Рішення № 34274674, 17.10.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2013 Справа № 920/1587/13За позовом: Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту, с. Бондарі, Овруцький район, Житомирська область

до відповідача: Приватного підприємства «Інвестрембуд», м. Глухів, Сумська область

про стягнення 33122 грн. 77 коп.

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивача - представник Гаєвський В.П., доручення № 503 від 25.09.2013 року

від відповідача - не з'явився

За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 33122 грн. 77 коп., з них: 31767 грн. 64 коп. основного боргу відповідно до договору № 77 від 02.04.2012 року, укладеного між сторонами у справі та 1355 грн. 13 коп. - 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, інших доказів в обгрунтування своєї позиції у справі до суду не подав, про час та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу господарського суду Сумської області.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу.

До початку судового слухання справи від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 17.10.2013 року (вх. № 14427 від 17.10.2013), відповідно до якої з урахуванням часткового погашення заборгованості в розмірі 2000 грн. після порушення провадження у даній справі, останній просить суд стягнути з відповідача 29767 грн. 64 коп. основного боргу, 1355 грн. 13 коп. - 3 % річних, а також 1 720 грн. 50 коп. судового збору. На підтвердження факту часткової сплати відповідачем заборгованості в розмірі 2000 грн. відповідач надає суду виписку банківської установи за 27.09.2013 року.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог та долучає її до матеріалів даної справи.

Крім того, позивачем в даному судовому засіданні надано суду на огляд оригінали документів доданих до позовної заяви. Зазначені оригінали документів досліджено судом під час судового слухання справи, відповідність їх наявним в матеріалах справи копіям встановлено.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням наданої ним заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 29767 грн. 64 коп. та 3 % річних в розмірі 1355 грн. 13 коп. В обгрунтування даних вимоги позивач посилається на договір № 77 від 02.04.2012 року, укладений між сторонами у справі та видаткову накладну № РН-0000089 від 05.04.2013 року, які підписано уповноваженими представниками сторін за даним спором.

Пунктом 1.1. зазначеного договору визначено, що позивач зобов'язується на умовах даного договору поставити, а відповідач прийняти та своєчасно оплатити вартість камнепродукції в гривнях.

Умови поставки товару, вартість товару та умови здійснення розрахунків визначені розділах 2, 3 та 4 даного договору, які визначають, що поставка товару проводиться залізничним транспортом; якість продукції повинна відповідати ДСТУ БВ 2.7-75-98. Поставлена продукція оплачується відповідачем по договірним цінам, які діють на момент відвантаження продукції, додатково до вартості продукції по цінах зазначених у пункті 1.1 даного договору відповідач оплачує витрати позивача на перевозку продукції залізничним транспортом. Відповідач здійснює попередню оплату після отримання рахунку від позивача, а позивач здійснює відвантаження продукції на протязі 5-ти банківських днів з моменту надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок.

Позивач за даним позовом зазначає, що ним на виконання умов договору № 77 від 02.04.2012 року, укладеного між сторонами у справі та у відповідності до видаткової накладної № РН-0000089 від 05.04.2013 року здійснено поставку відповідачеві камнепродукції на загальну суму 33597 грн. 60 коп., а відповідачем прийнято товар без зауважень щодо кількості та якості, а також здійснено частковий розрахунок за поставлену продукцію, у зв'язку з чим відповідач станом 01.10.2013 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 29767 грн. 64 коп.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України), яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що видаткова накладна складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Розглянувши надані позивачем за даним спором матеріали суд встановив, що факт поставки останнім камнепродукції відповідачеві підтверджується видатковою накладною № РН-0000089 від 05.04.2013 року, залізничними накдадними на перевезення вантажу від 05.04.2012 року та актами-специфікаціями на відвантажену камнепродукцію №№ 207, 206 від 05.04.2012 року.

Відповідачем за даним спором здійснено часткову оплату продукції, яку поставлено позивачем за видатковою накладною № РН-0000089 від 05.04.2013 року, а саме, в сумі 1829 грн. 96 коп. та в сумі 2000 грн., тобто відповідач своїми діями по сплаті боргу визнав факт наявності у нього заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію відповідно вищезазначеної видаткової накладної.

Крім наведеного, представником позивача в судове засідання, яке відбулося 17.10.2013 року надано довідку № 543 від 14.10.2013 року, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію станом на 01.10.2013 року складає 29767 грн. 64 коп. (а.с. 32).

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві претензію № 181 від 17.04.2013 року з вимогою добровільно погасити існуючу заборгованість за поставлений товар. Відповідач у відповідь на дану претензію листом № 22 від 28.05.2013 року повідомив позивача, що існуючу заборгованість ним буде сплачено до 30.06.2013 року.

Проте, в порушення вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриману камнепродукцію в повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки відповідач в супереч діючого законодавства, зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості, а також не надав обгрунтованих заперечень щодо позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за отриманий товар в розмірі 29767 грн. 64 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Крім наведеного, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1355 грн. 13 коп. за період з 05.04.2012 по 05.09.2013 року, в обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1355 грн. 13 коп. за період з 05.04.2012 по 05.09.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інвестрембуд» (41140, Сумська область, м. Глухів, вул. Партизан Глухівщини, буд. 23, код ЄДРПОУ 32064510) на користь Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту (11152, Житомирська область, Овруцький район, с. Бондарі, код ЄДРПОУ 04990896) 29767 грн. 64 коп. основного боргу, 1355 грн. 13 коп. - 3 % річних та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2013 року.

Суддя М.С. Лущик