Постанова № 34275621, 16.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9251/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

позивача: Шкуропат Г.В. - пред. за дов. №ГО-12/271 від 19.12.2012;

відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013р.

у справі № 910/9251/13 (суддя - Борисенко І.І. )

за позовом Приватного акціонерного товариства "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 16 908,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/9251/13 позов задоволено повністю: підлягає до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 15 477,83 грн. - шкоди в порядку регресу та 1 720,50 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач посилається на калькуляцію №08144/20 від 10.09.2012, яка не може прирівнюватись до незалежної оцінки та не є належним документом, на підставі якого можливо встановити вартість матеріального збитку. Також, відповідач вказує, що він був позбавлений можливості оглянути транспортний засіб в пошкодженому стані.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з її доводами, вважає скаргу необґрунтованою та такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Рішення суду позивач вважає законним і обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Ухвалою від 27.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 02.10.2013.

В судове засідання 02.10.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Ухвалою суду від 02.10.2013 розгляд справи відкладено на 16.10.2013.

16.10.2013 представником позивача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

В судове засідання 16.10.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача повторно не з'явився.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 №4).

Колегія суддів не задовольнила клопотання позивача, оскільки не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, оскільки висновок експерта у даному випадку можуть замінити інші засоби доказування.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 16 908,44 грн.- шкоди в порядку регресу.

В процесі розгляду справи представник позивача відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог від 04.07.2013р., посилаючись на те, що згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ "Авто-Імпульс" № Ар-000002187 від 31.10.2012р., вартість ремонту транспортного засобу Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, склала 15977,83грн. Оскільки згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АВ/6175556 франшиза становить 500,00 грн., позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 15 477,83 грн. (15 977,83 - 500,00) і, отже, нова ціна позову складає 15 477,83 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що пошкоджений в ДТП від 21.08.2012 року, автомобіль Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, оглядався за відсутності аварійного комісара ПрАТ "УПСК" або експерта, призначеного ПрАТ "УПСК".

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2012 між Приватним акціонерним товариством "ТАС" (страховиком) та Соломатіною Ганною Сергіївною ( страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № А0292974, за яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з автомобілем Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, рік випуску - 2011.

21.08.2012 р. у м. Нікополі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, державний реєстраційний номер АЕ 6802 ЕХ, яким керував Хорошун Віктор Володимирович, та автомобіля Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, яким керувала Соломатіна Ганна Сергіївна (Страхувальник).

Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується Довідкою ВДАІ про перелік пошкоджень та Актом огляду транспортного засобу від 22.08.2012 р., відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.

23.08.2012р. Страхувальник звернулася до AT "Страхова група "ТАС" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з Рахунком ТОВ "Авто-Імпульс" № ЗН-000002187 від 22.08.2012 року, матеріальні збитки власниці транспортного засобу Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, складають 16 908,44 грн. Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого, згідно з розрахунком суми страхового відшкодування склав 16 908,44 грн., що підтверджується: страховим актом № 25541Р/20/2012 від 26.09.2012 р.; розрахунком страхового відшкодування № 25541Р/20/2012 від 26.09.2012 р.; платіжним дорученням № 56091 від 27.09.2012 р..

Відповідно до довідки ВДАІ, дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Хорошуном Віктором Володимировичем вимог Правил дорожнього руху України, а саме, не додержання дистанції. Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі 0426/9807/2012 встановлено, що ДТП сталася з вини водія транспортного засобу ВАЗ, державний реєстраційний номер АЕ 6802 ЕХ, яким керував Хорошун Віктор Володимирович. Водія притягнуто до адміністративної відповідальності.

На момент скоєння даної ДТП цивільно-правова відповідальність Хорошуна Віктора Володимировича, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" за Полісом № АВ/6175556 (ліміт відповідальності за шкоду майну -50 000,00грн.), франшиза - 500,00 грн.).

За твердженням позивача, до АТ Страхова група «ТАС» у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП ,у розмірі 16 908,44 грн.

Позивач направив на адресу Відповідача Претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16 908,44 грн. №Г.50.0.0/837 від 07.11.2012р., однак, Відповідач відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору, було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 22.08.2012, (з фото додатками) та на підставі заяви страхувальника №08144/20/2012/82 від 22.08.2012, було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено Страховий акт №25541Р/20/2012 від 26.09.2012 з розрахунком страхової виплати на суму 16 908,44 грн.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Згідно п. 37.4. ст. 37 Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За правовим аналізом змісту статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідально до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України за результатами проведеного аналізу судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування ( від 19.07.2011р.), відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, страхування здійснюється з урахуванням коефіцієнта експлуатаційного зношення транспортного засобу.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003р. №142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003р. за № 1074/8395).

Однак слід зазначити, що відповідно до вимог ст..33 ГПК України позивачем надано до суду першої інстанції ремонтну калькуляцію "Audatex" №08144/20 від 10.09.2012 р., відповідно до якої вартість відновлювального ремонту забезпеченого позивачем транспортного засобу Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, пошкодженого у спірному ДТП, складає 16 642,62 грн.

Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції відповідають встановленим в п.4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до листа вих. №9597 від 26.09.2012 страхувальник зарахував частину суми страхової виплати - 7 407,87 грн. в страховий платіж, а решту виплатив згідно платіжного доручення №56091 від 27.09.2012. в сумі 9 500,57 грн.

В ч. 1 ст. 1166 ЦК України зазначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Сума страхового відшкодування, яку повинен відшкодувати відповідач, становить 15 477,83 грн. ( за мінусом франшизи 500,00 грн.).Позивач отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування з відповідача шкоди в порядку регресу є обґрунтованими, документально доведеним, розрахованими відповідно до ліміту відповідальності та з врахуванням розміру франшизи і такими, що підлягають задоволенню, а, саме, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 477,83 грн.

Щодо до доводів викладених відповідачем в апеляційній скарзі, то колегія суддів зауважує, що правовідносини позивача - AT "Страхова група "ТАС" і страхувальника - Соломатіної Ганни Сергіївни, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0292974 від 08.08.2012 р., а, отже, вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що Відповідачем не враховано.

Слід зазначити, що законодавством не встановлено чіткої вимоги щодо надання автотоварознавчої експертизи для одержання страхового відшкодування. Крім того, звіт про оцінку транспортного засобу не може вважатися єдиним доказом, який підтверджує реальний розмір заподіяної шкоди, оскільки в ньому не зазначається кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто, необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. З положень згаданого Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

Оскільки, відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (а.с. 25) автомобіля Ford Kuda, державний реєстраційний номер АЕ 4762 ЕХ, рік випуску - 2011 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 5-ти років, то підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, тому проведення експертної оцінки для визначення вартості з урахуванням зносу є необов'язковим. На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності проведення експертної оцінки завданої шкоди.

Крім того, відповідно до вимог ст.43 ГПК України та п.7.38 Методики позивачем враховано, що коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу 2011 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП строк його експлуатації не перевищував 5 років.

З врахуванням положень ч.1 ст.990 ЦК України та ст..ст.25,26 Закону України «Про страхування» сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування ( постанови ВГСУ: від 30 .07.2013 у справі №910/3655/13, від 30.01.2013 у справі № 5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 у справі №5011-50/17051-2012. від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012).

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.

Отже, положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих внаслідок ДТП, проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогою оглянути транспортний засіб в пошкодженому стані.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013р. у справі №910/9251/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9251/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.