС» «має стан «припинено».

Крім того, ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників товарів для ТзОВ «БК «АРС» у вересні 2011 року, зокрема, ТзОВ «Триада» (акт від 05.09.2012 року № 3474/22-9/20321338) та ТзОВ «Євро Імідж» (акт від 19.07.2012 року № 2620/22-9/34048066), в яких вказано про відсутність реального здійснення господарських операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), які укладені ТзОВ «Триада» та ТзОВ «Євро Імідж» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та мають ознаки фіктивності.

Однак, з такими твердженнями відповідача погодитись не можна, виходячи з наступного.

Що стосується даних, встановлених в ході службового розслідування щодо проведеного експертного дослідження підпису, то суд до уваги їх не приймає, оскільки кримінальне провадження по діяльності ТзОВ «БК «АРС» не порушено і доказів на підтвердження такої обставини відповідачем в судове засідання не представлено.

Щодо посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, то суд зазначає, що зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Внесення запису «має стан платника «припинено», на момент складання акту у 2012 році та неможливості проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання, укладених з вказаним контрагентом, правочинів нікчемними.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Зібрані по справі докази свідчать, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання послуг у ТзОВ «БК «АРС», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим оскаржені рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З врахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Волинської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі №803/1037/13-а - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.10.2013 року