Постанова № 34277301, 17.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа № 914/2118/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвська М.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер -Україна" без н/д

на рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2013р.

у справі № 914/2118/13

за позовом приватного підприємства "Фірма "Галич - Кабель", м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна", с.Розвадів, Миколаївський р-н, Львівська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 195952,50 грн. за договором поставки від 15.05.2009р. №44-к

за участю представників сторін:

від позивача - Федерлян Ю.М., Романюк О.М. (представники),

від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2013р. у справі №914/2118/13 (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" (відповідач, надалі - ТзОВ «Кернер-Україна») на користь приватного підприємства "Фірма "Галич-Кабель" (позивач, надалі - ПП «Фірма «Галич-Кабель») 160259,94грн. основного боргу, 5948,80грн. 3% річних, 16518,12грн. пені, 3654,54грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати за поставлену продукцію згідно договору №44/к від 15.05.2009р. на суму 160259,94грн. Оскільки, в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подані докази здійснення сплати відповідачем боргу, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 160259,94грн. підлягають до задоволення. Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про невірне його нарахування позивачем та, відповідно, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, зокрема, що строк договору закінчився 31.12.2011р., а тому договір не може бути підставою для стягнення заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000176 від 24.02.2013р. На думку скаржника, поставка товару по вищезазначеній накладній здійснювалась в порядку позадоговірних відносин. Крім того, судом було порушено норми процесуального права щодо повідомлення відповідача про прийняте судове рішення.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ПП «Фірма «Галич-Кабель» подало до суду відзив на апеляційну скаргу від 01.10.2013р. №1433, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач зазначив, що в апеляційній скарзі скаржник неправильно вказав дату видаткової накладної - 24.02.2013р., замість 24.02.2012р. Поставка за цією накладною здійснювалась під час дії договору.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали від 13.09.2013р. відповідачу за його адресою (а.с. 26 , том 2). Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою від 03.10.2013р. не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

15.05.2009р. між ПП «Фірма «Галич-Кабель» (продавець) та ТзОВ "Кеннер-Україна" (покупець) було укладено договір №44-к купівлі-продажу (надалі - договір, а.с. 7-8, том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах договору. Товаром за договором є смола ПВХ (торгова марка «Нераліт», інші) та інші товари, визначені в специфікаціях, які є додатками до договору (п.п. 1.1, 1.2).

Згодом сторонами вносились зміни до цього договору. Так, додатковою угодою №1 від 06.10.2010р. (а.с. 9, том 1) внесено зміни в порядок розрахунків, додатковою угодою №2 від 31.12.2010р. змінено термін дії договору, додатковими угодами №3 від 19.04.2011р. та №4 від 01.07.2011р. (а.с.11-12, том 1) змінено відомості у реквізитах сторін.

На підставі видаткової накладної №РН-0000176 від 24.02.2012р. позивач поставив відповідачу 21 тону смоли ПВХ (Нераліт 682) на загальну суму 219999,78 грн. (а.с. 18, том 1). Вартість вказаного товару відповідач оплатив частково, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 160259,94 грн. Непогашення відповідачем вказаної заборгованості стало підставою для звернення ПП «Фірма «Галич-Кабель» до суду із позовною заявою про її стягнення.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що ціни на товар визначаються продавцем у прайс-листах, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною. Продавець не має права змінювати ціни на товар, що був замовлений покупцем та на поставку якого продавцем було надано покупцеві рахунок-фактуру. Ціни на товар можуть бути змінені продавцем шляхом надіслання письмового повідомлення про таку зміну за 30 календарних днів до запланованої дати зміни. Загальна сума договору визначається сумою всіх видаткових накладних по договору.

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди №1 від 06.10.2010р., покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.5 договору, покупець зобов'язаний прийняти товар по кількості та якості в день передачі його продавцем; в момент приймання товару сторони підписують акт приймання-передачі. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару; моментом передачі товару вважається дата підпису видаткової накладної представником покупця.

Як випливає зі змісту видаткової накладної №РН-0000176 від 24.02.2012р. на поставку 21 тони смоли ПВХ на загальну суму 219999,78 грн. (а.с. 18, том 1), вона складена сторонами відповідно до умов договору №44/к від 15.05.2009р. Видаткова накладна підписана з боку позивача директором Мацком В.В., з боку відповідача - уповноваженою особою Янковець М.Ю. (довіреність на отримання матеріальних цінностей №192 від 24.02.2012р., а.с. 20, том 1) та скріплена печатками сторін договору. Факт поставки даного товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №РН-0000176 від 24.02.2012р. на суму 219999,78грн., яка також містить відбитки печаток сторін та підписи їх представників (а.с. 17, том 1).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме: з платіжних доручень відповідача про часткову оплату заборгованості (а.с. 49-51, том 1), з банківських виписок позивача за період з 15.05.2009р. до 08.05.2013р. (а.с. 119-218, том 1) та з видаткових накладних до договору за період з 15.05.2009р. до 17.08.2012р. (а.с. 62-93, том 1), станом на час подання позову та розгляду справи по суті борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору товар становив 160259,94грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані та скріплені відбитками печаток сторін акти звірок взаєморозрахунків за договором, відповідно до яких борг відповідача перед позивачем становив: станом на 14.02.2012р. - 340260,16грн. (а.с. 26, том 1); станом на 20.03.2013р. - 170259,94грн. (а.с. 27, том 1).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість суми основної заборгованості та про необхідність задоволення позову в цій частині.

Стосовно тверджень скаржника про неможливість стягнення заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000176 від 24.02.2013р. з покликанням на договір №44/к від 15.05.2009р., оскільки строк його дії завершився, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна №РН-0000176, оригінал якої оглянуто колегією суддів в судовому засіданні 17.10.2013р., підписана сторонами 24.02.2012р., а не 24.02.2013р., як зазначає в своїй апеляційній скарзі ТзОВ «Кернер-Україна» (а.с. 18, том 1).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р. Відповідно до п.4.2 договору, після закінчення терміну дії даного договору, він вважається пролонгованим на термін один рік та них самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір відмовитись від продовження строку дії даного договору.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2010р. сторони внесли зміни до п.4.1 договору і визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р. Крім того, у вказаній угоді сторони визначили, що в решті вони керуються вимогами вищезазначеного договору (а.с.10, том 1).

Таким чином, виходячи з пунктів 4.1 та 4.2 договору та з врахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2010р., строк дії договору №44/к від 15.05.2009р. завершувався 31.12.2011р., проте у випадку відсутності заперечень сторін, його дія продовжувалась до 31.12.2012р.

В матеріалах справи відсутні докази заперечень будь якої зі сторін щодо продовження строку дії договору в порядку п.4.2 договору. В той же час, з матеріалів справи вбачається що за період з 31.12.2011р. до 31.12.2012р. (період автоматичної пролонгації), між сторонами продовжували тривати договірні відносини, що підтверджується видатковими накладними від 24.02.2012р., від 05.07.2012р., від 19.07.2012р., від 01.08.2012р., від 14.08.2012р., від 17.08.2012р. (а.с.88-93, том 1).

Таким чином, колегія суддів вважає, що поставка за видатковою накладною №РН-0000176 від 24.02.2012р. була здійснена під час дії договору №44/к від 15.05.2009р., отже нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем правомірно. Щодо їх розміру, то колегія суддів погоджується із перерахунком пені, здійсненим судом першої інстанції у зв'язку з порушенням позивачем вимог ч.6 ст. 232 ГК України при її нарахуванні, та зі стягненням 3% річних в розмірі, заявленому позивачем.

Щодо доводів скаржника про не надіслання йому місцевим господарським судом копії оскаржуваного рішення, то судова колегія звертає увагу, що ці доводи стали підставою для поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги у даній справі, проте підставою для скасування рішення суду бути вони не можуть.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2013р. у справі №914/2118/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кернер-Україна» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 21.10.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.