Рішення № 34279880, 20.09.2013, Старобільський районний суд Луганської області

20.09.2013

Справа №431/1856/13-ц

Провадження №2/431/759/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі головуючого - судді Пелиха О.О.,

при секретарі Чесаловій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Старобільську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі ПАТ КБ) «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 61 300,62 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 29.07.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір №LGН1RС11061004 відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 4 915 грн. 02 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, відповідачем умови договору належно не виконувалися, в результаті чого станом на 11.06.2013 року виникла заборгованість по договору в розмірі 61 300 грн. 62 коп., з яких 4 951 грн. 02 коп. - заборгованість за кредитом; 23 416 грн. 40 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 32 084 грн. 44 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує. У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість по договору в зазначеному розмірі, поклавши на відповідача судові витрати.

До суду представник позивача не з'явився надав суду заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися. Про час і місце слухання справи повідомлений згідно ч.9 ст. 79 ЦПК України через оголошення у пресі (Газета «Урядовий кур'єр» №141(5027) від 07.08.2013 р.. Про причини неявки до суду не повідомили. Своїх заперечень суду не надав, від нього не надходило заяв про відкладення розгляду справи.

Справа розглянута у відсутності відповідача на підставі наявних доказів.

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі ст. 224 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача Маякова І.В. не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

20 вересня 2013 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з таких підстав:

Згідно вимог ч.ч.3,4 ст.10 ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти в розмірі та на умовах, вказаних у договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит та виплатити відсотки, встановлені договором.

29 липня 2006 року «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір за №LGН1RС11061004 згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 4 915 грн. 02 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.5-6).

Пунктами 3.1, 4.1 Договору був встановлений обов'язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом, неустойку, пеню у разі виникнення заборгованості.

Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки пені, був узгоджений сторонами тривалістю 5 років.

Відповідач був ознайомлений з Умовами надання кредиту фізичним особам та отримав повну інформацію про умови кредитування.

Факт укладання договору між сторонами, ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту не оспорюється.

Через порушення взятого на себе зобов'язання ОСОБА_1 має заборгованість за договором від 29.07.2006 р. в розмірі 61 300 грн. 62 коп., яка складається з 4 915 грн. 02 коп. - заборгованість за кредитом; 23 416 грн. 40 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 32 084 грн. 44 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, що підтверджується відповідними розрахунками (а.с.4).

За правилами ст.ст. 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч.1 ст.530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, тобто повернення всієї суми кредиту.

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що між сторонами існують договірні кредитні відносини, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, заборгованість за договором, яка становить предмет позову та утворилась в результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, враховуючи, що законом встановлено право позивача вимагати повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у разі неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом - 4 915 грн. 02 коп.; 23 416 грн. 40 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Щодо заявлених вимоги в частині стягнення пені за невиконання грошового зобов'язання в сумі 32 084 грн. 44 коп. суд приходить до наступного.

Згідно п.п. 4.1,4.2 при порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити пеню.

Частинами 1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідків є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Законом про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, прав споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

18 липня 2013 року Конституційний суд офіційно оприлюднив прийняте 11 липня Рішення у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96 -ВР з наступними змінами (далі Закон).

Конституційний суд виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статі 3 частині 3 статті 509 та частинам першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд вважає, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Таким чином, Конституційний суд дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно - правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.04.2012 р. одночасне стягнення з учасника договірних відносин, який порушив зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст..61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ЦК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальність може застосовуватися різний набір санкцій. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення договірних зобов'язань узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1,3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із розрахунку розміру пені пред'явленої позивачем до стягнення, вбачається, що пеня розрахована на весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За положеннями ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що судом може бути самостійно зменшений розмір неустойки, який пред'являється до стягнення, при наявності для цього певних підстав.

При визначені розміру пені, яка має бути стягнена з відповідача за неналежне виконання зобов'язання, суд враховує, що розмір нарахованої позивачем пені (32 084 грн. 44 коп.) значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (4 915 грн. 02 коп.), також суд приймає до уваги наявність між сторонами договірного строку позовної давності в п'ять років, що є більшим, ніж передбачено законодавством), крім того, що позивачем тривалий час не здійснювалися заходи щодо витребування з відповідача заборгованості за договором, сума пені нарахована за весь період прострочення грошового зобов'язання.

Оцінивши в сукупності всі обставини, які мають значення для розгляду справи по суті, враховуючи відсутність у позові посилань на реальні збитки, понесені позивачем через невиконання відповідачем грошового зобов'язання в обґрунтування розміру пені, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 5 000 грн..

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають документально підтверджені судові витрати в сумі, яка пропорційна частині задоволених позовних вимог в сумі 333 грн. 31 коп. та витрати понесені у зв'язку з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду у розмірі 420 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509,510,526,527,530,536,610,612,625,1050 ЦК України, ст.ст.5-15, 60,61,88,174,169,209,212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 заборгованість за кредитом у розмірі 4 915 грн. 02 коп.; 23 416 грн. 40 коп. - заборгованість по відсотках; 5 000 грн. - пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» р/р 64993919400001 код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 судовий збір у розмірі 333 грн. 31 коп. та витрати понесені у зв'язку з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду у розмірі 420 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя А.А. Пелих