Постанова № 34274563, 21.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 справа №905/3737/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівЗубченко І.В., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивача: Литвиненко В.І. - довіреність №03-12 від 18.09.2012р.від відповідача: Конюхов А.Б. - директор згідно протоколу №1-10/10 від 29.10.2010р.; Конюхов Є.А. - довіреність №24/07/13 від 24.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ на рішення господарського судуДонецької областівід19.08.2013р. (повний текст рішення підписано 19.08.2013р.) у справі№905/3737/13 (суддя Гринько С.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ простягнення 41 684,18грн. заборгованості, 3% річних, пені

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. у справі №905/3737/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 41 684,18грн., з яких 26 138,40грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, 630,64грн. - 3% річних, 14 915,15грн. - пеня - задоволені частково та з відповідача стягнуто суму основного боргу в розмірі 26 138,40грн., 3% річних в сумі 630,64грн., пеню в розмірі 10 214,26грн. та судовий збір в розмірі 1 526,47грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає недоведеними підстави для нарахування плати за поставлену теплову енергію шляхом здійснення розрахунків по ГКал та вважає, що повинна бути застосована договірна ціна, передбачена пунктом 6.1 договору. На думку відповідача, заборгованість останнього за теплову енергію на час розгляду справи становить 1 879,39грн.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача наполягають на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та частковому задоволенні позову на суму 1 879,39грн.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 41 684,18грн., з яких 26 138,40грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, 630,64грн. - 3% річних, 14 915,15грн. - пеня.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404 від 01.01.2007р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у період з жовтня 2011р. по квітень 2013р. включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 30 362,84грн., що підтверджує доданими до матеріалів справи актами-рахунками за відповідні періоди, при цьому, вартість поставленої теплової енергії відповідач не оплатив частково. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 26 138,40грн., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані 3% річних. Також, на підставі п.7.2.5 договору на суму заборгованості позивачем нарахована пеня.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404 від 01.01.2007р., однак визнав здійснений позивачем розрахунок пені арифметично невірним.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим виходячи з наступного.

Так, 01.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта" (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404, відповідно до п.1.1 якого теплопостачальна організація зобов`язується продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія передається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; вентиляцію в період опалювального сезону; підігрівання холодної води - протягом року.

Об'єкт опалення відповідача відповідно до додатку до договору знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, 50, площею опалення 135,3 кв.м., об'ємом опалення - 454,3 куб.м., проектним тепловим навантаженням - 0,00887 Гкал/год.

Пунктом 10.1 договору встановлений строк його дії - з дня його підписання до 01.01.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення або зміну не буде письмово заявлено однією із сторін (п.11.4 договору).

Оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

Господарським судом встановлено, що позивачем послуги з опалення об'єкта відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать відповідні акти-рахунки, залучені до матеріалів справи.

Розділ 6 договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 01.07.2010р., регулює порядок розрахунків, а саме: розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 209,45грн. з ПДВ за 1 Гкал; 7,00грн. з ПДВ за 1 тону мережної води. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Додатковою угодою №2 від 01.07.2010р. сторони доповнили п.3.2.18 договору, який стосується обов'язків споживача, та виклали його у такій редакції: "Протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку Теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання".

За твердженням позивача, з метою належного виконання умов договору, за отримані відповідачем послуги теплопостачання, останньому виставлені акти-рахунки за період з жовтня 2011р. по квітень 2013р. на загальну суму 30 362,84грн., які були отримані відповідачем, про що свідчать надані позивачем докази направлення актів-рахунків на адресу відповідача, а також підписи представників останнього на актах-рахунках із зазначенням дати отримання відповідного рахунку. Крім того, факт отримання актів-рахунків за спірний період підтверджений представниками відповідача у судовому засіданні 15.10.2013р.

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням вимог п.6.3, п.3.2.18 договору відповідач повинен був оплатити виставлені рахунки:

- №404-11 від 30.11.2011р. за листопад 2011р. на суму 2272,31грн., який направлений відповідачу поштою 10.12.2011р. - до 13.12.2011р.,

- №404-12 від 31.12.2011р. за грудень 2011р. на суму 2299,56грн., який направлений відповідачу поштою 13.01.2012р. - до 16.01.2012р.,

- №404-1 від 31.01.2012р. за січень 2012р. на суму 2818,25грн., який направлений відповідачу поштою 15.02.2012р. - до 18.02.2012р.,

- №404-2 від 29.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 3544,31грн., який отриманий відповідачем 12.03.2012р. - до 15.03.2012р.,

- №404-3 від 31.03.2012р. за березень 2012р. на суму 2429,02грн., який отриманий відповідачем 10.04.2012р. - до 13.04.2012р.,

- № 404-4 від 30.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 473,05грн., який отриманий відповідачем 07.05.2012р. - до 11.05.2012р.,

- №404-10 від 31.10.2012р. за жовтень 2012р. на суму 558,44грн., який отриманий відповідачем 13.11.2012р. - до 16.11.2012р.,

- №404-11 від 30.11.2012р. за листопад 2012р. на суму 2079,20грн., який отриманий відповідачем 10.12.2012р. - до 13.12.2012р.,

- №404-12 від 31.12.2012р. за грудень 2012р. на суму 3248,60грн., який отриманий відповідачем 11.01.2013р. - до 16.01.2013р.,

- №404-1 від 31.01.2013р. за січень 2013р. на суму 2968,43грн., який отриманий відповідачем 07.02.2013р. - до 12.02.2013р.,

- №404-2 від 28.02.2013р. за лютий 2013р. на суму 2554,87грн., який отриманий відповідачем 05.03.2013р. - до 11.03.2013р.,

- №404-3 від 31.03.2013р. за березень 2013р. на суму 2581,30грн., який отриманий відповідачем 04.04.2013р. - до 09.04.2013р.,

- №404-4 від 30.04.2013р. за квітень 2013р. на суму 583,37грн., який отриманий відповідачем 08.05.2013р. - до 15.05.2013р.

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору, отримані послуги оплатив частково, що підтверджується витягами з банківських рахунків від 16.02.2012р. в сумі 875,11грн., від 12.10.2012р. - в сумі 1000,00грн., від 18.12.2012р. - в сумі 1272,31грн. Оскільки решта боргу відповідачем не сплачена, за останнім утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 26 138,40грн.

Заперечення відповідача стосовно невірного застосуванні ціни послуг, яка на його думку не відповідає умовам договору, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне:

Як зазначено вище, згідно п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться відповідно до встановленого тарифу: 209,45грн. з ПДВ за 1 Гкал; 7,00грн. з ПДВ за 1 тону мережної води.

Пунктом 4.1.6 договору встановлено, що у випадку зміни тарифів та цін уповноваженими на це органами, вони застосовуються без додаткового узгодження сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

За приписом п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку.

Так, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011р. №123 встановлені тарифи на теплову енергію ТОВ «Краматорськтеплоенрго» для бюджетних організацій і інших споживачів - 733,48грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 30.03.2012р. №149 встановлені тарифи на теплову енергію ТОВ «Краматорськтеплоенрго» для бюджетних організацій і інших споживачів (крім населення) - 807,46грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 858,81грн. за 1 Гкал (без ПДВ) відповідно.

Про зміну тарифів відповідач був повідомлений шляхом направлення на його адресу відповідних актів-рахунків із зазначенням зміненого тарифу. Враховуючи загальнообов`язковість та загальнодоступність постанов органів державної влади позивач не повинен додатко повідомляти споживачів про зміну тарифів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, тарифи, що застосовані позивачем при розрахунку стягуваних за даною справою сум, є правомірними, оскільки визначені на підставі вищевказаних постанов уповноважених органів.

В свою чергу, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які спростовують позовні вимоги, зокрема, щодо кількості та вартості наданих позивачем послуг, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості на суму 26 138,40грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 26 138,40грн., ТОВ «Дельта» допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 26 138,40грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 630,64грн. за загальний період прострочення з 22.11.2011р. по 24.05.2013р. з урахуванням кожного окремого акту-рахунку.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 3% річних на суму в розмірі 630,64грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 14 915,15грн. за загальний період прострочення з 17.11.2011р. по 24.05.2013р. з урахуванням кожного окремого акту-рахунку.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Сторонами в п.7.2.4 договору з урахуванням додаткової угоди №2 узгоджено, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

На підставі зазначеного позивачем заявлена до стягнення пеня в розмірі 14 915,15грн., яка нарахована за періоди з 17.11.2012р. по 17.05.2013р., з 14.12.2012р. по 24.05.2013р., з 15.01.2013р. по 24.05.2013р., з 11.02.2013р. по 24.05.2013р., з 09.03.2013р. по 24.05.2013р., з 08.04.2013р. по 24.05.2013р., з 12.05.2013р. по 24.05.2013р. відповідно до п.7.2.4 договору та вимог вищевказаного Закону.

Оскільки сторони визначились у виді відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за яке повинен відповідати споживач, визначились з нормою закону, який передбачає розмір неустойки за невиконання грошового зобов'язання, тому має застосовуватися саме той закон, який регулює передбачені наслідки невиконання договору.

Перевіривши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена оплата теплової енергії та з огляду на приписи ст.549 ст.610 ст.611 Цивільного кодексу України, п.7.2.4 договору, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 10 214,26грн. та вважає правомірним стягнення з відповідача вказаної суми пені з огляду на невірно визначений позивачем момент, з якого у останнього виникло право вимоги відповідно до умов договору.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. у справі №905/3737/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Краматорськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. у справі №905/3737/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 15.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 18.10.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

О.О. Радіонова