Ухвала суду № 34291132, 06.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"06" серпня 2013 р. справа № 2а/0470/6228/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. у справі № 2а/0470/6228/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000038812, № 0000028812 від 17.01.2011 року та № 000098812 від 02.03.2011 року щодо сплати податку на прибуток у сумі 23842 грн. та штрафних санкцій 5950 грн. 50 коп., а також зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 37535 грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Постанова суду мотивована тим, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, вироком суду стосовно керівника контрагента позивача ТОВ «Петра Плюс» жодних обставин щодо незаконності правовідносин між цими підприємствами, зокрема - не недійсності укладених договорів та первинних документів, не встановлено. Таким чином, вирок суду не може бути взятий до уваги.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що укладаючи договори, сторони мали на меті інтереси, що суперечать інтересам держави і суспільства, а саме намір на ухилення від сплати податків, що проявляється у завищенні валових витрат, тому угода є нікчемними відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Зазначає також, що ТОВ «Петра Плюс» не сплачувало визначені законодавством податки та збори, має ознаки фіктивності, а тому включення позивачем до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ на підставі накладних, виписаних ТОВ «Петра Плюс» є неправомірним.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача Резніков Ю.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача Голікова Н.О., надавши письмові заперечення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просила залишити її без задоволення, а постанову - суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 29.12.2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 20.06.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ «Петра Плюс».

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 4192/08-02/2-05393116 від 29.12.2010 року, у якому зазначено, що перевіркою встановлені:

- порушення п. 3.1 ст. 3, п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, з урахуванням п. 1.32 ст.1, п.6.1 ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 23842 грн., в тому числі за ІІІ квартали 2008 року на 130 грн., за 2008 рік на 14441 грн., за 1 п/р 2010 року на 9401 грн.

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок укладання нікчемного правочину завищено суму податкового кредиту на загальну суму 37535 грн. 80 коп., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 37535 грн. 80 коп., в тому числі в травні 2008 року -8333 грн. 40 коп., в липні 2008 року 3415 грн. 40 коп., в вересні 2008 року 14667 грн., в жовтні 2008 року 11120 грн. Вищевикладене призвело до порушення абз. б п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 37536 грн.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: від 17.01.2011 року № 0000038812, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37535 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 9383 грн. 75 коп.; № 0000028812 по податку на прибуток в сумі 23842 грн. та штрафних санкцій в сумі 5960 грн. 50 коп.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, скористався правом адміністративного оскарження, внаслідок чого за результатами розгляду повторної скарги ДПА України прийнято рішення, яким залишено без змін податкові повідомлення рішення № 0000038812, № 0000028812 від 17.01.2011 року, з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області № 5435/10/25-008 від 23.02.2011 року, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

У підставу висновків акту перевірки № 4192/08-02/2-05393116 від 29.12.2010 року покладені дані перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, оформлені актом № 8517/23-3/34883676 від 21.10.2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Петра Плюс» з питань правильності дотримання податкового та іншого законодавства за період з 19.02.2007 року по 28.04.2010 року», у якому встановлено факт відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою, відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ. Метою створення ТОВ «Петра Плюс», згідно акту, є покриття незаконної діяльності по наданню фінансових послуг, здійсненню операцій , пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, з використанням фінансово-грошових потоків контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Крім того, у акті перевірки зауважено на тому, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська директора ТОВ «Петра Плюс» - ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 336 КК України. У зв'язку з наведеними обставинами, податковий орган зробив висновок, що діяльність ТОВ «Петра Плюс» здійснювалась всупереч чинному законодавству в зв'язку з чим правочини, здійснені ТОВ «Петра Плюс» відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що такі висновки є помилковими, виходячи з наступного.

З аналізу норм пп.7.7.1 -7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Позивачем були сформовані податкові зобов'язання з ПДВ, враховані понесені витрати за договорами с ТОВ "Петра Плюс» в складі валових витрат на підставі належних бухгалтерських та податкових документів. Порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності ( відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним в ході розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_3 не досліджувалось та у вироку суду не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.

Суд першої інстанції вірно зазначив в рішенні, що діяльність ТОВ «Петра Плюс» в особі його директора ОСОБА_3 організованій злочинній групі здійснювалась у період з 01.09.2008 року по 23.04.2009 року. Разом з тим, згідно з реєстраційними документами ТОВ «Петра Плюс» було зареєстровано у встановленому порядку у січні 2007 року. Тобто, з січня 2007 року підприємство вже здійснювало свою діяльність, при цьому діяльність у період з 2007 року до 01.09.2008 року податковим органом під сумнів не ставилася. Таким чином, висновок податкової інспекції щодо мети створення ТОВ «Петра Плюс» є невірним.

Також, суд звертає увагу на те, що договори між позивачем та ТОВ «Петра Плюс» були укладені у березні, червні та липні 2008 року, тобто до вчинення злочинної діяльності директором ТОВ «Петра Плюс», на яку посилається відповідач. Під час укладення договорів із позивачем ТОВ «Петра Плюс» було зареєстровано платником ПДВ та мало відповідне свідоцтво платника ПДВ, також ТОВ «Петра Плюс» мало ліцензію на право виконання будівельних робіт. Крім того, у вищевказаному вироку суду зазначено про незаконну діяльність по наданню фінансових послуг, при цьому, договори, які були укладені між позивачем та ТОВ «Петра Плюс» відношення до ринку фінансових послуг не мають. Роботи, які виконувались

згідно з укладеними договорами здійснювалися підрядником відповідно до наданих дозвільних документів та згідно з вимогами чинного законодавства.

При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Петра Плюс» було зареєстровано в установленому законом порядку, відповідало ознакам та поняттю юридичної особи та виступало правоздатним учасником господарського обороту.

Сама по собі незаконна діяльність ТОВ "Петра Плюс» не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів.

Крім того, наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. у справі № 2а/0470/6228/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.О. Коршун