Рішення № 34274761, 16.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 16 жовтня 2013 року по справі №927/1215/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1215/13

за позовом: управління комунального майна Чернігівської обласної ради, просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до відповідача: приватного акціонерного товариства «Кінотехпром», вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021

про стягнення 11294грн.29коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Максак Т.Л. - начальник відділу, довір.пост. №01-92 від 07.02.13

від відповідача: Олексієнко О.П. - директор

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України з 09.10.2013 до 16.10.2013.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2630грн.53коп. до обласного бюджету та 1127грн.37коп. на користь позивача боргу з орендної плати за фактичне користування в період з 01.11.2012 по 26.12.2012 нерухомим майном, переданим в строкове платне користування на підставі договору №18 від 01.11.2006, 20грн.59коп. процентів річних за прострочення сплати орендної плати, нарахованих за період з 01.09.2013 по 20.09.2013, а також 7515грн.80коп. неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення майна, нарахованої за період з 01.11.2012 по 26.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 жовтня 2012 року в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, припинив дію договір №18 від 01.11.2006 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Пунктом 5.1.9. договору встановлено обов'язок орендаря у разі припинення договору негайно повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з усіма зробленими в ньому поліпшеннями. Пунктами 2.3. та 2.4. договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю у порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору. Оскільки відповідачем акт приймання-передачі підписано лише 27.12.2012, останній, на думку позивача, зобов'язаний сплатити орендну плату за час фактичного користування майном після припинення дії договору, яка на день звернення до господарського суду ним не перерахована, проценти річні за прострочення сплати орендної плати, а також до відповідача має бути застосована відповідальність за неналежне виконання обов'язку з повернення майна у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідач в письмовому відзиві №11/10 від 07.10.2013 (а.с.53-55) проти позовних вимог заперечує в частині сплати неустойки та зазначає, що відповідно до ст.795 Цивільного кодексу України договір найму (оренди) будівель або інших капітальних споруд припиняється з моменту оформлення документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму. В пунктах 2.3. та 10.6. договору оренди №18 від 01.11.2006 не вказаний час повернення орендованих об'єктів, а тому, за твердженням відповідача, вказаний договір діяв до часу підписання акту повернення будівель з оренди, а саме до 27.12.2012. Відповідач також вказує, що позивач направив йому новий договір оренди №74 від 01.11.2012 з терміном оренди п'ять років, чим, на думку відповідача, підтвердив своє бажання продовжувати орендні відносини з відповідачем. Цей договір після узгодження з позивачем деяких пунктів був підписаний, нотаріально посвідчений та проведена його державна реєстрація 27 грудня 2012 року. Таким чином, відповідач вважає, що юридичні підстави для сплати ним неустойки відсутні, в зв'язку з чим просить суд відмовити позивачу в цій частині позову.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву №14/10 від 14.10.2013 позивач зазначає, що наймач є таким, що правомірно користується річчю після припинення договору найму, якщо наймодавець не звертався за захистом свого порушеного права на володіння майном до суду та неправомірність користування не доведена в ході захисту права наймодавця в судовому порядку. На думку відповідача, встановлена ст.785 Цивільного кодексу України неустойка згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є видом забезпечення зобов'язання, а відповідно до приписів ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, то неустойка підлягає застосуванню та стягненню у випадках, коли така санкція передбачена безпосередньо у договорі. Наслідки неповернення об'єкта оренди врегульовано договором №18, і в ньому така санкція не передбачена. Також відповідач зазначає, що за змістом ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України для застосування інституту подвійної неустойки слід встановити наявність вини особи, яка допустила порушення зобов'язань. Після закінчення терміну дії договору оренди №18 від 01.11.2006 між сторонами велись переговори щодо укладення нового договору оренди, за результатами яких 27.12.2012 сторонами було підписано новий договір оренди. Відповідач зазначає, що орендовані приміщення є складовою цілісного майнового комплексу, які не ввійшли в статутний фонд підприємства при приватизації і використовуються відповідачем для робочих місць та розміщення обладнання, яке використовується для виробничої діяльності. При закінченні договору оренди неможлива миттєва передача приміщення балансоутримувачу у зв'язку з тим, що демонтаж обладнання та інженерних мереж, що забезпечує його діяльність, розділення електричних, теплових мереж та водопостачання, а також погодження проектів та отримання різноманітних дозволів, що з цим пов'язані, займе не один місяць. Припинення користування орендованим майном по своїй суті означає припинення функціонування підприємства. Застосування штрафних санкцій до будь-якого суб'єкта господарювання можливе лише за умови вчинення таким суб'єктом винних дій, тобто дій, які порушують приписи нормативних актів і ці порушення вчинені навмисно або внаслідок бездіяльності. Відповідач стверджує, що підстави для стягнення неустойки відсутні та просить відмовити в задоволенні цієї вимоги. Крім того, відповідач вказує, що борг по орендній платі за листопад-грудень 2012 року складає перед обласним бюджетом 1721грн.20коп., перед позивачем - 736грн.21коп.

В судовому засіданні, яке відбулось 16 жовтня 2013 року, прийняли участь повноважні представники сторін.

У зв'язку із задоволенням клопотань сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ґрунтуються на договорі №18 від 01.11.2006 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, за умовами якого управління комунального майна Чернігівської обласної ради (позивач у справі, орендодавець за договором) зобов'язався передати, а закрите акціонерне товариство «Кінотехпром» (орендар за договором) прийняти в строкове платне користування групу інвентарних об'єктів, що перебувають в оперативному управлінні позивача і знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66.

Як вбачається з матеріалів справи на стадії укладення вказаного договору між сторонами виникли розбіжності з приводу умов договору, зокрема, в частині вартості об'єкта оренди, розміру орендної плати, порядку зміни розміру орендної плати, строку дії договору та ін.

В зв'язку з недосягненням згоди між сторонами в позасудовому порядку, спір був переданий на вирішення господарському суду.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007 по справі №15/338/16 за позовом управління комунального майна Чернігівської обласної ради до закритого акціонерного товариства «Кінотехпром» про врегулювання переддоговірного спору позовні вимоги задоволенні частково та врегульовано розбіжності, які виникли між сторонами під час укладення договору оренди №18 від 01.11.2006 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області виклавши наступні пункти договору в такій редакції: п.1.1.1. - двоповерхова будівля майстерні «Т-2», загальною площею 488,3кв.м. Вартість будівлі визначена згідно звіту про оцінку майна, проведену станом на 24.03.2006 року, і становить 141405грн.; п.1.1.2. -приміщення механічної майстерні «А1-2», розташоване у двоповерховій будівлі, загальною площею 242,1кв.м. Вартість приміщення визначена згідно звіту про оцінку майна, проведену станом на 24.03.2006 року, і становить 134800грн.; п.1.2. - майно передається в оренду з метою розміщення в ньому виробничих приміщень (488,3кв.м. та 91,0кв.м.) та адміністративного приміщення (151,1кв.м.); абзац перший п.3.4. - розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено в Додатку №2 до цього договору, що є невід'ємною його частиною, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 1067,88грн.; п.3.9. - розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін розмір орендної плати може бути змінений в випадках, встановлених законодавчими актами України.; п.5.3. - капітальний ремонт, реконструкція, технічне переобладнання орендованого майна, проводяться орендарем тільки з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів, які підлягають компенсації, з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку; п.10.1. - цей договір діє з 01 листопада 2006 року по 29 жовтня 2007 року включно; п.10.2. - зміни і доповнення до договору допускаються за взаємної згоди сторін. Всі пропозиції щодо змін та доповнення розглядаються сторонами у двадцятиденний строк з дати їх одержання та оформляються додатковою угодою до договору.

Крім того, вищевказаним рішенням визначено, що днем укладення договору №18 від 01.11.2006 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області між управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та закритим акціонерним товариством «Кінотехпром» вважати 21 листопада 2006 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 рішення місцевого господарського суду від 26.11.2007 по справі №15/338/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі №15/338/16 залишено без змін.

Інших судових рішень, які б приймались в межах розгляду спору про врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами під час укладення договору оренди №18 від 01.11.2006 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, сторонами в ході розгляду даної справи не надано.

Відповідно до ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За змістом ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, в силу приписів Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007 по справі №15/338/16 набрало законної сили 31 січня 2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Чернігівської області визначено день укладення договору №18 від 01.11.2006 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, таким днем слід вважати 21 листопада 2006 року.

01 листопада 2006 року між сторонами підписано акт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування групу інвентарних об'єктів, які розташовані по вул. Любецькій, 66 у м. Чернігові, та перебувають в оперативному управлінні позивача у складі: двоповерхової будівлі майстерні «Т-2», загальною площею 488,3кв.м., вартістю 141405грн., та приміщення механічної майстерні «А-2», розташованого у двоповерховій будівлі, загальною площею 242,1кв.м.

Додатковою угодою №5 від 25.07.2011 (а.с.28) у зв'язку зі зміною назви закрите акціонерне товариство «Кінотехпром» на приватне акціонерне товариство «Кінотехпром», сторони за взаємною домовленістю внесли зміни до преамбули договору оренди, вказавши орендарем приватне акціонерне товариство «Кінотехпром». Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідачу належать права та обов'язки орендаря за договором оренди №18 від 01.11.2006, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору №18 від 01.11.2006 та акту прийому-передачі від 01.11.2006, свідчить, що у зв'язку з їх вчиненням між сторонами виникли правовідносини оренди, які регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 2 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що у справі №15/338/16 та у даній справі суб'єктний склад спору тотожний, факти, які встановлені рішенням господарського суду у справі №15/338/16 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знов в межах даної справи.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007 по справі №15/338/16 встановлено, що нерухоме майно, яке є об'єктом оренди за договором №18 від 01.11.2006 належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Чернігівської області, а також встановлено факт передачі нерухомого майна по вул. Любецька, 66 в м. Чернігові, в управління позивача за актами прийняття -передачі основних засобів від 17.06.2005. Вищевказані факти є преюдиціальними та не підлягають доведенню знов в межах даної справи.

Відповідно до п.3.5. положення про управління комунального майна Чернігівської обласної ради, в новій редакції затвердженій рішенням десятої сесії обласної ради шостого скликання 28 вересня 2012 року, державна реєстрація якої проведена 18.10.2012 за номером запису 10641050008001407, управління виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває у його управлінні.

Враховуючи, що передане в оренду за договором №18 від 01.11.2006 нерухоме майно є об'єктом комунальної власності, правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, регулюються також нормами спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Факт передачі позивачем у строкове платне користування відповідачу об'єкта оренди за договором №18 від 01.11.2006 підтверджується актом від 01.11.2006 прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, підписаним керівниками сторін та скріпленим печатками сторін, та не заперечувався сторонами в ході розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконані взяті за договором оренди зобов'язання.

Відповідно до п.10.1. договору оренди, в редакції визначеній в рішенні господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007 по справі №15/338/16, цей договір діє з 01 листопада 2006 року по 29 жовтня 2007 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами неодноразово вносились зміни до договору оренди в частині терміну дії договору. Так відповідно до додаткової угоди №4 від 30.10.2010 (а.с.27) сторони за взаємною домовленістю продовжили термін дії договору оренди по 30 жовтня 2012 року включно.

Будь-яких інших додаткових угод до договору оренди №18 від 01.11.2006 щодо строку дії договору оренди сторонами суду не надано.

Згідно із ч.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В силу ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що відповідно до п.10.7. договору оренди термін дії договору може бути продовжено тільки шляхом укладення додаткової угоди, суд приходить до висновку, що договір оренди припинив свою дію з 31 жовтня 2012 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

За змістом ч.4 ст.291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно із п.п.2.3., 2.4. договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю, у порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Пунктом 5.1.9. договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується негайно повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з усіма зробленими в ньому поліпшеннями.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що об'єкт оренди мав бути повернутий відповідачем позивачу негайно після припинення дії договору оренди, а саме 31 жовтня 2012 року. При цьому ініціювати процедуру повернення майна з орендного користування та складати акт приймання-передачі майна за умовами договору зобов'язаний відповідач.

Листом №03-841 від 05.11.2012 (а.с.29), який отриманий відповідачем, як свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.30), 06.11.2012 та ним же не заперечується, позивач вимагав у зв'язку із закінченням 31.10.2012 року терміну дії договору оренди №18 від 01 листопада 2006 року повернення майна за актом приймання-передачі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи акт приймання-передачі майна з орендного користування, підписаний відповідачем лише 27 грудня 2012 року, що також не заперечувалось сторонами в ході розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення зобов'язання в частині своєчасного повернення майна з орендного користування після припинення дії договору оренди.

Відповідно до п.10.6. договору оренди після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за актом приймання-передачі. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 2630грн.53коп. до обласного бюджету та 1127грн.37коп. на користь позивача боргу з орендної плати за користування в період з 01.11.2012 по 26.12.2012 нерухомим майном, переданим в строкове платне користування на підставі договору №18 від 01.11.2006.

Згідно із п.3.1. договору оренди орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків діяльності орендаря та сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.

В пункті 3.2. договору оренди встановлено, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за землю.

Згідно із абз.1 п.3.4. договору оренди, в редакції визначеній в рішенні господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007 по справі №15/338/16 розмір орендної плати становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 1067,88грн.

Відповідно до абз.2 п.3.4. договору оренди орендна плата за перший (листопад 2006 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень та листопад 2006 року.

В силу п.3.5. договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п.3.6. договору оренди орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця, згідно виставлених рахунків орендодавцем у співвідношення встановленому Методикою розрахунку та порядком використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №01-570 від 09.08.2013 (а.с.32) позивачем направлено на адресу відповідача акт надання послуг №0000000438 від 07.08.2013 (а.с.34) та рахунки №0000000438 від 07.08.2013 (а.с.33) на сплату орендної плати за користування приміщенням на підставі договору №18 від 01.11.2006 до обласного бюджету у розмірі 2630грн.53коп., на користь управління - у розмірі 1127грн.37коп., що підтверджується фіскальним чеком №6327 від 09.08.2013 та описом вкладення у цінний лист (а.с.35). Факт отримання вищевказаних рахунків та акту надання послуг відповідачем в ході розгляду справи не заперечувався.

За повідомленням позивача орендна плата за користування в період з 01.11.2012 по 26.12.2012 нерухомим майном, переданим в строкове платне користування на підставі договору №18 від 01.11.2006 станом на день звернення позивача з даним позовом до господарського суду відповідачем не сплачена.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі віднесено до основних обов'язків орендаря.

Згідно із ч.1 ст.19 вищевказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За змістом ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст.33 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок доведення тих обставин, на які він покладається як на підставу своїх вимог. В силу ч.2 ст.34 цього Кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати орендної плати за період фактичного користування майном, переданим в строкове платне користування на підставі договору №18 від 01.11.2006, після припинення дії цього договору суду не надав.

Заперечення відповідача, що розмір орендної плати за вказаний період є меншим, судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про здійснення ним платежів в рахунок сплати орендної плати, нарахованої за період з 01.11.2012 по 26.12.2012, за оренду нерухомого майна, переданого користування саме на підставі договору №18 від 01.11.2006. Рішення господарського суду від 26.07.2013 по справі №927/787/13, на яке посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, стосується відносин сторін, які виникли з договору оренди №74 від 27.12.2012, який не є предметом розгляду в межах даної справи, а тому не може бути належним доказом у цій справі.

Відповідно до п.16.1. Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011, орендна плата, розрахована згідно з цією Методикою, перераховується у разі коли орендодавцем майна виступає управління комунального майна за оренду нерухомого майна та іншого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (бухгалтерському обліку) управління комунального майна - 70 відсотків орендної плати до обласного бюджету, 30 відсотків - управлінню.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за час фактичного користування майном після припинення дії договору, на момент прийняття рішення доказів сплати орендної плати за спірний період в добровільному порядку відповідач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2630грн.53коп. до обласного бюджету та 1127грн.37коп. на користь позивача боргу з орендної плати за користування в період з 01.11.2012 по 26.12.2012 нерухомим майном, переданим в строкове платне користування на підставі договору №18 від 01.11.2006, є правомірною та задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.9.4. договору оренди у разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, орендар повинен сплатити орендодавцю 10% річних від простроченої суми.

З посиланням на вказану умову договору оренди позивач просить стягнути з відповідача 20грн.59коп. процентів річних за прострочення сплати орендної плати, нарахованих за період з 01.09.2013 по 20.09.2013.

В ході перевірки правильності нарахування процентів річних, судом встановлено, що розрахунок складений позивачем арифметично вірно з урахуванням фактичних обставин справи.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 7515грн.80коп. неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення майна, нарахованої за період з 01.11.2012 по 26.12.2012 слід зазначити наступне.

Згідно із ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Разом з тим, як встановлено судом вище, договір оренди №18 від 01.11.2006 припинив свою дію 31 жовтня 2012 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. При цьому в силу п.п.2.3., 2.4., 5.1.9. договору оренди відповідач взяв на себе обов'язок негайно повернути позивачу об'єкт оренди у разі закінчення терміну дії договору, ініціювати процедуру передачі майна з орендного користування та скласти акт приймання-передачі майна про повернення майна.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання.

Однак, в порушення умов договору відповідач підписав акт приймання-передачі лише 27 грудня 2012 року. Такі дії відповідача є неналежним виконанням обов'язку щодо своєчасного повернення майна з орендного користування.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності.

Здійснивши перевірку правильності обчислення неустойки, судом встановлено, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи та арифметично здійснений вірно.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з повернення майна з орендного користування підтверджується матеріалами справи, на час винесення рішення відповідач доказів сплати неустойки в добровільному порядку суду не представив, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7515грн.80коп. неустойки є правомірною та задовольняється судом в повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються до уваги, оскільки останні не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Зокрема, слід зазначити, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів ст.549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Вищенаведена правова позиція викладена в підп.5.4. п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Таким чином, твердження відповідача, що встановлена ст.785 Цивільного кодексу України неустойка згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є видом забезпечення зобов'язання, а відповідно до приписів ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, то неустойка підлягає застосуванню та стягненню у випадках, коли така санкція передбачена безпосередньо у договорі, є безпідставними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв'язку з чим з відповідача має бути стягнуто в доход обласного бюджету 2630грн.53коп. боргу по орендній платі, а на користь позивача - 1127грн.37коп. боргу по орендній платі, 20грн.59коп. процентів річних та 7515грн.80коп. неустойки.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1720грн.50коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.187, 193, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 759, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 34, 35, 49, 82-85, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Кінотехпром», м.Чернігів, вул..Любецька, 66 (ідентифікаційний код 14293201, р/р 26004010641701 в ПАТ Альфа-Банк, МФО 300346) в доход обласного бюджету (одержувач УК у м.Чернігові /м.Чернігів/, р/р 33215870700002 ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, ККДБ 22080400) 2630грн.53коп. боргу по орендній платі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Кінотехпром», м.Чернігів, вул..Любецька, 66 (ідентифікаційний код 14293201, р/р 26004010641701 в ПАТ Альфа-Банк, МФО 300346) на користь управління комунального майна Чернігівської обласної ради, м.Чернігів, пр.Миру, 43 (ідентифікаційний код 33469166, р/р 35425001002691 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, м.Чернігів, МФО 853592) 1127грн.37коп. боргу по орендній платі, 7515грн.80коп. неустойки, 20грн.59коп. процентів річних та 1720грн.50коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 21 жовтня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич