Постанова № 34277454, 17.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р.Справа № 916/1036/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням в.о. голови суду №838 від 17.10.2013 р.)

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Каледа А.В., довіреність № 47, дата видачі : 26.02.13;

Від відповідача - Яцук Є.В., довіреність № 15, дата видачі : 02.01.13;

Від третьої особи - Старчак С.Г., довіреність № 1305/01, дата видачі : 13.05.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 року

у справі № 916/1036/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол"

до Державного підприємства „Одеська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива"

про стягнення 38 731,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача суму збитків, заподіяних в результаті нестачі вантажу у розмірі 38 731,44 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 року по справі №916/1036/13 (колегія суддів у складі: Літвінов С.В.(головуючий), судді Гут С.Ф., Меденцев П.А.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" збитки за втрачений вантаж у розмірі 38731,44 грн., витрати по сплаті судового збору на суму 1720,50 грн.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку про покладення відповідальності за нестачу вантажу на перевізника - Державне підприємство "Одеська залізниця", оскільки нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство „Одеська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 року у справі № 916/1036/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що згідно акту загальної форми №5677 від 11.10.2012 року, вагони прибули до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, при огляді вагонів ЗПП на вагонах справні, виконують свої функції, течі вантажу немає, вказані обставини, на думку апелянта, вказують на те, що Одеська залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані.

Також скаржник зазначає, що представник залізниці був запрошений саме для участі у перевірці маси вантажу та тари вагону, а не прийняття участі у експертизі. Таким чином, скаржник вважає, що представники залізниці не були викликані та присутніми під час проведення експертизи.

Окрім того, апелянт вказує на те, що крім висновку експерта-спеціаліста, на якому ґрунтується доказ позивача про втрату вантажу по вині залізниці. в матеріалах справи немає жодних документів, які б засвідчували дійсну втрату вантажу по вині залізниці в спірних вагонах.

Таким чином, апелянт зазначає, що неможливо зробити висновок, де коли і з яких обставин дійсно відбувся доступ до вантажу вагонів та за яких підстав виникла нестача частини вантажу, оскільки вказані питання відносяться до компетенції слідства.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 09.10.2012р. за накладною №53196291 Донецькою залізницею було прийнято до перевезення за маршрутом із 60 вагонів завантажених 3302,18 тон карбаміду (мочевина штучна), призначенням на станцію Чорноморська-експорт Одеської залізниці. Відправником вантажу по накладній є Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", а отримувачем ТОВ „ТІС -Міндобрива".

Під час переважування вагонів №59259820, 59256313, 58864216, 58864620 (накладна №52180452) у присутності прийомоздавальника вантажоотримувача 11.10.2012 року було виявлено недостачу вантажу, у зв'язку з чим ТОВ „Транінвестсервіс" було направлено вимогу щодо видачі комерційного акту за відправленням по накладній №53196291 у зв'язку з встановленим фактом прибуття вищезазначених вагонів з нестачею вантажу (а.с. 18). Комерційний акт по даному випадку залізницею складено не було.

Тієї ж дати начальником ЖДЦ було подано начальнику ст.Чорноморська Сливці М.І. заявку з проханням виділити прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоотримувача, яка була отримана Одеською залізницею, про що свідчить штемпель Одеської залізниці (а.с.17).

Також з матеріалів справи вбачається, що 11.10.2012 року вантажоодержувачем ТОВ „ТІС-Міндобрива" направлено заявку про виділення прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоотримувача, перевірки маси вантажу буде проведення в присутності працівника ТПП України, начало приймання 11.10.2012 року в період з 12:00-14:00 год (а.с. 68).

Вказану заявку працівники Одеської залізниці не прийняли, що підтверджується написом на заявці (а.с.68) та актом №171 від 11.10.12р. про відмову підписати повідомлення, складеним представниками ТОВ «ТІС» в присутності свідків (а.с.69).

В той же день, 11.10.2012 року вантажоотримувачем направлено лист начальнику служби комерційної роботи та маркетингу Масло В.А., начальнику комерційного відділу Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В., начальнику ст.Чорноморська Сливці М.І., в якому повідомлено про те, що комерційні агенти ст.Чорноморська Одеської залізниці систематично відмовляються приймати заявки та листи від підприємства ТОВ «ТІС» на участь комерційного агента в перевірці маси вантажу, огляді вагонів, комісійній видачі вантажу, складанні комерційних актів на вагони, та в якому просив забезпечити присутність комерційного агента 11.10.2012р. на переважуванні вагонів та комісійній видачі вантажу в присутності експерта ТПП України, який отримано Одеською залізницею згідно штампу вхідної кореспонденції 11.10.2012 року (а.с.26).

Тієї ж дати, 11.10.2012р. ТОВ „ТІС-Міндобрива" звернувся до начальника Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В. та начальника станції Чорноморська Сливка М.І. зі скаргою на відмову від складання комерційного акту, в якій вимагав надати мотивовану відповідь по суті скарги не пізніше трьохденного строку, та надати розпорядження про складання комерційного акту для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу даним, вказаним в перевізних документах. Відповіді на скаргу надано не було (а.с.15).

Того ж дня, 11.10.2012р. експертом Одеської регіональної Торгово-промислової палати України було проведено експертизу, та 12.10.2012р. було складено акт експертизи №УТЭ-2842. Експерту були надані залізничні вагони: №59256313, №58864216, №58864620. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина (а.с.19-20).

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України та відповідними нормами діючого законодавства в сфері перевезення залізничним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПАТ «Концерн «Стирол» (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач).

Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника, виходячи з наступного.

Як встановлено актом загальної форми №5677 від 11.10.2012 року, вагони прибули до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, при огляді вагонів ЗПП на вагонах справні, виконують свої функції, течі вантажу немає, в акті зазначено, що вказані вагони були оглянуті на 32 колії зернового парку (а.с.170).

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в спірних вагонах перевозився карбомід (мочевина штучна).

З матеріалів справи вбачається, що вантажоотримувач ТОВ „ТІС-Міндобрива" той же день виявив прибуття вантажу з ознаками недостачі , тому неодноразово звертався до представників Одеської залізниці з вимогами прийняття участі прийомоздавальника у комісійній видачі вантажу.

Судова колегія зазначає, що Одеська залізниця безпідставно неодноразово відмовлялась від прийняття участі прийомоздавальника у комісійній видачі вантажу, про що свідчать неодноразові звернення вантажоодержувача до перевізника в день видачі вантажу, зокрема, лист ТОВ „ТІС" начальнику служби комерційної роботи та маркетингу Масло В.А., начальнику комерційного відділу Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В., начальнику ст.Чорноморська Сливці М.І. з проханням забезпечити присутність комерційного агента 11.10.2012р. на переважуванні вагонів та комісійній видачі вантажу в присутності експерта ТПП України, який отримано Одеською залізницею згідно штампу вхідної кореспонденції 11.10.2012 року ( аркуші справи 15-21,26,68,69).

Згідно пункту 17 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу від 28.05.2002р. № 334, начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги.

Судом встановлено, що Одеська залізниця, всупереч приписам п.17 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу від 28.05.2002р. № 334, не надала мотивованої відповіді протягом трьохденного строку на скаргу про відмову від складання комерційного акту, та жодним чином не відреагувала на звернення вантажоодержувача щодо комісійної видачі вантажу, що ускладнює приймання вантажу та встановлення причини втрати вантажу.

Таким чином, оскільки вантажоодержувач неодноразово звертався до перевізника з проханням виділення прийомоздавальника в перевірці маси вантажу та тари вагону, судова колегія вважає, що перевізник повідомлений належним чином про участь експерта Торгово-промислової палати України у приманні вантажу.

В той же день, 11.10.2012 року, експертом ТПП проведено експертизу, згідно висновку якої встановлено недостачу вантажу у розмірі 10 340 кг та при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що:

- залізницею прийнято вантаж до перевезення без жодних зауважень та претензій до маси, стану вантажу згідно залізничної накладної, вагони знаходились у справному вагоні та були опломбовані ЗПП перед відправленням вантажу;

- відповідач повідомлений належним чином про участь експерта Торгово-промислової палати у перевірці вантажу, оскільки ним жодним чином не спростовано неприйняття заявок та листів на виділення приймоздавальника, не надано відповіді на скаргу вантажоодержувача про відмову від складання комерційного акту та ніяк не обґрунтовано таку відмову;

- актом експертизи №УТЭ-2842 від 12.10.2012р. встановлено недостачу вантажу у розмірі 10 340 кг, при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання, запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 відламаний, на запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 тріщина.

Довід апеляційної скарги про порушення порядку проведення експертизи, а саме її проведення без участі представника залізниці, спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що вантажоодержувач неодноразово звертався до начальника станції Чорноморська Сливки М.І. з проханням про виділення прийомоздавальника для участі у перевірці маси вантажу та тари вагону разом з експертом ТПП.

Посилання представника Одеської залізниці на наявність акту загальної форми, в якому зазначено про справність ЗПП, на думку судової колегії, не звільняє Одеську залізницю від обов'язку скласти комерційний акт, за умови звернення вантажоодержувача у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, які було неможливо було виявити при загальному огляді всіх вагонів.

Судова колегія вважає, що висновок експертизи не доводить факту крадіжи, але чітко встановлює наявність пошкодження пломб та люків з верхнього боку вагонів, про що не було вказано в акті загальної форми, а комерційний акт не складався.

Отже, відповідно до приписів ст.113 Статуту України за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що Одеською залізницею не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у втраті вантажу, оскільки матеріалами справи встановлено, що втрата вантажу відбулась саме у період від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, оскільки Одеська залізниця безпідставно відмовилася від складання комерційного акту та комісійної видачі вантажу, при цьому висновком експертизи від 11.10.2012р. підтвердився факт недостачі вантажу.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в процесі розгляду справи апелянтом не було доведено належним чином своєї правової позиції, а тому колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав оцінку наданим доказам у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає, отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 року у справі № 916/1036/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 22.10.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Я.Ф.Савицький

Суддя О.Т.Лавренюк