Постанова № 34278390, 21.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа № 902/1048/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у справі №902/1048/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Росер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"

про стягнення 728337,40 грн. безпідставно отриманих коштів

за участю представників сторін:

позивача - Рисика Р.М.

відповідача - Нікитенко Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" 728279 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 року позов задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що між сторонами у справі підписано договір оперативного лізингу, який фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли згоди щодо його предмету через непідписання та непогодження додатку 1 до договору, який мав конкретизувати асортимент та кількість переданого у лізинг обладнання. Визнавши договір неукладеним, суд дійшов висновку, що кошти, сплачені позивачем, як орендна плата за таким договором, були набуті відповідачем безпідставно, тому з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд задовольнив позов повністю, й стягнув з ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" на користь ТОВ "Росер" 728337 грн. 40 коп. безпідставно отриманих коштів та 14566 грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору, а також повернув 83 коп. зайво сплаченого судового збору.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зокрема вказує, що на адресу відповідача не надходило претензій щодо стягнення безпідставно отриманих коштів. Зазначає, що у спірних правовідносинах існує погоджений сторонами договір, й відсутність додатку до якого не спростовує факту виконання зобов'язань сторонами за таким договором, в тому числі і сплату позивачем орендної плати. Вказує також, що позивачем із вказаної в позовній заяві суми 63320 грн. було сплачено за договором від 09.04.2013 року про переробку давальницької сировини, тобто поза межами спірних правовідносин, тому безпідставно включено вказану суму до позовних вимог. Враховуючи те, що кошти було сплачено позивачем у виконання дійсних зобов'язань, підстав для застосування положень ст. 1212, ст. 1213 ЦК України - немає.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

21.10.2013 року представником позивача суду апеляційної інстанції подане клопотання про відкладення розгляду справи з підстав заміни представника позивача.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, розцінює таке клопотання представника позивача, як зловживання процесуальними правами, та враховує, що у позивача з 24.09.2013 року по 21.10.2013 року, тобто за час оголошеної у судовому засіданні перерви було достатньо часу для забезпечення участі нового представника та ознайомлення його з матеріалами справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 1, п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом першої інстанції при винесенні зазначеного вище рішення указаних вимог повною мірою дотримано не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 180 ГК України істотними умовами договору є предмет, ціна та строк дії договору, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Апеляційним судом встановлено, що 01.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Росер" (лізингоотримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (лізингодавець) підписано договір оперативного лізингу № РС 01082012 (а.с. 12-19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неукладеність вказаного договору через відсутність у ньому такої істотної умови, як предмет договору, а саме відсутність конкретизації обладнання, що передається в оренду.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору об'єктом лізингу є обладнання, зазначене у п.1.1 даного договору. Лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає у користування обладнання в асортименті й в кількості, зазначеній у п.1.1 договору.

Відповідно до п.1.1 договору лізингодавець надає лізингоодержувачу право оренди (оперативного лізингу) обладнання ТОВ "Погребищенський маслосирзавод". В цьому ж пункті договору сторонами погоджено, що в оренду надається обладнання, визначене додатком 1 до даного договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами не було укладено додаток 1 до договору.

Однак, як слідує із наданих відповідачем суду апеляційної інстанції актів здачі -прийняття робіт (надання послуг) №68 від 13.03.2013 року на суму 15000 грн., №75 від 15.03.2013 року на суму 37000 грн., №76 від 18.03.2013 року на суму 10000 грн., №77 від 19.03.2013 року на суму 10000 грн., №78 від 20.03.2013 року на суму 30000 грн., №79 від 21.03.2013 року на суму 31000 грн., № 84 від 26.03.2013 року на суму 40000 грн., №85 від 28.03.2013 року на суму 7000 грн., №86 від 29.03.2013 року на суму 7000 грн., №87 від 01.04.2013 року на суму 10000 грн.,№ЛО00012 від 05.11.2012 року на суму 20000 грн., №ЛО00011 від 02.11.2012 року на суму 25000 грн.,№ЛО00016 від 29.11.2012 року на суму 30000 грн.,№ЛО00015 від 26.11.2012 року на суму 20000 грн.,№ ЛО00014 від 07.11.2012 року на суму 4490 грн., №ЛО00013 від 06.11.2012 року на суму 20000 грн., у виконання зобов'язань за договором №РС01082012 від 01.08.2012 року сторонами підтверджено надання позивачеві в оренду активів відповідача.

Крім того, згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року, сторонами було узгоджено, що станом на 28.02.1012 року дебіторсько-кредиторська заборгованість за договором № РС01082012 від 01.08.2012 року - відсутня.

Відповідно до платіжних доручень № 10 від 08.10.2012 року на суму 20000 грн., № 19 від 23.10.2012 року на суму 30000 грн., №21 від 25.10.2012 року на суму 20000 грн., № 24 від 30.10.2012 року на суму 35000 грн., №26 від 02.11.2012 року на суму 25000 грн., № 29 від 05.11.2012 року на суму 20000 грн., № 31 від06.11.2012 року на суму 20000 грн., № 32 від 07.11.2012 року на суму 4490 грн., № 42 від 26.11.2012 року на суму 20000 грн., № 55 від 29.11.2012 року на суму 30000 грн., № 57 від 30.11.2012 року на суму 17042,5 грн., № 64 від 13.12.2012 року на суму 30000 грн., №73 від 21.12.2012 року на суму 24560,93 грн., № 75 від 25.12.2012 року на суму 13375 грн., № 80 від 27.12.2012 року на суму 11060 грн., № 86 від 08.01.2013 року на суму 7452,9 грн., № 95 від 15.01.2013 року на суму 23518,78 грн., №96 від 15.01.2013 року на суму 12500 грн., № 2 від 18.01.2013 року на суму 21046,58 грн., № 3 від 18.01.2013 року на суму 10341,1 грн., №13 від 24.01.2013 року на суму 15700,78 грн., № 16 від 25.01.2013 року на суму 13174,58 грн., №21 від 31.01.2013 року на суму 15000 грн., №17 від 28.01.2013 року на суму 11746,33 грн., №54 від 13.03.2013 року на суму 15000 грн., №56 від 14.03.2013 року на суму 37000 грн., №57 від 18.03.2013 року на суму 10000 грн., № 58 від 19.03.2013 року на суму 10000 грн., №61 від 20.03.2013 року на суму 30000 грн., № 62 від 21.03.2013 року на суму 21000 грн., №63 від 21.03.2013 року на суму 10000 грн., № 65 від 26.03.2013 року на суму 40000 грн., №66 від 28.03.2013 року на суму 7000 грн., № 67 від 29.03.2013 року на суму 7000 грн., №68 від 01.04.2013 року на суму 10000 грн., №89 від 13.05.2013 року на суму 17000 грн., №97 від 24.05.2013 року на суму 19320 грн., №99 від 27.05.2013 року на суму 25000 грн. у вказаний період позивачем для відповідача загалом було сплачено 665009,48 грн..

Колегія суддів також приймає до уваги те, що в платіжних дорученнях позивача (а.с. 20-37) у розділі призначення платежу міститься вказівка "оплата згідно договору № РС 01082012 від 01.08.2012р. (часткова орендна плата …)". На підставі вказаних платіжних доручень позивачем і було на користь відповідача перераховано грошові кошти в загальній сумі 665009,48 грн., що до того ж підтверджується відповідними банківськими виписками.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в платіжних дорученнях №97 від 24.05.2013 року на суму 19320 грн., № 99 від 27.05.2013 року на суму 25000 грн.,№ 101 від 30.05.2013 року на суму 14000 грн., №102 від 31.05.2013 року на суму 5000 грн. призначенням платежу вказано : "оплата згідно договору №09/04/2013 від 09.04.2013 року (переробка давальницької сировини)", тобто загалом оплата на суму 63320 грн. була проведена у виконання зобов'язань в інших, а ніж спірні правовідносинах.

Вказана обставина також залишена поза увагою суду першої інстанції.

Отже, загалом за вказаними платіжними дорученнями позивачем для відповідача було перераховано 728329,48 грн..

При цьому, первинні докази перерахування позивачем додатково до вказаної суми 7,92 грн., з урахуванням якої останнім сформовано позовні вимоги в сумі 728337,4 грн. (заява про збільшення позовних вимог) в матеріалах справи також відсутні.

Наявність між сторонами правовідносин за договором № РС 01082012 від 01.08.2012 року, тобто фактична передача відповідачем для позивача в користування обладнання ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" підтверджується й у претензії товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" від 11.06.2013 року, тобто визнається самим позивачем (а.с. 171)..

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами додатку 1 до договору № РС 01082012 від 01.08.2012 року, сторони фактично виконували взаємні зобов'язання за цим договором, зокрема, відповідач надав в оренду позивачеві майно, а останній його прийняв, використовував та оплачував таке користування.

Зазначені обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами, що помилково не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

Враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції факт укладення сторонами договору № РС 01082012 від 01.08.2012 року, який до того ж недійсним визнаний не був, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, оскільки у спірних правовідносинах відповідач набув майно (кошти) за наявності достатньої правової підстави.

Судова колегія вважає, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення п. 8 ст. 181 ГК України, ч.1 ст.1212 ЦК України, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Поряд з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позивачу 83 копійки зайво сплаченого судового збору за подану позовну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.101, п.2 ст.103, п.3, п.4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у справі №902/1048/13 в частинах задоволення позову про стягнення 728337,40грн. безпідставно отриманих коштів та 14566,75грн. витрат зі сплати судового збору - скасувати та прийняти у цих частинах нове рішення.

У позові відмовити.

У частині повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Росер" з Державного бюджету України 83 коп. зайво сплаченого судового збору - рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" (вул. Глиняна, 45-а, м. Біла Церква, Київська область, 09114, код ЄДРПОУ 33942281) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул. Київська, 61, м. Погребище, Вінницька область, 22220, код ЄДРПОУ 00444518) 7283,37 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видачу судового наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №902/1048/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.