Постанова № 34274539, 03.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа№ 911/1429/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року (повний текст рішення складено та підписано 27.06.2013 року)

у справі №911/1429/13 (суддя Ярема В.А.)

за позовом заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК»

про стягнення 283 305,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1429/13 в позові заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» про стягнення 283 305,30 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2013 року прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №911/1429/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1429/13 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях, в яких надав свої пояснення та заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України - без задоволення.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях, в яких надав свої пояснення в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив. Проте прокурор приймав участь в судовому засіданні 02.10.2013 року, в якому надав свої пояснення та підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2012 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі - сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (далі - сторона-2) було укладено договір про відшкодування вартості теплопостачання (КЕКВ 1161), спожитого в процесі надання послуг з харчування №131 (далі - договір, а.с. 13-15).

За умовами п.п. 1.1 - 1.2 договору сторона-1 забезпечує сторону-2 тепловою енергією для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування для кожної військової частини, до площ яких має доступ сторона-2 згідно наказу Міністра оборони України від 01.03.2012 року №2519 та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відшкодування спожитого теплопостачання здійснюється згідно п.61 даного договору та додатку №1.

Додатком №1 до договору сторонами погоджено перелік об'єктів та розмір опалювальних площ, до яких має доступ відповідач (а.с. 16).

Відповідно до п. 6.1 договору облік спожитої теплової енергії, спожитої стороною-2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються стороною-1 шляхом розрахунку, виходячи з розміру фактично опалювальних площ, до яких має доступ сторона-2. При чому відшкодування вартості спожитої теплової енергії на опалення технологічних приміщень здійснювати з розрахунку повної площі цих приміщень, а теплової енергії, яка надається до місць загального користування здійснювати з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини згідно з наказом Міністра оборони України від 05.01.2012 року №5, яким визначаються норми розквартирування військ. Перелік об'єктів на які подається теплопостачання та розмірі їх площ наведено у додатку №1 до даного договору.

Матеріали справи свідчать, що протягом березня-квітня, жовтня-грудня 2012 року відповідача було забезпечено тепловою енергією загальною вартістю 139 567,13 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах здачі-прийому робіт та виставленими рахунками за вказаний період. Розрахунок вартості наданих послуг здійснено з розрахунку повної площі приміщень, до яких має доступ відповідач за додатком №1 до договору.

В подальшому, на підставі телеграми ТВО начальника управління експлуатації Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 121), позивачем було здійснено перерахунок вартості теплової енергії, якою було забезпечено відповідача за договором з розрахунку штатної чисельності особового складу відповідної військової частини та повної площі опалювальних приміщень, згідно якого вартість теплової енергії, що підлягає відшкодуванню відповідачем з березня-квітня 2012 року, жовтня 2012 року по грудень 2012 року становить 280 733,46 грн., а за період з січня по квітень 2013 року - 213 091,27 грн.

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, оплатив лише первісно виставлені рахунки за березень-квітень, жовтень-грудень 2012 року на суму 139 567,13 грн., внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача решту вартості спожитої теплової енергії за договором з березня 2012 року по квітень 2013 року з урахуванням здійснених перерахунків, у сумі 283 305,30 грн.

У квітні 2013 року заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» про стягнення 283 305,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати за надані послуги теплопостачання.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи, судом першої інстанції достовірно було встановлено, що протягом березня-квітня, жовтня-грудня 2012 року відповідача було забезпечено тепловою енергією загальною вартістю 139 567,13 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах здачі-прийому робіт та виставленими рахунками за вказаний період. Розрахунок вартості наданих послуг здійснено з розрахунку повної площі приміщень, до яких має доступ відповідач за додатком №1 до договору.

Зазначені акти оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається сторонами.

Крім того, зі змісту наданих позивачем та неоплачених відповідачем актів здачі-прийому робіт за вказаний період на суму 280 733,46 грн. вбачається, що визначення вартості спожитої теплової енергії позивачем здійснено з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини, але за приміщення, які не передбачені додатком №1 до договору, а отже, до яких відповідач не має доступу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку по оплаті вартості спожитої теплової енергії за період з березня-квітня, жовтня по грудень 2012 року лише у розмірі 139 567,13 грн. з розрахунку повної площі приміщень, до яких останній має доступ згідно додатку №1 до договору.

Відповідності до наданих суду платіжних доручень та банківських виписок з поточного рахунку позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по відшкодуванню вартості спожитої протягом березня-квітня, жовтня-грудня 2012 року теплової енергії у сумі 139 567,13 грн. остаточно виконав 21.03.2013 року, тобто до порушення провадження у даній справі.

Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

У зв'язку з тим, що відповідач вартість теплової енергії, спожитої протягом березня-квітня, жовтня-грудня 2012 року у розмірі 139 567,13 грн. повністю оплатив до порушення провадження у даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається сторонами у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості спожитої енергії за вказаний період.

Крім того, після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено борг у розмірі 70 952,30 грн., про що свідчить виписка з рахунку. У зв'язку з чим, позивач зменшив розмір позовних вимог (а.с. 147-150).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищезазначене вбачається, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконав належним чином.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на додаткову угоду №2 від 14.01.2013 року до договору, як на додатковий доказ, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 9.1, 9.2 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх. Договір може бути пролонгований у разі укладання стороною-2 нового договору про закупівлю послуг з харчування з Міністерством оборони України з укладанням додаткової угоди.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" відзначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

З матеріалів справи вбачається, що ані прокурор, ані позивач з відповідним клопотанням до суду не звертались.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення", господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування неможливості подання вказаного доказу суду першої інстанції прокурор посилається на відсутність її у позивача. Прокурором також зазначено, що додаткова угода №2 від 14.01.2013 року до договору була підписана відповідачем і повернута позивачу 21.06.2013 року.

Отже, на момент розгляду справи по суті в суді першої інстанції додаткова угода №2 від 14.01.2013 року до договору знаходилась на підписі у відповідача і на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення не була надана суду сторонами.

Судова колегія дійшла висновку про наявність у відповідача обов'язку по оплаті вартості спожитої теплової енергії за період з березня-квітня, жовтня 2012 року по січень 2013 року.

У мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевий господарський суд помилково зазначив, що строк дії договору, в силу п. 9.1 закінчився 31.12.2012 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 25.12.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, за умовами якої було продовжено термін дії договору до 31.01.2013 року (а.с. 17).

Одак, на переконання судової колегії, вказана обставина не призвела до прийняття невірного рішення, і не є підставою для скасування судового рішення.

Отже, враховуючи, що період виникнення заборгованості з оплати вартості спожитої теплової енергії за лютий-квітень 2013 року визначений за межами строку дії договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії за вказаний період є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 283 305,30 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1429/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1429/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1429/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.