увійти
УКР
Справа № 2-а-4392/09
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2009 року м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Чеснокової А.О.
при секретарі - Гришко Т.В.
за участю позивача:ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій,-
В С Т А Н О В И В:
02 вересня 2008 року позивач ОСОБА_1. звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, в якому просив зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області нарахувати на його користь недоплачену, як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 5 травня за 2005, 2006, 2007, 2008 роки у сумі 6 660 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням: серія НОМЕР_1 та відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня йому повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але відповідачем в 2005-2008 роках одноразова грошова допомога виплачена в меншому розмірі ніж це передбачено законом.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
В судове засідання відповідачі та третя особа не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки, які знаходяться в матеріалах справи, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області надали до суду заяву, в якій просили розглядати справу без участі їх представника та надали до суду письмові заперечення, в яких просили суд в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх доводів зазначили, що позивачу виплачувалась щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня в розмірі, що визначені Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серія НОМЕР_1.
ОСОБА_1. як учасник бойових дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В період з 2005 по 2008 рік позивач отримав 1090 грн. зазначеної допомоги.
Що стосується вимог позивача про нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Статтею 34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та пунктом 18 статті 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” на 2005 та 2006 рік зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
При цьому, статтею 34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та статтею 30 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлений фіксований розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Так, учасникам бойових дій у 2005 та у 2006 роках встановлено розмір разової грошової допомоги у розмірі 250 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, в 2005 та в 2006 роках позивачеві було виплачено саме 250 гривень, як разову грошову допомогу до 5 травня.
Таким чином, у 2005 - 2006 р.р., на момент виплати зазначеної допомоги певні положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначають розмір таких виплат не діяли, оскільки були зупинені Законами України „Про державний бюджет на 2005 рік” та «Про державний бюджет на 2006 рік», якими одночасно встановлено розмір таких виплат на 2005-2006 р.р.
Враховуючи положення ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України дії відповідача по справі не можуть бути визнані неправомірними, оскільки він здійснював виплати на підставі діючих Законів України „Про державний бюджет на 2005 рік”, «Про державний бюджет на 2006 рік» та не мав повноважень застосовувати зупинені норми Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Положення Законів України „Про державний бюджет на 2005 рік” та «Про державний бюджет на 2006 рік» рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.
Крім того, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення щорічної разової допомоги до 5 травня за 2005-2006р.р.
Відповідно до ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата такої допомоги здійснюється щорічно до 5 травня.
Позивачем не заперечувалось, що також підтверджується матеріалами справи, що в 2005 та в 2006 році була здійснена виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах встановлених Законами України «Про Державний бюджет на 2005 рік» та «Про Державний бюджет на 2006 рік» відповідно.
Отже, позивач отримавши в 2005 та 2006 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі визначеному бюджетними законами, а не у тому розмірі, в якому, на думку позивача, ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі наполягали на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до норм Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити разову щорічну допомогу до 5 травня за 2007-2008 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до п.20 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про несення змін до деяких законодавчих актів України» частини 5 статей 12-15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладені в наступній редакції: щорічно до 5 травня особам, зазначеним в Законі України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.20 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Посилання відповідача в письмових запереченнях на законодавче неврегульованість питання щодо механізму виплати разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд, вважає хибними, з таких підстав.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Зі статей 12, 13, 14 та 15 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” випливає, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст..ст. 12, 13, 14 та 15 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Таким чином, при розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Згідно статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Суд вважає необхідним зазначити, що позовні вимоги щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що Верховна Рада України, приймаючи Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмежила соціальне право громадян, у тому числі і позивача, закріплене в ст..ст. 12, 13, 14 та 15 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Даний висновок ґрунтується і на правових позиціях, висловлених Європейським судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року у справі Кечко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов'язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань та у випадках, коли набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати щорічної допомоги у розмірах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області провести ОСОБА_1перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату недоплаченої допомоги за 2007-2008 рік.
Посилання відповідача в письмових запереченнях, що розрахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня повинен здійснюватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 на рівні 19,19 грн., суд вважає безпідставними, оскільки зазначена постанова не передбачає застосування цього розміру пенсії для розрахунку щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Посилання відповідача на пропущення строку звернення до суду позивачем в 2007 році, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач не в повному обсязі в 2007 році отримав дану допомогу, а відповідно до ч.4 ст. 17-1 вищезазначеного Закону він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалася виплата допомоги. Відтак з цього моменту він повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2007 рік закінчується 01 жовтня 2008 року. До суду позивач звернувся 02 вересня 2008 року, про що свідчить штамп суду.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області щодо нарахування на користь позивача, як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки та виплати підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Машівського району Полтавської області нарахувати ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням мінімального розміру пенсії, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та ст.. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) А.О. Чеснокова
З оригіналом згідно:
Суддя А.О. Чеснокова
Повний текст постанови виготовлений 26 січня 2009 року.
Постанова не набрала законної сили.
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua <mailto:inbox@adm.pl.court.gov.ua> код ЄДРПОУ 35521510
