Ухвала суду № 34291351, 21.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р.

справа № 1170/2а-2277/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: /FONT>

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чабаненко С.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську NT >апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №1170/2а-2277/11

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Креатив»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» (далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011р. №0000452310, яким позивачу зменшено від’ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1387358 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1040519 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-2277/11. (т.1, а.с. 1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідачем не досліджувалося фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «Компанія Ганеша» та ТОВ «Агро-Трейд-Інвест».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №1170/2а-2277/11 позов задоволено повністю. (суддя – Пасічник Ю.П.) (т.3, а.с.78-80)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок, не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідач – Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову від 24.11.2011р. по справі №1170/2а-2277/11 Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. (т.3, а.с.83-85)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (послуг) підприємству від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції 12 травня 2011 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Креатив» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ Компанія «Ганеша» та ТОВ «Агро-Трейд-Інвест» за лютий 2011 року, результати якої оформлено актом №46/23-1/31146251 від 12 травня 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1 та 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту ПДВ за лютий 2011р. на суму 1387358 грн.

30 травня 2011 року на підставі акту перевірки №46/23-1/31146251 від 12 травня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452310, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 1387358 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1040519 грн.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія Ганеша» (продавець) були укладені договори поставки №402/3 від 14.02.2011р та №402/1 від 31.01.2011р. і протягом лютого 2011р., на виконання умов вказаних договорів, продавцем поставлено позивачу олію соняшникову на загальну суму з ПДВ 2031724,38 грн. Транспортування товару від продавця до покупця підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. ТОВ «Компанія Ганеша» виписано позивачу податкові накладні, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту лютого 2011 року включено відповідні суми ПДВ.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Агро-Трейд-Інвест» (продавець) були укладені договори поставки №444/4 від 16.02.2011р., №444/2 від 14.02.2011р., №444/1 від 10.02.2011р., №444/3 від 15.02.2011р і протягом лютого 2011р., на виконання умов вказаних договорів, продавцем поставлено позивачеві олію соняшникову та шрот на загальну суму з ПДВ 6292425,12 грн. Транспортування товару від продавця до покупця підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. ТОВ «Агро-Трейд-Інвест» виписано позивачеві податкові накладні на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту лютого 2011 року включено відповідні суми ПДВ.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що вищенаведені податкові накладні складені належним чином у відповідності до вимог законодавства, з огляду на що колегія суддів вважає, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості придбаних ТМЦ в лютому 2011 року.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

За даних обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 24 листопада 2011 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №1170/2а-2277/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 06 вересня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Л.М. Нагорна