Рішення № 34275806, 07.10.2013, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 07.10.2013

Справа № 1511/6147/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Іллічівській міській суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.

при секретарі Куркудим В.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних торгах та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про визнання додаткових угод, часткового додаткових угод до договору позики нікчемними та застосування наслідків нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК Іпотека та інвестиції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, стверджуючи, що 10 жовтня 2008 року між ТОВ «Іпотека та інвестиції» та ОСОБА_4 було укладено договір позики №72/10, відповідно до якого останньому було надано позику у розмірі 249148,76 грн. строком на двісті сорок місяців для інвестування обєкту житлового будівництва.

Для забезпечення виконання зобовязань за Договором позики, між ОСОБА_4 та ТОВ «Стройтехснаб», від імені якого діяло ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» був укладений Іпотечний договір від 24.10.2008 року, предметом іпотеки якого виступали майнові права на квартиру АДРЕСА_1, яка одночасно виступала обєктом інвестування.

Додатковою угодою №1 від 06.05.2009 року до Договору позики, сторони підтвердили, що заборгованість Позичальника перед Позикодавцем станом на 01.05.2009 року складає 236691,32 грн., що еквівалентно 45959,48 доларів США за комерційним курсом, встановленим на дату укладання Договору позики.

Позивач вказує, що відповідно до додаткової угоди №2 від 19.08.2009 року до Договору позики, Позикодавець передав, а ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» прийняло всі права та обовязки Позикодавця за Договором позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року та було укладено договір про внесення змін до договору в новій редакції, а саме зазначалося, що іпотечний договір укладається між ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» , в подальшому іменоване «Іпотекодержатель» та фізичною особою ОСОБА_4, в подальшому «Іпотекодавець».

В подальшому, відповідно до Додаткової угоди №3 від 01.03.2011 року до договору позики, Сторони домовилися, що у звязку із заборгованістю Позичальника по сплаті позики, загальна сума позики збільшується на 48061,12 грн.

Позивач зазначає в позові, що в порушення умов договору позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року, Додаткової угоди №3, ОСОБА_4 порушує графік сплати щомісячного платежу з тіла позики та відсотків за користування нею, у звязку з чим станом на 01.12.2012 року його заборгованість перед ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» за тілом становить суму у розмірі 402109,83 грн., що еквівалентно 49338,63 доларів США та відсотками за користування позикою у розмірі 32706,21 грн., що еквівалентно 4013,02 доларів США.

У звязку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд:

- в рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованності за договором позики №72/10 ФК(С) від 10.10.2008 року у загальній сумі 434816 грн. 04 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 57,50 кв.м., житловою площею 26,00 кв.м. шляхом її продажу з прилюдних торгів;

- встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 57,50 кв.м., житловою площею 26,00 кв.м. у розмірі 311435 грн. 95 коп.;

- передати в управління ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 57,50 кв.м., житловою площею 26,00 кв.м. на період її продажу, надавши право вчиняти будь-які юридичні дії по відношенню до предмета іпотеки, у тому числі: здійснювати звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосується предмету; здійснювати отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідних для управління; безперешкодного доступу до предмета іпотеки для контролю за належним господарським використанням предмета іпотеки згідно з його цільовим призначенням; а також інші права необхідні для збереження предмета іпотеки до його реалізації.

У червні 2013 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив суд, крім інших вимог, виселити ОСОБА_4 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с.107-110).

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» (а.с.36-43), стверджуючи що на підставі договору позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року він отримав у позику від ТОВ «Стройтехснаб» 249148,76 грн. строком на двісті сорок місяців з 10.10.2008 року по 10.10.2028 року.

06.05.2009 року була укладена додаткова угода №1 до договору позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року, згідно п.1 якого сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем на дату складання Угоди складає 236691,32 грн., що еквівалентно 45959,48 доларам США.

Позивач вказує, що підписуючи додаткову угоду №1 до договору позики він не усвідомлював, що ця угода за своїм змістом суперечить вимогам закону та є нікчемною, оскільки даною угодою було визначено заборгованість у доларовому еквіваленті та збільшено суму боргу за позикою.

Також позивач в позові зазначає, що додаткова угода №2 від 19.08.2009 року була укладена між ним та ТОВ «Стройтехснаб», ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції», пунктом 2 якої визначено його (позивача) заборгованість перед новим кредитором у розмірі 233639,11 грн., що еквівалентно 45566,66 доларам США за курсом НБУ. Позивач вказує, що через збільшення курсу доларового еквіваленту додатково збільшився розмір його заборгованості приблизно на 2%.

Позивач вважає, що угода №3 від 01.03.2011 року до Додаток №1 до неї від 01.03.2011 року теж є нікчемними, бо в них визначена сума боргу у доларовому еквіваленті.

У звязку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд:

- визнати нікчемною п.1, 4, 5 додаткової угоди №1 від 06.05.2009 року до договору позики 72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року та Додаток №1 (Графік погашення позики) до неї від 06.05.2009 року;

- визнати нікчемною додаткову угоду №3 від 01.03.2011 року до договору позики 72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року та Додаток №1 (Графік погашення позики) до неї від 01.03.2011 року;

- визнати нікчемним п.2 додаткової угоди №2 від 19.08.2009 року до договору позики 72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року у частині визначення зобовязань позичальника у розмірі еквівалентному 45566,66 доларам США за курсом НБУ +2%;

- зобовязати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» здійснити перерахунок заборгованності на початкових умовах договору позики №72/10 ФК (с) від 10.10.2008 року зі змінами відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 06.05.2009 року та зарахувати надмірно сплачені ОСОБА_4 щомісячні платежі для зменшення суми боргу з щомісячним перерахунком процентів відповідно щомісячного залишку суми заборгованості з 19.08.2009 року по день виконання рішення;

- зобовязати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» склати акт звірки платежів з 19.08.2009 року по день виконання рішення та новий графік погашення позики на початкових умовах договору позики №72/10 ФК (с) від 10.10.2008 року зі змінами відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 06.05.2009 року.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 травня 2013 року обєднано зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про визнання додаткової угоди, частково додаткових угод до договору позики нікчемними та застосування наслдків нікчемного правочину в одне провадження з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» підтримав позов в повному обсязі з підстав, наведених в позові та просив у задоволенні зустрічного позову відмовити, надав письмові заперечення проти позову (а.с.77-80, 116, 118-123), мотивуючи тим, що зустрічний позов необгрунтований та безпідставний. Також представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» надав до суду заяву про сплив строку позовної давності, мотивуючи тим, що позивач пропустив строк позовної давності, просив суд відмовити у позові у звязку зі спливом строку позовної давності.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_4 надав письмові заперечення проти позову, просив в позові відмовити, мотивуючи тим, що на момент підписання угод обсяг його відповідальності збільшився та підписуючи їх він через відсутність юридичної освіти не усвідомлював, що вони суперечать вимогам закону та є нікчемними (а.с.47-49). Також представник ОСОБА_4 просив суд задовольнити зустрічний позов в повному обсязі з підстав, наведених в зустрічному позові.

Представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи, однак в судове засідання не зявився, однак надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши присутніх представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних торгах в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за договором позики, передачі в управління ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» предмету іпотеки. В частині вимог про встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки у розмірі 311435 грн. 95 коп. та виселення відповідача ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2008 року між ТОВ «Іпотека та інвестиції» та ОСОБА_4 було укладено договір позики №72/10, відповідно до якого останньому було надано позику у розмірі 249148,76 грн. строком на звісті сорок місяців для інвестування обєкту житлового будівництва (а.с.5-10).

Для забезпечення виконання зобовязань за Договором позики, Між ОСОБА_5 та ТОВ «Стройтехснаб», від імені якого діяло ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» був укладений Іпотечний договір від 24.10.2008 року, предметом іпотеки якого виступали майнові права на квартиру АДРЕСА_1, яка одночасно виступала обєктом інвестування (а.с.11-12).

Додатковою угодою №1 від 06.05.2009 року до Договору позики, сторони підтвердили, що заборгованість Позичальника перед Позикодавцем станом на 01.05.2009 року складає 236691,32 грн., що еквівалентно 45959,48 доларів США за комерційним курсом, встановленим на дату укладання Договору позики (а.с.13-17).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 19.08.2009 року до Договору позики, Позикодавець передав, а ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» прийняло всі права та обовязки Позикодавця за Договором позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року та було укладено договір про внесення змін до договору в новій редакції, а саме зазначалося, що іпотечний договір укладається між ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції», в подальшому іменоване «Іпотекодержатиель» та фізичною особою ОСОБА_4, в подальшому «Іпотекодавець» (а.с.18).

У звязку з укладенням між сторонами додаткових угод №1 та №2, 23.12.2009 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору (а.с.19-20).

В подальшому, відповідно до Додаткової угоди №3 від 01.03.2011 року до договору позики, Сторони домовилися, що у звязку із заборгованістю Позичальника по сплаті позики, загальна сума позики збільшується на 48061,12 грн. (а.с.21).

Правове регулювання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців здійснюється за законами України, зокрема ЖК України, Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до положень ст.572 ЦК України, ст.ст.33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк.

У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкодою для звернення з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою основного зобов'язання відповідно до ч.2 ст.35 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на ч.3 ст.35 Закону України "Про іпотеку", вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, лише у випадках, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно п.5 Додаткової угоди №3 від 01.03.2011 року до Договору позики, вказано, що: «У разі несплати Позичальником двох чергових платежів (суми позики та/або відсотків за користування позикою) Позикодавець має право звернути стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру під №129 в будинку під №19 по вулиці 1 Травня в місті Іллічівську Одеської області, загальною площею 57,50 кв.м., житловою площею 26,0 кв.м» (а.с.21).

Відтак, невиконання позичальником боргового зобов'язання надає право позикодавцю на свій розсуд здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки або за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса чи за договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Розрахунками заборгованності (а.с.26-27, 124) підтверджується, що в порушення умов договору позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року, Додаткових угод, ОСОБА_4 порушує графік сплати щомісячного платежу з тіла позики та відсотків за користування нею, у звязку з чим станом на 01.12.2012 року його заборгованість перед ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» за тілом становить суму у розмірі 402109,83 грн., що еквівалентно 49338,63 доларів США та відсотками за користування позикою у розмірі 32706,21 грн., що еквівалентно 4013,02 доларів США.

Із наданих суду документів вбачається, що у зв'язку з боргом, 26 жовтня 2012 року листом за №26/10-1 (а.с.24), в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» направив відповідачу вимогу про погашення вказаної заборгованості, повідомивши позичальника, що в протилежному випадку буде звернено стягнення на предмет іпотеки. Вказана письмова вимога була отримана ОСОБА_4 (а.с.25), однак жодних заходів по погашенню заборгованості відповідач не вживав, що підтверджується розрахунками заборгованності (а.с.26-27, 124).

Також на адресу ОСОБА_4 направлялися і інші письмові вимоги та претензії щодо погашення боргу (а.с.86-88).

Відтак, ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» зі свого боку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки дотримав. А тому у суду є підстави для задоволення його позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, за змістом ст.ст.34, 39 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки, у тому числі за рішення суду, може бути переданий іпотекодержателю в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Тож підлягає задоволенню вимога в частині передачі в управління ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» предмету іпотеки.

Відмовляючи в позові в частині встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки у розмірі 311435 грн. 95 коп. та виселення відповідача ОСОБА_4 суд керувався наступним.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачена реалізація предмету іпотеки за рішенням суду шляхом проведення прилюдних торгів та встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно п.п.1 п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд, визначаючи початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до п.1.5 розділу 1 іпотечного договору від 24.10.2008 року, Предмет іпотеки визначається Сторонами в сумі 311435 грн. 95 коп. (а.с.11).

Суд вважає, що запропонована позивачем початкова ціна продажу предмета іпотеки у розмірі 311435 грн. 95 коп., не може обєктивно встановити реальну вартість квартири, оскільки фактори, такі як наявність або відсутність ремонту в квартирі, балкону, телефону, покриття підлоги, висота стель, роздільний або суміщений санвузол і тому подібні параметри впливають на вартість квартири, та доказів щодо них в судовому засіданні не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів можливе за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайної ціни на цей вид майна та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, у встановленому законом порядку.

Крім іншого, відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Крім того, виселення повинно проводитися в порядку, передбаченому законом.

Також згідно з ч.1 ст.40 Закону України "Про іпотеку" та ст.109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Однак, відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і порядку, передбачених законом.

У частинах 2, 3 ст.40 Закону України "Про іпотеку"законодавець встановив певний порядок дій Банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Законом передбачено проведення процедури виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення і під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Однак, в даному випадку позивач не дотримався цієї процедури, не направив іпотекодавцю та мешканцям спірної квартири письмову вимогу і таких доказів суду не надано, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині виселення відповідача з житлової квартири, яка є предметом іпотеки.

Оскільки, на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч.1 ст.35, ч.2 ст.ст.40 Закону України "Про іпотеку" та ч.3 ст.109 ЖК України, щодо примусового виселення з квартири на яку здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені.

При виконанні вимог, зазначених ч.1 ст.35, ч.2 ст.40 Закону України "Про іпотеку", позивач не позбавлений права звернення з аналогічним позовом до суду.

Відмовляючи в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про визнання додаткових угод, часткового додаткових угод до договору позики нікчемними та застосування наслідків нікчемного правочину, суд керувався наступним.

Так, судом встановлено, що 10 жовтня 2008 року між ТОВ «Іпотека та інвестиції» та ОСОБА_4 було укладено договір позики №72/10, відповідно до якого останньому було надано позику у розмірі 249148,76 грн. строком на двісті сорок місяців для інвестування обєкту житлового будівництва (а.с.5-10).

06.05.2009 року була укладена додаткова угода №1 до договору позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року, згідно п.1 якого сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем на дату складання Угоди складає 236691,32 грн., що еквівалентно 45959,48 доларам США за комерційним курсом, встановленим позикодавцем на дату укладання договору позики №72/10 ФК (с) від 10 жовтня 2008 року. (а.с.13).

19 серпня 2009 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» було укладено додаткову угоду № 2 до договору позики №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року року, відповідно до п.2 якої сторони підтверджують, що заборгованість позичальника перед позикодавцем на дату складання угоди складає 233639,11 грн., що еквівалентно 45566,66 доларів США. Сторони погодилися, що поверненню підлягає 45566,66 доларів США за грошовим еквівалентом у національній валюті відповідно до комерційного курсу, встановленого позикодавцем на дату оплати. Позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення від 06 січня 2009 року (додаток №1 до Договору), за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому позикодавцем на дату оплати.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не визначений договором або іншим нормативно-правовим актом.

Зобов'язання позивача, про повернення позики за грошовим еквівалентом у національній валюті до долару США відповідно до комерційного курсу, виникли при укладанні додаткової угоди № 1 від 06.05.2009 року до договору позики від №72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року та додатку № 1 (графік погашення) від 06.05.2009 року (а.с.14-16), яким також встановлювався погоджений сторонами розмір заборгованості, що підтверджується підписом ОСОБА_4 у зазначеній угоді.

Суд приймає до уваги, що ні позивачем, ні представником ТОВ «Стройтехснаб» не заперечувався факт виконання позивачем зобов'язання по оплаті позики ТОВ «Стройтехснаб» (первісному кредитору) у еквіваленті до долару США за комерційним курсом згідно з додатком № 1 (графік погашення) від 06.05.2009 року у період з 10.10.2008 року по 06.05.2009 року.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» при укладенні додаткової угоди № 2 перейшли усі права, які були у первісного кредитора - ТОВ «Стройтехснаб» (а.с.18).

Додаткова угода № 2 по суті є угодою про заміну кредитора у зобов'язанні, і п.2 цієї угоди лише підтверджує залишкову заборгованість у грошовому еквіваленті 45566,66 доларів США за комерційним курсом, встановленим позикодавцем на день оплати (а.с.18).

01 березня 2011 року між ТОВ «ФК Іпотека та інвестиції» та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода №3, згідно п.1 якого: «Сторони домовились, що у звязку з заборгованістю по сплаті Позачальником за договором позики №72/10 ФК(с) від 10 жовтня 2008 року, загальна сума позики збільшується на суму 5889,84 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ+2% від цього курсу, на дату сплати платежів за позикою та відсотків за користування нею, що складає 48061 грн. 12 коп. (а.с.21-23).

Відповідно до п.2 вказаної угоди вказано, що сторони підтверджують, що заборгованість позичальника перед позикодавцем на дату укладання угоди складає суму у гривневому еквіваленті 51259,93 доларів США за курсом НБУ+2% від цього курсу, на дату сплати платежів за позикою та відсотків за користування нею (а.с.21).

Отже, вказана угода підтверджує залишкову заборгованість у грошовому еквіваленті 51259,93 доларів США за комерційним курсом, встановленим позикодавцем на день оплати.

За правилами, передбаченими ст.ст.202-204, 215, 216 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п.4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Зі змісту ст.ст.204, 215 ЦК України, роз'яснень пленуму Верховного Суду України витікає, що нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом. Зокрема, нікчемними є правочини: а) що обмежують можливість фізичної особи мати на заборонені законом цивільні прав та обов'язки (ч.1 ст.27 ЦК України; б) вчинені з недодержанням вимоги закону про їх нотаріальне посвідчення (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК України); в) вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності або недієздатною фізичною особою без належного схвалення (ч.2 ст.221 , ч.1 ст.226 ЦУ України) тощо.

Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижають її цінність або можливість використання за цільовим призначення. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року ""Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що зміст та форма оспорюваних правочинів не суперечить закону, вчинюючи зазначені правочини позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішньої волі та було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою.

За правилами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Коли учасник нікчемного правочину не визнає його недійсності до суду може бути поданий позов, предметом якого є вимога про встановлення нікчемності правочину. Така вимога може бути заявленою, як без вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину, так і разом з такою вимогою. Подання позову про визнання правочину недійсним і подання позову про встановлення нікчемності правочину це різні способу захисту. У першому випадку це спосіб, який передбачено п.2 ч.2 ст.16 ЦК иУкраїни, а в другому - п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Враховуючі викладене, суд вважає, що підстав для визнання додаткових угод, часткового додаткових угод до договору позики нікчемними та застосування наслідків нікчемного правочину у суду не має.

Вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є похідною від вимоги про встановлення правочину нікчемним, тому в задоволенні цієї вимоги також необхідно відмовити.

Безпідставні позовні вимоги не підлягають захисту, а тому суд не досліджує доводи представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності.

Згідно ст.213 ЦПК України, рішення суду має бути законним і обґрунтованим, суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.33-35, 38-40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.ст.202-204, 215, 216, 219, 220, 222, 223, 526, 530, 629 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних торгах задовольнити частково.

В рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованності за договором позики №72/10 ФК(С) від 10.10.2008 року у загальній сумі 434816 грн. 04 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 57,50 кв.м., житловою площею 26,00 кв.м. шляхом її продажу з прилюдних торгів.

Передати в управління ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 57,50 кв.м., житловою площею 26,00 кв.м. на період її продажу, надавши право вчиняти будь-які юридичні дії по відношенню до предмета іпотеки, у тому числі: здійснювати звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосується предмету; здійснювати отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідних для управління; безперешкодного доступу до предмета іпотеки для контролю за належним господарським використанням предмета іпотеки згідно з його цільовим призначенням; а також інші права необхідні для збереження предмета іпотеки до його реалізації.

У задоволенні вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» до ОСОБА_4 про встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 57,50 кв.м., житловою площею 26,00 кв.м. у розмірі 311435 грн. 95 коп. та виселення ОСОБА_4 з двокімнатної квартири АДРЕСА_2 відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про визнання нікчемної п.1, 4, 5 додаткової угоди №1 від 06.05.2009 року до договору позики 72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року та Додаток №1 (Графік погашення позики) до неї від 06.05.2009 року; про визнання нікчемною додаткової угоди №3 від 01.03.2011 року до договору позики 72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року та Додаток №1 (Графік погашення позики) до неї від 01.03.2011 року; визнання нікчемним п.2 додаткової угоди №2 від 19.08.2009 року до договору позики 72/10 ФК(с) від 10.10.2008 року у частині визначення зобовязань позичальника у розмірі еквівалентному 45566,66 доларам США за курсом НБУ +2%; зобовязання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» здійснити перерахунок заборгованності на початкових умовах договору позики №72/10 ФК (с) від 10.10.2008 року зі змінами відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 06.05.2009 року та зарахувати надмірно сплачені ОСОБА_4 щомісячні платежі для зменшення суми боргу з щомісячним перерахунком процентів відповідно щомісячного залишку суми заборгованості з 19.08.2009 року по день виконання рішення; зобовязання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» склати акт звірки платежів з 19.08.2009 року по день виконання рішення та новий графік погашення позики на початкових умовах договору позики №72/10 ФК (с) від 10.10.2008 року зі змінами відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 06.05.2009 року відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» сплачений судовий збір у розмірі 3114 грн. 36 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня оголошення рішення або отримання його копії.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської областіОСОБА_6