Рішення № 34285472, 18.10.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4680/13-ц

Провадження № 2/750/1709/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

при секретарі Разумейко К.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутації позивача, викладену у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1. Депутати назвали зацікавлених у дерибані (відео, фото» в мережі Інтернет за адресою http://newvv.net/politics/chernigov/223163.html на сайті Чернігівської загальнополітичної газети «Високий Вал», а саме публікації виступу депутата Деснянської районної у м. Чернігові ради ОСОБА_2 з додаванням відповідного відеоролику «Хто гальмує Ялівщину - 3» для перегляду такого виступу, наступного змісту: "Сама комісія (…ОСОБА_4…) хоче займатися цим дерибаном. Саме вони хочуть зайнятися цим питанням, а саме - зайняти землі, які знаходяться зараз в лісопарковій зоні «Ялівщина»…і саме вони є власниками приватних фірм, які займаються продажу земель, які знаходилися під лісорозсадником, який біля «Ялівщини»"

Позивач також просить зобов'язати відповідача в місячний строк із дня набрання судовим рішенням по даній справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію, шляхом публікації на сайті в мережі Інтернет, за адресою://newvv.net повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

Також позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 10 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Обгрунтовано позов тим, що позивач являється депутатом Чернігівської міської ради та членом і секретарем постійної комісії міської ради з питань комунальної власності та розвитку підприємництва. Посилання в статті на те, що позивач зацікавлена в дерибані земель парку «Ялівщина» і затягуванні питання створення регіонального ландшафтного парку «Ялівщина», є власником (співвласником) якихось юридичних осіб, які володіють земельними ділянками біля парку «Ялівщина», а також те, що вона разом з іншими членами комісії хоче зайняти землі лісопарку «Ялівщина» не відповідає дійсності. Внаслідок протиправних дій відповідача у позивача погіршилося самопочуття, знайомі, колеги по роботі, деякі виборці стали ставитися з певною осторогою. Позивач зазначає, що її честі, гідності та діловій репутації нанесено значної непоправної шкоди, розмір якої вона оцінює у 10 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував і просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у своєму виступі він критикував роботу депутатського корпусу Чернігівської міської ради під час обговорення дуже важливої для всієї територіальної громади м. Чернігова природно - екологічної проблеми по створенню регіонального ландшафтного парку «Ялівщина», що є оціночним судженням до викладених подій. Будь - яких ознак наявності наклепу чи образи стосовно позивача у вступі немає. Єдине висловлювання на адресу позивача, яке було викладене за відеозаписом, за своїм змістом є оціночним судженням стосовно появи позивача на засіданнях робочої групи обласної ради з питань створення Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина», куди вона з'являлася без запрошення як депутат міської ради, а тому мала інтерес до цього питання. Також відповідач зазначив, що якщо позивач вважала, що оціночні судження відповідача принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, то вона могла скористатися наданим законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому інформаційному засобі з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм власну оцінку. Відповідач у своєму запереченні також послався на те, що з доданого відеозапису не наведено будь - якої інформації щодо особистого життя позивача як депутата міської ради, лайливих чи образливих висловів в її бік, а виключно містилася суб'єктивна думка відповідача, як депутата Деснянської районної у м. Чернігові ради, і надана оцінка діяльності робочої групи обласної ради, деяких рішень Чернігівської міської ради та окремо депутатів міської ради щодо створення Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина».

Залучений до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, який є власником веб -сайту, на якому розміщено матеріал, який є предметом дослідження у даній справі, в судовому засіданні при вирішенні справи поклався на розсуд суд. При цьому пояснив, що на його сайті було викладено відеозапис та статтю, які констатували виключно факти, а не висловлювання, які мали місце при проведенні публічного заходу - прес-конференції (круглого столу) з питань «Ялівщини». Зокрема, як складова частина, мала місце і зазначена у позовній заяві публікація виступу депутата Деснянської районної у м. Чернігові ради ОСОБА_2 з додаванням відповідного відеоролику «Хто гальмує Ялівщину - 3». Також ОСОБА_3 пояснив, що жодним чином він не спотворював (не монтував, не змінював) інформацію, яка зазначалася в статті, а тому вважає, що позовні вимоги проти нього є безпідставними.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, допитавши свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 10.04.2013 року в м. Чернігові по вул. Г.Полуботка, 6-а відбувалася прес - конференція на тему: «Кому не до снаги робота громадськості у напрямку створення регіонального ландшафтного парку «Ялівщина». Захід відбувався з ініціативи народного депутата України Валерія Дубіля.

Про вказаний захід відповідач ОСОБА_2 дізнався з повідомлення в Інтернеті. (а.с.57).

Відповідно до протокольного рішення постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природних ресурсів від 20.12.2012 року, ОСОБА_2 входить до складу робочої групи з питань створення Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» (а.с.47,48)

Крім того, відповідач послався на статтю в газеті «Депутатський вісник народного депутата України Валерія Дубіля» за НОМЕР_1, лютий 2013 року де була опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій зазначалося, що: «Надто стала перейматися долею Ялівщини депутатка міської ради ОСОБА_4, яка стала відвідувати засідання групи як зразкова учениця…»

За клопотання відповідача судом витребувано з Чернігівської міської ради інформацію про те до складу якої депутатської комісії входить депутат ОСОБА_4

З інформації Чернігівської міської ради від 19.07.2013 року вбачається, що відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2010 року ОСОБА_4 затверджено членом постійної комісії міської ради з питань комунальної власності та розвитку підприємництва. Комісій, до яких одночасно входили б депутати міської ради: Тарасовець Ю.М., Гармаш П.М., ОСОБА_4 та Мороз О.М. не створювалися (а.с.94)

Також позивач надав суду роздруківку з офіційного веб - порталу Чернігівської міської ради про депутата міської ради ОСОБА_4, де зазначено, що вона працює директором приватного підприємства «Чернігів Парк - Сервіс».

З прослуханого судом запису виступу ОСОБА_2 вбачається, що прізвище ОСОБА_4 він назвав після прізвищ інших депутатів міської ради, і згадав, що вона постійно приходила на засідання робочої групи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив та надав копії протоколів №1 та №2 засідання Робочої групи з питань створення Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» від 24.01.2013 року та від 01.02.2013 року в яких з власної ініціативи, не будучи членом групи, приймала участь ОСОБА_4, як депутат Чернігівської міської ради та висловлювала свої судження щодо того, що настрій депутатів міської ради відмінний, всі хочуть визначитися із землею Ялівщини, а тому відповідач вбачав наявність інтересу позивача до цього питання (а.с.49-56)

В ітернет статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначено, що депутат Деснянської районної ради ОСОБА_2 заперечив тезу про неефективність роботи групи облради, але назвав прізвища зацікавлених у дерибані і затягування питання осіб. «Замовник є. Це Чернігівська міська рада. Чому до цього часу міськрада досі не прийняла плану дій зі створення РЛП? Клопотання подає замовник - міськрада, а рішення приймає обласна рада. Чому це не робить міськрада? Сама комісія (Тарасовець, Гармаш, Мороз, ОСОБА_4) хоче займатися цим дерибаном. У мене є всі рішення з історією дерибану, починаючи з рішень по радгоспу «Деснянський». Єдине зрушення - це ініціатива міської ради…» (а.с.10)

З прослуханого судом запису виступу ОСОБА_2 вбачається, що він критикував роботу комісії міської ради із земельних питань, поіменувавши її членів, до складу якої ОСОБА_4 не входить, що підтверджується інформацією Чернігівської міської ради від 19.07.2013 року (а.с.94)

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до приписів статті 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1„Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а). поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б). поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в). поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г). поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У п.18, п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 „ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи " вказано, що згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону України „Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України у взаємозв'язку із вказаною статтею 30 Закону України „Про інформацію" не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Вказане відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач є депутатом Чернігівської міської ради (а.с.17), тобто є політичним діячем.

Європейський суд з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії виходив з того, що межі прийнятої критики стосовно політичного діяча є, відповідно, ширшими, ніж стосовно приватних осіб. На відміну від останніх, перші (політичні діячі) неминуче й свідомо залишають кожне своє слово й вчинок відкритим для безпосереднього ретельного аналізу як журналістами, так і широким загалом. Пункт 2 статті 10 уможливлює захист репутації інших осіб… і цей захист поширюється і на політичних діячів,…але у таких випадках необхідність такого захисту має оцінюватися у співставленні з інтересами відкритого обговорення політичних питань. …Слід ретельно розрізняти факти й оціночні судження. Якщо істинність фактів можна довести, то правдивість оціночних суджень довести неможливо (Лінгенс проти Австрії, рішення від 08.07.1968 року)

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що політики, обираючи свою професію, залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в суспільстві і стандарти, які застосовують українські суди, мають узгоджуватися з принципами, зазначеними у ст. 10 Конвенції. При дотриманні умов параграфу 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість (Справа «Українська Прес - група» проти України» рішення від 29 березня 2005 року; «Ляшко проти України» рішення від 10.08.2006 року)

Вживання відповідачем слів «дерибан» та інших висловлювань, які просить спростувати позивач суд не може визнати підставою для задоволення позовних вимог. Обов'язок відшкодувати моральну шкоду може бути покладений на відповідача якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Вжиті відповідачем слова не є брутальними або непристойними, а також не є такими, що принижують честь і гідність позивача. Зазначені слова є вживаними у звичайному спілкуванні, вжиті як характерний мовний засіб (гіпербола) з емоційно-експресивним відтінком для вираження власної суб'єктивної думки відповідача щодо дій позивача. Думки, твердження, оцінки, у тому числі й ті, що можуть ображати людину, не належать до відомостей, які підлягають спростуванню, оскільки недостовірними і такими, що принижують честь і гідність, прийнято вважати відомості лише фактичного характеру, що не відповідають дійсності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: