Постанова № 34274622, 30.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 927/781/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.09.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» на рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року

у справі № 927/781/13 (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

до публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми

«Сіверянка»

про стягнення 288 175,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року по справі № 927/781/13 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (в минулому ВАТ «Облтеплокомуненерго») до публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» про стягнення 288 175,68 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» на користь публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» 273891,75 грн. боргу, 11678,60 грн. пені, 2386,90 грн. 3% річних, 218,43 грн. інфляційних втрат та 5763,51 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 25.07.2013 року публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року по справі № 927/781/13 скасувати в частині стягнення з публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» штрафних санкцій та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 30.09.2013 року представник ПАТ «Облтеплокомуненерго» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» у судове засідання 30.09.2013 року не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки скаржник про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представника публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» у судовому засіданні 30.09.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача що з'явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15 серпня 2011 року між ПАТ «Облтеплокомуненерго» правонаступником якого є ПАТ «Облтеплокомуненерго» (виробник) та публічним акціонерним товариством виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (споживач) було укладено договір №1-0763 на постачання теплової енергії (далі - договір). 01 серпня 2012 року між ВАТ «Облтеплокомуненерго» (теплопостачальник) та публічним акціонерним товариством виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (споживач) було укладено додаткову угоду до договору на постачання теплової енергії №1-0763 від 15.08.2011 року.

Згідно п. 1.1 договору, за цим договором позивач (виробник) бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу (споживачеві) теплову енергію для опалення, а споживач зобов'язується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.12 року, тарифи/двоставкові тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням теплопостачальника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи/двоставкові тарифи є обо'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод. Ціна цього договору включає ціну (вартість) проданої за цим договором теплової енергії. Ціна (вартість), проданої за цим договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу для об'єктів перерахованих у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору на опалення, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 1-0763 від 15.08.2011 року, це є об'єкти, які знаходяться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 246 «а», гуртожиток площею 5956,90 кв. метрів.

Згідно п. 3.2.20 договору, споживач теплової енергії зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника, в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012 року, розрахунки споживача з теплопостачальником за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, при відсутності засобів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому сторони домовились, що у місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування). Розрахунки за надані послуги споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як зазначає позивач, ПАТ «Облтеплокомуненерго» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, та за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року включно надало послуги відповідачу на загальну суму 273891,75 грн. та пред'явив відповідачу для оплати рахунки-фактури, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 13-20), тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 273891,75 грн.

Так, у червні 2013 року ПАТ «Облтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» про стягнення заборгованості в сумі 288175,68 грн., з яких 273891,75 грн. сума основної заборгованості, 11678,60 грн. сума пені за період з 02.11.2012 року по 01.06.2013 року включно, 2386,90 грн. сума 3% річних за той же період та 218,43 грн. сума інфляційних втрат за період з 04.12.2012 року по 31.01.2012 року. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії № 1-0763 від 15.08.2011 року та додаткової угоди від 01.08.2012 року до нього.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року по справі № 927/781/13 позовні вимоги ПАТ «Облтеплокомуненерго» до публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» про стягнення 288 175,68 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 273891,75 грн. боргу, 11678,60 грн. пені, 2386,90 грн. 3% річних, 218,43 грн. інфляційних втрат та 5763,51 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вірно визначив місцевий господарський суд, умови спірного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1733 від 14.12.2010 року «Про затвердження тарифу на теплову енергію ВАТ «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів)» було затверджено ВАТ «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів) тариф на теплову енергію для населення - 218,75 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (а.с. 36).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, та за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року включно надав послуги відповідачу на загальну суму 273891,75 грн. та пред'явив останньому для оплати рахунки-фактури (а.с. 13-20), тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 273891,75 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року включно в сумі 273891,75 грн. виникла по спірному договору. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується матеріалами справи.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржник, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів оплати боргу за використану теплову енергію у розмірі 273891,75 грн., наявність заборгованості відповідачем не спростована, а отже підлягає стягненню. Більш того, в апеляційній скарзі вказана заборгованість не заперечується й самим же відповідачем.

Отже, перевіривши розрахунки позивача (а.с.34-61) та суду першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено розмір сплати за опалення за період серпень 2012 року - квітень 2013 року в сумі 273891,75 грн., Вказана сума основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та підтверджується матеріалами справи, а отже, підлягає стягненню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає що позовна вимога ПАТ «Облтеплокомуненерго» в частині стягнення основного боргу у розмірі 273891,75 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 11678,60 грн. пені, 2386,90 грн. 3% річних та 218,43 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 15.08.2011 року №1-0763 на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, як вбачається з п. 6.6 договору, у випадку несплати споживачем отриманої теплової енергії до 1 числа місяця наступного за звітним нараховується пеня згідно п. 7.3.3 цього договору. Відповідно до п. 7.3.3 договору, споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5 цього договору - сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені за період з 02.11.2012 року по 01.06.2013 року включно в сумі 11678,60 грн., 3% річних в сумі 2386,90 грн. за той же період та інфляційні втрати в сумі 218,43 грн., судова колегія апеляційного господарського погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми штрафних санкцій. Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 11678,60 грн. пені, 2386,90 грн. 3% річних та 218,43 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції публічним акціонерним товариством виробничо-торгової фірми «Сіверянка» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» на рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року у справі № 927/781/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2013 року у справі № 927/781/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/781/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 04.10.2013 року