Постанова № 34274790, 21.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.10.2013 справа №905/2137/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівЗубченко І.В., Шевкової Т.А. за участю представників сторін: від позивача: Чеботарьов Є.М. - за довіреністю №16/01 від 06.03.2013р.від відповідача:Виговська Л.В. - за довіреністю б/н від 19.08.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід12.08.2013р. (повний текст рішення підписано 12.08.2013р.) по справі№ 905/2137/13 (суддя Стукаленко К.І.) за позовомДочірнього підприємства "Тютюнова компанія "Хамадей", м. Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк простягнення 782 686грн.50коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. у справі №905/2137/13 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Тютюнова компанія "Хамадей", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк про стягнення 782 686,50грн. - задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто пеню за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду №1 від 05.06.2012р. у сумі 763 430,06грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 15 268,60грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що оскільки пеня, що заявлена до стягнення, нарахована позивачем від суми прострочення зобов'язань, а не від загальної вартості договору, підстави для стягнення такої суми з відповідача відсутні.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. у справі №905/2137/13 та відмовити у задоволенні позову.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Тютюнова компанія "Хамадей", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду №1 від 05.06.2012р. у сумі 782 686,50грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №1 від 05.06.2012р., зокрема порушенням строків виконання будівельних робіт з улаштування залізобетонного ґанку та покрівлі з металочерепиці, парапету та вітрової дошки при будівництві об'єкту "Їдальня на 48 місць". Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.526, 530, 546, 550, 610-612, 625, 627, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199, 216, 217, 230-232, 317 Господарського кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №1 від 05.06.2012р., однак визнав здійснений позивачем розрахунок пені арифметично невірним.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 05.06.2012р. між Дочірнім підприємством "Тютюнова компанія "Хамадей", (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк (підрядник) укладений договір підряду №1, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з будівництва об'єкту "Їдальня на 48 місць", а замовник, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Відповідно до умов п.1.1 договору до окремих етапів робіт належать:

- влаштування фундаменту (бетонні роботи);

- влаштування внутрішньої та зовнішньої каналізації;

- влаштування ґанку;

- виготовлення та монтаж систем вентиляції та кондиціювання;

- монтаж металоконструкцій каркасу;

- кладка стін з шлакоблоку;

- влаштування підлоги;

- влаштування покрівлі.

Як встановлено п.2.1 договору, вартість загального обсягу робіт та матеріалів (ціна договору) є твердою договірною ціною та затверджується сторонами шляхом підписання кошторисної документації (додатки №1, №2, №3, №4, №5 до договору), які є невідємною частиною договору та складає 1 412 673грн.22коп.

Згідно з умовами п.3.1 договору, підрядник зобов'язаний виконати роботи своєчасно у відповідності із затвердженим планом робіт виробництва (додаток №6), що є невід`ємною частиною даного договору. Кінцевим строком виконання робіт, встановлених планом, є 05.08.2012р.

Датою закінчення виконання робіт підрядником відповідно до п.3.2 договору є дата підписання сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що за порушення строків виконання робіт з вини підрядника останній сплачує замовнику пеню в розмірі 10% від загальної вартості договору за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.8.1 договору).

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору сторонами було підписано акти КБ-2в та довідки КБ-3 на суму 34 164,46грн. за липень 2012р. (улаштування ґанку) та на суму 192 566,78грн. за серпень 2012р. (улаштування покрівлі).

Факт виконання робіт з улаштування ґанку та покрівлі за договором підряду №1 від 05.06.2012р., за наслідком чого підрядником були складені відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт /та затратах/ КБ-3 за липень та серпень 2012р., сторонами не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти КБ-2в та довідки КБ-3 на суму 34 164,46грн. за липень 2012р. (улаштування ґанку) та на суму 192 566,78грн. за серпень 2012р. (улаштування покрівлі) були підписані з боку відповідача без зазначення дати підписання та надіслані в адресу позивача цінним листом з описом вкладення 04.09.2012р.

Разом з тим, за вимогами Плану робіт з будівництва (додаток №6 до договору) датою завершення робіт з улаштування ґанку є 05.07.2012р. (п.1); датою завершення робіт з улаштування покрівлі є 05.08.2012р. (п.10).

Доказів одержання позивачем повідомлення від підрядника про готовність до передання виконаних за договором робіт з улаштування ганку та покрівлі у визначені Планом робіт з будівництва (додаток №6 до договору) строки, тобто, у липні та серпні 2013р. відповідно, матеріали справи не містять. Вказане свідчить про порушення підрядником порядку передання робіт, визначеного ст.882 Цивільного кодексу України.

При цьому, рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2013р. у справі №5006/16/157/2012, яке набрало законної сили 16.03.2013р., встановлено факт прострочення підрядником виконання робіт за договором підряду №1 від 05.06.2012р. з улаштування залізобетонного ґанку та покрівлі з металочерепиці. Вказані обставини були розцінені судом як істотне порушення відповідачем умов договору та стали підставою для розірвання договору підряду №1 від 05.06.2012р. в судовому порядку.

Виходячи з того, що за приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту прострочення підрядником строків виконання робіт за договором №1 від 05.06.2012р. з влаштування ґанку та покрівлі, встановленого рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2013р. у справі №5006/16/157/2012.

Відповідні твердження відповідача про те, що роботи з улаштування ганку та крівлі були здійснені ним без порушення строків виконання робіт спростовуються вищевикладеними висновками суду.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, ст.525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати об'єкт або виконати інші будівельні роботи у встановлений строк. Аналогічні норми містяться у ст.318 Господарського кодексу України.

Обов'язок підрядника виконати роботи своєчасно згідно з затвердженим Планом робіт з будівництва (додаток №6 до договору) прямо передбачений п.3.1 договору підряду.

Згідно із ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як визначено п.3.3 договору, строк виконання робіт може бути змінений лише за взаємною згодою сторін. Доказів стосовно зміни сторонами строків виконання робіт за договором матеріали справи не містять.

Оскільки відповідачем при будівництві об'єкту "Їдальня на 48 місць" за договором підряду №1 від 05.06.2012р. було допущено порушення строків виконання будівельних робіт з улаштування залізобетонного ґанку на суму 34 164,46грн. (додаток №3 до договору) та робіт з улаштування покрівлі з металочерепиці, парапету та вітрової дошки на суму 192 566,78грн. (додаток №5 до договору), позивачем за порушення строків виконання робіт на підставі п.6.3 договору була нарахована пеня у розмірі 10% від загальної вартості договору за кожний день прострочення.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено вище, п.6.3 договору за порушення строків виконання робіт встановлена відповідальність підрядника у вигляді пені у розмірі 10% від загальної вартості договору за кожний день прострочення.

Договір підписаний сторонами без заперечень, у встановленому порядку недійсним не визнаний.

Позивачем на підставі вказаного пункту договору, нарахована пеня у вигляді 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення. Так, за прострочення виконання робіт з улаштування ганку позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 204 986,40грн. за період прострочення з 06.07.2012р. по 04.09.2012р., а за прострочення виконання робіт з улаштування покрівлі - пеню в сумі 577 700,10грн. за період прострочення з 06.08.2012р. по 04.09.2012р., всього 782 686,50грн.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені у загальній сумі 763 340,06грн. та вважає правомірним стягнення з відповідача вказаної суми.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впивають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Крім того, розглянувши надане відповідачем 26.09.2013р. клопотання про забезпечення позову шляхом заборони державному виконавцю Кравченко А.Д. здійснювати дії, направлені на виконання наказу господарського суду Донецької області від 23.08.2013р. у справі №905/2137/13 до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк у даній справі, апеляційний суд відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено передбачених ст.66 Господарського процесуального кодексу України фактичних обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованого припущення щодо ускладнення або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить ТОВ "Гамма". При цьому, відповідач в силу положень ст.121'2 Господарського процесуального кодексу України, не позбавлений права на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. у справі №905/2137/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. у справі №905/2137/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 07.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 10.10.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

Т.А. Шевкова