Постанова № 34275693, 17.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р.Справа № 916/806/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням в.о. голови суду №838 від 17 .10.2013 р.)

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Каледа А.В., довіреність № 47 від 26.02.13;

Від відповідача - Яцук Є.В., довіреність № 15 від 02.01.13;

Від третьої особи - Старчак С.Г., довіреність № 1305/01 від 13.05.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року

у справі № 916/806/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол"

до Державного підприємства „Одеська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива"

про стягнення 45 510,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача суму збитків, заподіяних в результаті нестачі вантажу у розмірі 45 510,22 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року по справі №916/806/13 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" збитки за втрачений вантаж у розмірі 45 510 гривень 07 копійок, витрати по сплаті судового збору на суму 1720 гривень 22 копійки.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що висновок експерта Торгово-промислової палати №УТЭ-2739 від 26.09.2012р. вказує на явні ознаки крадіжки вантажу у п'яти залізничних вагонах №58864265, №58863119, №59241216, №59259564, №58864497 під час його перевезення. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування, у зв'язку з чим поклав відповідальність за нестачу вантажу на Державне підприємство "Одеська залізниця".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство „Одеська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року у справі №916/806/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що вагони до станції призначення Чорноморська прибули 21.09.12р в технічному та комерційному відношенні справні, зі справними ЗПП вантажовідправника, що відповідали документу відправника. Фактично ЗПП відправника справне, не порушене, просипання вантажу відсутнє, що підтверджується актами загальної форми №5632 від 21.09.12р., №5635 від 22.09.2012р., які підписано представником вантажоодержувача без зауважень, та листом-відповіддю начальника станції Чорноморська на скаргу ТОВ „ТІС-Міндобрива", всі ці обставини на думку апелянта вказують на те, що Одеська залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані.

Крім того, скаржник зауважує, що експертиза була проведена лише через 4 дні після отримання вантажу вантажоодержувачем, та без участі представників Одеської залізниці, при цьому, доказів належного повідомлення позивачем не надано, у заявці інформація про час та місце проведення експертизи дописана вручну, однак у екземплярі, що надійшов на адресу начальника ст. Чорноморська даної інформації не існує, а також лист-заявка не має дати та службового номеру.

Таким чином, апелянт вважає, що неможливо зробити висновок де, коли та з яких обставин дійсно відбувся доступ до вантажу вагонів та за яких підстав виникла нестача частини вантажу, оскільки вказані питання відносяться до компетенції слідства.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 19.09.2012р. за накладними №52180452, Донецькою залізницею було прийнято до перевезення за маршрутом із 60 вагонів завантажених 3305,18 тон карбаміду (мочевина штучна), призначенням на станцію Чорноморська-експорт Одеської залізниці.

20.09.2012р. за накладною №52230422 Донецькою залізницею було прийнято до перевезення за маршрутом із 60 вагонів завантажених 3310 тон карбаміду (мочевина штучна), призначенням на станцію Чорноморська-експорт Одеської залізниці.

Відправником вантажу по накладним є Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", а отримувачем ТОВ „ТІС -Міндобрива".

Під час переважуванні вагону №58864265 (накладна №52180452 у присутності прийомоздавальника ст.Чорноморська Чоботар та прийомоздавальника вантажоотримувача Іщенко О.О. 21.09.2012р.; під час переважування вагонів №58863119, №59241216, №59259564, №58864497 (накладна №52230422 у присутності прийомоздавальника ст.Чорноморська Кошуцька та прийомоздавальника вантажоотримувача Гоцелюк 22.09.2012р. виявлена недостача вантажу, у зв'язку з чим складено акти загальної форми №35632 від 21.09.2012 року та №5635 від 22.09.2012 року.

Згідно акту загальної форми №5632 від 21.09.12р., після виводу з-під ЛЕП вагону №58864265 було виявлено, що ЗПП відправника відповідає перевізному документу, виконує свої функції, течі вантажу немає. Акт підписано комерційним агентом Кошуцькою, працівником ВОХР, представником ТОВ «ТІС».

Згідно акту загальної форми №5635 від 22.09.12р., після виводу з-під ЛЕП вагонів №58863119, №59241216, №59259564, №58864497 було виявлено, що ЗПП відправника відповідає перевізному документу, течі вантажу немає. Акт підписано комерційним агентом Кошуцькою, представником комерційного агента Гоцелюк Є.Ю., працівником ВОХР.

Заявками б/н б/д ТОВ „Трансинвестсервіс" звернувся до начальника ст.Чорноморська Сливка М.І. з вимогою щодо видачі комерційного акту за відправленням по накладній №52180452 та №52230422 у зв'язку з встановленим фактом прибуття вагонів №58864266, №58863119, №59241216, №59259564, №58864497 з нестачею вантажу.

Комерційні акти складено не було, у зв'язку з чим 25.09.2012р. ТОВ «ТІС-Міндобрива» було подано скаргу №2508/05, в якій вантажоодержувач просив надати мотивовану відповідь по суті скарги, та надати розпорядження про складання комерційного акту для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу даних, вказаних в перевізних документах.

Згідно відповіді на вказану скаргу від 27.09.2012р. №502 начальником ст.Чорноморська Сливка М.І. повідомлено про те, що вагони в технічному та комерційному відношенні справні, комерційних порушень не виявлено, у зв'язку з чим вантажоодержувачу було відмовлено в комісійній видачі вантажу та видачі комерційного акту.

Заявками від 21.09.2012р.та 22.09.2012р. начальник ЖДЦ просив виділити прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоотримувача.

26.09.2012р. було складено акт експертизи №УТЭ-2739 за участю представників ТОВ «Вибо-транс» та ТОВ «ТІС-Міндобрива». Експерту були надані п'ять залізничних вагонів: №58864265, №58863119, №59241216, №59259564, №58864497. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, ЗПУ вагона №59259564 наявні сліди деформації тросика та таблички; ЗПУ вагона №58864265 є сліди деформації таблички, при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що вагони №58864265, №59241216, №58863119, 58864497 деформовані запорні штоки люків №1,2,4 нумерація від сходів, явні сліди їх пошкодження та знімання, на вагоні №58864265 один ближчий до сходів люк відкритий, вільний доступ, запорні штоки завантажувальних люків №1,2,4 вагону № 59259564 зрізані; при огляді вантажу експертом через відкриті завантажувальні люки, встановлено, що в п'яти залізничних вагонах на поверховості вантажу вбачаються нерівності (виборки) та сліди забруднення вантажу.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України та іншими нормами діючого законодавства в сфері перевезення залізничним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПАТ „Стирол" (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач).

Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагон і (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, заявками б/н б/д ТОВ „Трансинвестсервіс" звернувся до начальника ст.Чорноморська Сливка М.І. з вимогою щодо видачі комерційного акту за відправленням по накладній №52180452 та №52230422 у зв'язку з встановленим фактом прибуття вагонів №58864266, №58863119, №59241216, №59259564, №58864497 з нестачею вантажу.

Апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст.129 Статуту залізниць України, якою встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Листи-заявки б/н б/д з вимогою щодо видачі комерційного акту за відправленнями по накладній №52180452 та №52230422 складені ТОВ „Трансінвестсервис", який не є ані одержувачем, ані відправником вантажу, а отже доказів про подання вимоги про перевірку маси вантажу, як і належних доказів про комісійну видачу вантажу та складання комерційного акту, від одержувача або відправника вантажу в матеріалах справи не має. Також слід зазначити, що ТОВ «Трансінвестсервіс» не є стороною по справі.

Колегія суддів вважає невірними та помилковими висновки суду про те, що нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування, оскільки крадіжка повинна бути підтверджена відповідним вироком суду.

Згідно ст.11 ЗУ „Про торгово-промислові палати в Україні", торгівельно-промислові палати мають право проводити експертизи на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів, та визначати їх вартість.

Висновок експертизи Торгово-промислової палати встановлює факт недостачі та пошкодження пломб та люків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в заявках вказано, що перевірка буде здійснена 21.09.2012р. та 22.09.2012р., разом з тим, експертиза проводилась 25.09.2012р. та 26.09.2012р.

Таким чином, судова колегія зауважує, що акт експертизи №УТЭ-2739 від 26.09.2012р. не може прийматись до уваги судом в якості належного доказу, оскільки згідно накладної №52180452, вантаж вантажоодержувачу було видано 21.09.2012 р., згідно накладної №52230422 вантаж видано 22.09.12р., що підтверджено штемпелем в вищезазначених документах, а експертиза, щодо нестачі вантажу була проведена лише 25-26.09.2012 р., між тим, позивачем доказів, підтверджуючих неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на станції призначення Чорноморська (місце проведення експертних дій) не надано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЭ-2739 від 26.09.2012р. вказує лише на наявність недостачі вантажу, та не називає момент виникнення недостачі, яка могло виникнути і перед пред'явленням вантажу до перевезення, і після видачі вантажу отримувачу.

Таким чином, актами загальної форми №5632 від 21.09.12р. та №5635 від 22.09.12р. підтверджується, що вагони №58864265, №58863119, №59241216, №59259564, №58864497 до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці прибули 30.09.2012 року в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, що відповідали документу відправника. Фактично ЗПП відправника справне, теча вантажу відсутня.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. За ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

В постановах ВГСУ по справах №5017/919/2012 від 30 серпня 2012 року та №5017/739/2012 від 30 серпня 2012 року між ПАТ „Стирол" та Одеська залізниця" про стягнення сум нестач є посилання на вирішення спорів відповідно до ст.111 Статуту залізниць України.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла наступних висновків:

- вимогу щодо складання комерційного акту надано з порушенням ст.129 Статуту залізниць, оскільки заявки надано ТОВ „Трансінвестсервіс", який не є вантажоодержувачем за залізничними накладними;

- в заявках вказано, що перевірка буде здійснена 21.09.2012р. та 22.09.2012р., разом з тим, експертиза проводилась 25.09.2012р. та 26.09.2012р., без обґрунтування затримки;

- позивачем не надано доказів, підтверджуючих неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" в період з 22.09.2012 року по 25.09.2012 року.

Отже, апеляційним судом встановлено, що Одеська залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж, відповідно до діючого законодавства, а позивачем не доведено належними доказами наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу як і наявності самої втрати.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 10 липня 2013 року у справі №5017/3236/2012, від 20 червня 2013 року у справі №5017/3419/2012, від 17 квітня 2013 року у справі №5017/2866/2012, від 06 червня 2013 року у справі №5017/2934/2012.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія доходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеністю обставин справи, та з невірним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року у справі №916/806/13 скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол" до Державного підприємства „Одеська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива" про стягнення 45 510,22 грн. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол" на користь Державного підприємства „Одеська залізниця" 860,25 (вісімсот шістдесят грн. двадцять п'ять коп.)грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 22.10.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Я.Ф.Савицький

Суддя О.Т.Лавренюк