Рішення № 34274661, 17.10.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року справа № 919/1024/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

(вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 34000,00 грн,

представники сторін не з'явились,

СУТЬ СПОРУ:

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 34 000,00 грн, з яких: 17000,00 грн - штраф, 17000,00 грн - пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обґрунтовуються несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №166-рш по справі №175-08/2012 від 28.12.2012.

Ухвалою від 04.09.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, призначений розгляд справи у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач вимоги ухвал суду від 04.09.2013 та від 23.09.2013 виконав, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх.№10903/13 від 23.09.2013).

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 04.09.2013 та від 23.09.2013 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення та повернення поштового відправлення від 10.10.2013 з відміткою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (арк.с.12, 42-46).

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (арк.с.24-25).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №166-рш по справі №175-08/2012 від 28.12.2012 визнано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчинила порушення законодавства, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації про неіснуючі (не підтверджені) властивості продукції, що може вводити в оману невизначене коло осіб та вплинути на їх намір щодо придбання (замовлення) такої продукції.

Зазначеним рішенням в порядку статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №166-рш по справі №175-08/2012 від 28.12.2012 було спрямовано на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення та отримано уповноваженою особою відповідача 05.01.2013 (а.с. 10).

У визначений законодавством строк штраф за Рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №166-рш по справі №175-08/2012 від 28.12.2012, відповідачем не сплачений.

Несплата штрафу, застосованого відповідно до Рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №166-рш по справі №175-08/2012 від 28.12.2012, та пені, нарахованої за прострочення сплати штрафу, виходячи з суми штрафу у сумі 17000,00 грн за період з 06.03.2013 по 29.08.2013 у сумі 17000,00 грн, стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України встановлено статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", частиною першої якої передбачено, що рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Слід зазначити, що норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» пов'язують початок перебігу строку для добровільної сплати штрафу особою, на яку його накладено, саме з днем одержання відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України (пункт 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) № 01-06/418/2012 від 04.04.2012).

Згідно положень статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Як вбачається з довідки Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за вих.№ 5341-08/2013 від 15.10.2013 рішення №166-рш по справі №175-08/2012 від 28.12.2012 в порядку, визначеному статтею 60 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не оскаржено (арк.с.55).

Виходячи з положень частини другої статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якою передбачено, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок, останнім днем сплати штрафу є 05.03.2013.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначеного, належних доказів сплати штрафу у розмірі 17000,00 грн, у визначений законом строк, на дату розгляду справи відповідачем не надано.

Таким чином, сума застосованого штрафу в розмірі 17 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Згідно з пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

За таких обставин, у позивача виникло право на стягнення із відповідача суми пені, нарахованої за період з 06.03.2013 по 29.08.2013, виходячи з розрахунку 17000 грн х 0,015 х 177 днів.

Проте, частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" визначено, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню складає 17000,00 грн.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Враховуючи все вищезазначене, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відповідача до Державного бюджету підлягає стягненню 34000,00 грн, з яких: 17 000,00 грн - штраф, 17 000,00 грн - пеня.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а позивач звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банку відсутні) до Державного бюджету України (р/р 31111106700008, код ЄДРПОУ 37607526, УДКСУ у Приморському районі м.Одеси, МФО 828011, код платежу: 21081100) 34 000,00 грн, з яких: 17000,00 грн - штраф, 17000,00 грн - пеня.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банку відсутні) в дохід Державного бюджету Ленінського району (р/р 31110106700007, код ЄДРПОУ 38022916, ДКСУ у м.Севастополі, МФО 824509, код платежу: 21081100) судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2013.

Суддя О.О. Єфременко