Рішення № 34280608, 17.10.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Гайдук В.Г.

Доповідач - Максюта І.О.

Справа № 1215/1400/2012

Провадження № 22ц/782/2709/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді - Максюти І.О.,

Суддів: Авалян Н.М., Туренка С.І.

при секретарі Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 28 травня 2013 року з цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи- орган опіки та піклування Лутугинської міської ради, служба у справах дітей Лутугинської районної державної адміністрації про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_3 про розірвання договору іпотеки ,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до відповідачів, з наступними уточненнями, посилаючись на те,що 28 грудня 2007р. ОСОБА_3 відповідно до укладеного договору № LGL1G10000004387 отримала кредит у розмірі 50000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2020р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк і ОСОБА_2 28 грудня 2007р. уклали договір іпотеки № LGL1G 10000004387, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 48,20 кв.м, житловою площею 33.20 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Згідно заяви ОСОБА_3 від 18 липня 2008р. залишок заборгованості за зазначеним кредитним договором було переведено з валюти гривня в валюту долар США. Залишок заборгованості складав 49975 грн. 08 коп. 20 серпня 2008р. було укладено додаткову угоду до іпотечного договору № LGL1G 10000004387 від 28 грудня 2007р. та викладено розділ 1 «Предмет договору» у новій редакції, згідно п. 1.1.1 додаткової угоди до іпотечного договору № LGL1G 10100000043 87 ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру площею 48.20 кв.м, житловою площею 33.20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов зазначеного договору позичальник повинен щомісячно погашати заборгованість за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат. У порушення договору позичальник умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим за ОСОБА_3 станом на 25 липня 2012р. утворилася заборгованість 3205,64 доларів США, яка складається з наступного: 10392,77 доларів США - заборгованість за кредитом, 3857,21 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 726,38 шарів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3229,28 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LGL1G 10000004387 від 28 грудня 2007р. в розмірі 18205,64 долара США звернути стягнення на квартиру, яка знаходиться під іпотекою, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на рухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та упорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

11 лютого 2013р. р. ОСОБА_2 подана зустрічна позовна заява до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3, про розірвання договору іпотеки, у якій він посилався на те, що 28 грудня 2007р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № LGL1G 10000004387, згідно з яким банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 50000 і. строком до 28 грудня 2020р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Згідно з п.1.5 договору погашення платежів здійснюється позичальником у національній валюті України - гривні. У забезпечення умов договору між банком і ним було укладено договір іпотеки №LGL1G100000043 87, згідно з яким він передав банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно -вищезазначену трикімнатну квартиру. Відповідно до п.8.8 договору іпотеки сторони зобов'язані вчасно повідомляти одна одну про зміни адрес, місця проживання, місцезнаходження, номерів телефонів, банківських реквізитів та про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію цього договору та виконання зобов'язань за ним. Він дізнався про те, що 20 серпня 2008р. між банком та його матір'ю ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору іпотечного кредиту № LGL1G 10000004387, згідно з якою залишок заборгованості по кредиту було переведено з валюти гривня у валюту долар США. Цією ж додатковою угодою передбачено, що банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 10840,66 долара США зі сплатою 14,04% річних за користування кредитом. Згідно зі змістом додаткової угоди курс обміну валют був передбачений як 4,61 грн. за один долар США, тобто банк надав кредит у сумі 49975 грн. 46 коп. У п.8.3 додаткової угоди зазначено, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань виступає іпотека вищезазначеної квартири, а також договір поруки, укладений з ОСОБА_4 До листопада 2012р. він взагалі не знав про наявність такої додаткової угоди. Він не давав згоди на надання належної йому квартири в іпотеку за додатковою угодою при переведенні валюти кредитного договору у долари США. Вважає, що зміни, які сталися внаслідок укладення між банком та ОСОБА_3 додаткової угоди до договору іпотечного кредиту є істотними, суттєво порушують умови самого договору іпотеки, його майнові права, оскільки в зв'язку зі зміною валюти кредиту та наступним падінням курсу гривні по відношенню до долару США (курс обміну валют став 8 грн. за один долар США, тобто зобов'язання ОСОБА_3 з незалежних від них причин збільшилося майже до 87000 грн. Його видатки як іпотекодавця - майнового поручителя на виконання обов'язків по кредитному договору значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладення договору іпотеки. Він позбавлений можливості виконувати умови договору іпотеки, які існували на час його укладення. Крім того, вважає, що банк додатковою угодою до кредитного договору з ОСОБА_3 фактично підмінив новацію - угоду про заміну одного зобов'язання іншим, яка приводить до припинення існуючого між сторонами зобов'язання й виникнення на його основі нового. Просив розірвати договір іпотеки № LGL1G 10000004387 від 28 грудня 2007р., укладений між банком та ним, зняти заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна, а саме, квартири за вищезазначеною адресою, повернути судові витрати.

Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 28 травня 2013 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем у справі і позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 також подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вислухавши пояснення представника апелянта, відповідачку ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_6, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ОСОБА_2 є необгрунтованою.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 28 грудня 2007р. позивач та ОСОБА_3 уклали договір про іпотечний кредит (а.с. 10-13). На виконання договору банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 50000 грн. зі сплатою 15% на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 28 грудня 2020р.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем та неповнолітнім ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 28 грудня 2007р., посвідчений приватним нотаріусом, (а.с. 14-16). Предметом іпотеки за цим договором є квартира загальною площею 48,20 кв.м, житловою площею 33,20 кв.м, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оціночна вартість предмету іпотеки становить 116150 грн. 00 коп.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 18.07.2008р. залишок заборгованості за кредитним договором № LGL1G 10000004387 від 28 грудня 2007р. було переведено з валюти гривня в валюту долар США. (а.с.63).

20 серпня 2008р. було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 28 грудня 2007р. та викладено договір про іпотечний кредит у новій редакції. (а.с. 64-66 ).

ОСОБА_3 не виконала умови договору про іпотечний кредит, у зв'язку з чим станом на 25.07.2012р. утворилася заборгованість 18205, 64 доларів США, яка складається з: 10392,77 доларів США - заборгованість за кредитом, 3857,21 доларів США - заборгованість про процентам за користування кредитом, 726,38 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3229,28 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується наданим розрахунком (а.с.6-8 ).

Розмір заборгованості відповідачами не оспорюється.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів про належне повідомлення відповідачів про наміри звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 559, 593 ЦК України, ст.ст.17,18 Закону України «Про іпотеку», зазначивши, що відсутні підстави для розірвання договору.

Відповідно до ст. ст. 1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодесу, інших актів цивільного законодавства.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.5.2.4 договору про іпотечний кредит банк має право стягнути кредит достроково, в тому числі, шляхом звернення на предмет іпотеки у випадку прострочення чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад 2 місяців.

Апеляційним судом встановлено, що на момент укладення іпотечного договору відповідачем ОСОБА_2 зазначена адреса: АДРЕСА_3

На момент пред»явлення позову він змінив адресу проживання на адресу, за якою розташована спірна квартира.

Відповідач ОСОБА_2 не надав доказів про повідомлення банку про зміну свого місця проживання. Неповідомлення про цю обставину банку є порушенням п.8.8. іпотечного договору.

Банком прийняті заходи, спрямовані на повідомлення ОСОБА_2 про порушення умов кредитного договору ОСОБА_3, про наміри звернути стягнення на пердмет іпотеки та виселення відповідачів відповідно до умови, передбаченої п.8.3 іпотечного договору, оскільки надані відповідні квитанції про направлення рекомендованих листів за обома адресами, тобто за адресою, вказаною ОСОБА_2 у іпотечному договорі та за адресою розташування спірної квартири, у якій проживають відповідачі.

Позивачем за первісним позовом надані докази щодо виконання п. 8.3 іпотечного договору, тобто повідомлення виконане у письмовій формі та надіслане рекомендованим листом (а.с.9,69).

Ця обставина, що повідомлення не підписане посадовою особою банку та дата повідомлення не співпадає з датою його відправлення (дата повідомлення передує даті його відправлення) не мають значення для вирішення спору, оскільки не передбачені умовами договору, на які погодилися сторони в момент його укладення.

Отже, судом неправильно встановлені обставини справи в цій частині, що потягло за собою неправильне вирішення спору.

Суд вірно визначив, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки докази про те, що вносилися зміни до іпотечного договору у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що укладалася додаткова угода до кредитного договору (договору про іпотечний кредит), відповідно до якої заборгованість за кредитним договором була конвертована у долари США станом на 20.08.2008р., залишок заборгованості за договором складав 49975.46 грн., що еквівалентно 10840.66 доларів США.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що новації ніякої не відбулося, додаткова угода до договору про іпотечний кредит ніяким чином не вплинула на права та обов»язки майнового поручителя. Банком не були порушені умови іпотечного договору. Підстави для розірвання останнього відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Усі відповідачі проживають у спірній квартирі, про що свідчить довідка з місця проживання (а.с.58).

На момент укладення іпотечного договору ОСОБА_2 був неповнолітнім, ОСОБА_5 була малолітньою (на час ухвалення рішення є неповнолітньою), з приводу чого приймалося рішення виконавчим комітетом Лутугинської міської ради № 424 від 06.12.2007р. «Про надання дозволу ОСОБА_3 на укладення договору іпотеки на квартиру від імені неповнолітнього ОСОБА_2 і в якій зареєстрована малолітня ОСОБА_5.», яким було визначене місце проживання дітей у разі примусової реалізації квартири (а.с.223).

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів позивача щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в розумінні вимог, передбачених Законом «Про іпотеку» з врахуванням того, що судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3, в порушення умов кредитного договору, має заборгованість перед позивачем в сумі 18205, 64 гривень, яку позивач і просив стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, вказавши спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладенням від імені відповідача договору-купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки відповідач не виконує зобов»язання за кредитним договором, забезпечив виконання зобов»язань майном, переданим у іпотеку, тому позивач має право на звернення стягнення на це майно.

Початкова ціна продажу предмета іпотеки, відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлюється за згодою між відповідачем та позивачем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом з тим, ст. 39 Закону України «Про іпотерку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення провиселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою ст. ст. 9, 109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом встановлено, що іпотекодержатель 11.07.2012 року направив іпотекодавцю вимогу повернути заборгованість за кредитним договором у тридцятиденний строк та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки та звільнення жилого приміщення (а.с.69).

Відповідачі не заперечують своє місце проживання у спірній квартирі.

Позивач просив виселити також і інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі. Однак, у матеріалах справи також відсутні доказі про те, що будь-які інші особи проживають у цьому житловому приміщенні. Крім того, позов до інших осіб не заявлявся, тому це питання не може бути вирішене судом.

Отже, в цій частині позов банку є необгрунтованим.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що умови договору про іпотечний кредит не виконуються з вини банку, оскільки банк вимагає від неї спочатку виконання іншого кредитного договору, не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не виключає обов»язку відповідачки виконувати умови договору про іпотечний кредит від 28.12.2007р. зі змінами відповідно до договору від 20.08.2008р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги банку та необхідність її часткового задоволення. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Позов слід задовольнити в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і в частині виселення відповідачів, в частині висленні інших осіб - відмовити у задоволенні позову за необгрунтованістю.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 28 травня 2013 року змінити.

Скасувати його в частині відмови у задоволенні позову ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на трьох кімнатну квартиру зі всіма об»єктами функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном загальною площею 48.20 кв.м., житловою площею 33,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 116150, 00 (сто шістнадцять тисяч сто п»ятдесят) гривень, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № LGL1GI0000004387 від 28.12.2007 року, в розмірі 18205.64 доларів США, що еквівалентно 145508,58 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10392.77 доларів США, що еквівалентно 83064,21 гривень, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3857.21 доларів США, що еквівалентно 30828,75 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 726.38 доларів США, що еквівалентно 5805,59 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором у розмірі 3229.28 доларів США гривень, що еквівалентно 25810,02 гривень, шляхом продажу її ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені іпотекодержателя договору купівлі - продажу з іншою будь-якою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій, щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, неповнолітню ОСОБА_5 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: