Ухвала суду № 34291236, 29.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. справа № 1170/2а-3848/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3848/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії відповідача щодо висновків за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 на підставі якого був складений акт перевірки від 05.10.2012 № 142/22-5/05403501; на визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001410225 від 19.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо нікчемності господарських операцій з контрагентом та як слідство прийнятим за результатами перевірки рішенням, оскільки фактично господарська операція відбулась реально, а позивач має всі необхідні первинні документи.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012р. позов задовольнити частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0001410225 від 19.10.2012. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо формування податкового кредиту, а у ході розгляду справи вважають не спростовані.

У судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Представник Відповідача до суду не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо частини позовних вимог про оскарження протиправних дій відповідача у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, то відповідач в апеляційній скарзі ставить вимогу про скасування постанови суду першої інстанції повністю, але не визначає незгоди з постановою суду саме в цій частині, таким чином колегія суду розглядає апеляційну скаргу в її межах.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 02.10.2012 по 03.10.2012 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за червень 2011 року, за результатами якої складено акт №142/22-5/05403501 від 05.10.2012.

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення, зокрема п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 24500 грн., в тому чисті за червень 2011 року на 24500 грн.; взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1, відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

До такого висновку перевіряючи дійшли з підстав фіктивності діяльності контрагента позивача та як слідство фінансово-господарська діяльність позивача з таким контрагентом здійснювалась поза межами правового поля.

Так у акті перевірки зазначено, що у ході перевірки встановлено нікчемність по ланцюгу постачання, встановлено порушення ст..ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

19.10.2012 Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001410225, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 501 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 24 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

Відповідно матеріалам справи щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано відповідачем, що між ФОП ОСОБА_2 (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір № 16/06 від 01.06.2011 про постачання матеріалів, асортимент, кількість та ціна яких визначена в рахунках-фактурах (а.с. 45-46). Згідно рахунку-фактури позивачу поставлені продавцем будівельні матеріали згідно переліку (а.с. 47), та видана податкова накладна №16 від 30.06.2012 (а.с.49), оплата за отримані матеріали проведена в повному обсязі (а.с. 50-55).

Зазначений товар було поставлено позивачу на підтвердження чого виписана продавцем податкова накладна (а.с. 49). Фактичне отримання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме, замовленням на поставку будівельних матеріалів до договору № 16/06 від 01.06.2011 (а.с. 115), видатковою накладною (а.с. 48), платіжними дорученнями (а.с. 50-51), квитанціями (а.с. 52-55).

Вищевказані будівельні матеріали були використані позивачем під час ремонту йог ж покрівлі моторного цеху площею 404 м2. (а.с. 56-99).

Враховуючи вищезазначена, наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки та до матеріалів справи були пред'явлені первинні документи які підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами, а в Акті перевірки не визначено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу висновків Акту перевірки щодо правочину між позивачем та контрагентом який на думку перевіряючих, порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним та сумніву реальність вчиненого правочину, оскільки нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлені ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Тому єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3848/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова