Постанова № 34276016, 18.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа № 922/2064/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Івакіна В.О., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Федоренко І.Є. (довіреність №21/0/45-13 від 09.01.2013 року);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність ВТІ №044792 від 10.06.2013 року);

прокурора - Кондратюк Н.А. (посвідчення №009093 від 12.10.2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2423Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2013 року

за позовом прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Харків

про визнання договору укладеним,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_3, в якому просив суд визнати укладеним договір між ФОП ОСОБА_3 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2013 року у справі № 922/2064/13 (суддя Яризько В.О.) позов задоволено повністю. Визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ФОП ОСОБА_3 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1147 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2013 року у справі № 922/2064/13 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування. Просить рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2013 року по справі № 922/2064/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача підтримав правову позицію, викладену прокурором.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2009 року було задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю - магазин з площадкою літнього кафе літ. «А-2-3», загальною площею 355,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39).

В зазначеному рішенні господарського суду встановлено, що 30.05.2008 року між ФОП ОСОБА_3 та Харківською міською радою укладено договір оренди землі для будівництва магазину з майданчіком літнього кафе. В 2009 році кафе побудовано.

Відповідач зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно, що виникло на підставі рішення суду від 17.12.2009 року у справі №57/336-09 та у грудні 2009 року отримав витяг про реєстрацію права власності (а.с.44).

Як зазначає відповідач, маючи інші напрямки здійснення підприємницької діяльності, ним було відчужено нежитлову будівлю іншій особі.

Згодом, відповідач знову набув право власності на нежитлову будівлю - магазин з площадкою літнього кафе літ. «А-2-3», загальною площею 355,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.02.2010 року (а.с.51).

Право власності на вказане нерухоме майно відповідач зареєстрував 10.03.2010 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.52).

22.04.2011 року ФОП ОСОБА_3 уклала з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Харкові, загальною площею 0,0247 га (а.с.45).

В пункті першому договору передбачено, що земельну ділянку надано для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.

В пункті „15 „ договору вказано, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування магазину з майданчиком літнього кафе. Зміна цільового призначення земельної ділянки заборонена (п.19 договору оренди землі).

Разом із тим до матеріалів справи додано декларацію про готовність об'єкта (магазин з площадкою літнього кафе) до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Харківській області 27.11.2012 року за номером ХК 1412230936 (а.с.16).

Скаржник пояснив в судовому засіданні 16.10.2013 року, що ним декларація про готовність об'єкта була здана ще в 2009 році, але Інспекція ДБК зареєструвала її тільки в листопаді 2012 року. Докази, що підтверджували б дату подачі деларації у відповідача відсутні.

Позивачем представлено суду лист від 28.12.2012 року №621/0/114-12 Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на адресу відповідача про необхідність укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова (а.с.20).

Прокурор вважає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова призвело до ненадходження коштів, які повинні бути перераховані для розвитку інфраструктури населеного пункту, що в свою чергу, перешкоджає органам місцевого самоврядування створювати і розвивати інженерно-транспортну та соціальну інфраструктуру міста Харкова.

Позивач також обгрунтовує свої доводи аналогічними мотивами та вказує, що відповідач всупереч ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ухиляється від укладення відповідного договору з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та просить визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між ФОП ОСОБА_3 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради

Колегія суддів приймає до уваги наступне.

За приписами статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

В своїх поясненнях від 20.06.2013 року позивач вказує, що Харківською міською радою була отримана декларація відповідача від 27.11.2012р. № ХК 14212230936 про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована у встановленому порядку іІспекцією державногого архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, згідно якої прийнято в експлуатацію магазин з майданчиком літнього кафе по АДРЕСА_1.

Замовником цього будівництва є ФОП ОСОБА_3 Однак, (вказує далі позивач) обов'язок, визначений Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком, ФОП ОСОБА_3 не виконала, не направила до Департаменту економіки та комунального майна звернення про укладення договору про пайову участь та інші документи (кошторисний розрахунок вартості будівництва інженерних мереж, зведений кошторисний розрахунок, тощо).

Прокурор та позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилаються на ст.40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", що набрав чинності з 12 березня 2011року: "Замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію".

Згідно ст.1 зазначеного закону замовником є фізична або юридична особа,яка має намір щодо забудови території.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради затверджено Порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Харкова (далі Порядок).

Згідно п. 1.2. Порядку - пайова участь у розвитку інфраструктури міста є обов'язковою для всіх замовників, які мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт...

Судова колегія звертає увагу на те, що наведені вище норми регулюють правовідносини між органами місцевого самоврядування та замовниками, тобто особами які мають намір здійснити будівництво (реконструкцію, капітальний ремонт) нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи та визнають обидві сторони - об'єкт будівництва на дату звернення із даним позовом вже був введений в експлуатацію.

Таким чином, з часу прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію не можливо вважати особу, що збудувала нерухоме майно, "замовником" в розумінні Закону „Про регулювання містобудівної діяльності".

Укладення між відповідачем та Харківською міською радою договору оренди землі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, замість договору оренди землі для будівництва, також свідчить про відсутність у відповідача статусу забудовника.

Крім того, до матеріалів справи надано витяг з державного реєстру про реєстрацію права власності відповідача від 10.03.2010 року №15513383, згідно якого відповідач є власником нежитлової будівлі літ."А-2-3-3" по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.02.2010 року.

Отже, у зв'язку із вказаними вище обставинами відповідач на час порушення даної справи також не є суб'єктом правовідносин, врегульованих Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки Закон та Положення регулюють правовідносини між замовником і міською радою на стадії будівництва, реконструкції об'єкту, а відповідач з 09.02.2010 року є власником нерухомого майна на підставі цивільно-правової угоди - договору дарування.

Згідно ч.9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" - договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Пунктом 2.3 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова також передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова укладається не пізніше пятнадцяти робочих днів з дня реєстації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Листом №23-11/6294/6-11 від 22.07.2011 року "Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів" Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надало роз'яснення, відповідно до яких нормами абзацу першого частини дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної дяльності» також роз'яснено, що договір по пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має укладатися до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

В даному роз'ясенні також визначено, що орган місцевого самоврядування або його виконавчий орган, у своєму рішенні щодо надання замовнику будівництва містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що перебуває у володінні чи користуванні такого замовника, або у рішенні про відведення замовнику будівництва відповідної земельної ділянки під забудову в обов'язковому порядку обумовлює питання відносно зобов'язань такого замовника щодо пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

У даній справі такий факт відсутній.

Отже, на даний час діючим законодавством чітко встановлено що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАК у Харківській області 27.11.2012 року за №ХК 212230936, за адресою АДРЕСА_1, вказаний об'єкт прийнято в експлуатацію 27.11.2012 року.

До вищевказаної дати відповідач не звертався до уповноваженого органу з питанням про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури.

Позов по даній справі подано 18.05.2013 року, тобто після сплинення кінцевого терміну, який визначений в ст.40 Закону.

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 Закону, в якому визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію…

На підставі викладеного слід прийти до висновку, що укладення договору на даний час, тобто після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, є не можливим.

Враховуючи, що магазин з майданчиком літнього кафе за адресою: АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію 27.11.2012 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією декларації про готовність об'єкту до експлуатації, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ФОП ОСОБА_3 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради відсутні.

Отже, укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію не передбачено ні діючим законодавством, ні законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Аналогічна правова думка міститься в постанові Вищого господарсьrого суду України від 28.11.2012 року у справі № 5017/1672/2012.

Крім того, колегія суддів, розглядаючи дану справу бере до уваги висновки, зроблені Вищим господарським судом Украни в постанові від 03.06.2013 року по справі № 5023/5162/12 з аналогічним предметом спору.

Так, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що судами не перевірялось чи відповідає обраний спосіб захисту вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів, при розгляді даної справи, дійшла висновку, що прокурором невірно визначено спосіб захисту права, оскільки укласти договір про пайову кчасть у розвитку інфраструктури населеного пункту можливо лише до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, обраний прокурором спосіб захисту права шляхом визнання укладеним з часу набрання чинності рішенням суду договору між сторонами по даній справі, у запропонованій ним редакції, не відповідає правовідносинам, які виникли між сторонами на даний час.

Відповідач в апеляційній скарзі та в судовому засіданні 16.10.2013 року посилався на те, що суд першої інстанції не розглянув його заяву про застосування строку позовної давності.

На аркуші 36 справи (відзив на позовну заяву) міститься заява відповідача про застосуваня строку позовної давності.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Отже, застосування строку позовної давності можливе лише при обгрунтованості позовних вимог.

Судова колегія прийшла до протилежного висновку, тому немає підстав для застосування строку позовної давності і наявність пропуску такого строку не досліджується.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду від 16.07.2013 року прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2013 року у справі № 922/2064/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 18.10.2013 р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Шепітько І.І.