Ухвала суду № 34274532, 21.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"21" жовтня 2013 р.№ 916/13/1691

Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. № 3805/13

за позовом: публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк"

до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „Оціночна компанія „Вега"

Головного управління юстиції в Одеській області

про визнання недійсним звіту про оцінку майна.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Західінкомбанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Оціночна компанія „Вега", Головного управління юстиції в Одеській області про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку нежилих приміщень першого поверху загальною площею 207,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна, 68/1, що належать Мозолінському П.Б., який було виготовлено товариством з обмеженою відповідальністю „Оціночна компанія „Вега".

Як вбачається із матеріалів, доданих до позовної заяви, на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП № 35342172 про солідарне стягнення з Мозолінського Павла Богдановича як основного боржника та Колодязного Вадима Олександровича як поручителя на користь позивача грошових коштів в загальній сумі 5 839 653,27 грн., відкрите на підставі виконавчого листа № 2-8477/2011, виданого 11.07.2012р. Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Позивач наголошує, що під час проведення дій із примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу товариством з обмеженою відповідальністю „Оціночна компанія „Вега", яке є суб'єктом оціночної діяльності, було виготовлено оспорюваний звіт про незалежну оцінку належного боржнику за виконавчим документом - Мозолінському П.Б. об'єкту нерухомого майна. Не погоджуючись із вказаним звітом про оцінку майна, складеним в процедурі виконавчого провадження, публічне акціонерне товариство „Західінкомбанк" посилаючись на положення ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження" звернулось до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту, передбачені ст.16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Положеннями п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України сформульовано загальне правило про можливість пред'явлення на захист порушеного цивільного права вимоги про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може також захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, виходячи із зазначених норм, у випадках, встановлених законом, до компетенції господарських судів віднесені справи у спорах про визнання недійсними актів органів державної влади, місцевого самоврядування, а також актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно.

З огляду на наведену законодавчу норму, звіт про незалежну оцінку нежилих приміщень першого поверху загальною площею 207,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна, 68/1, що належать Мозолінському П.Б., виготовлений товариством з обмеженою відповідальністю „Оціночна компанія „Вега", не є актом ненормативного характеру (актом індивідуальної дії), оскільки він не створює права і обов'язки позивача, а є лише результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності з визначених питань. Отже, звіт про оцінку майна не належить до актів, оскарження яких передбачено ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, що унеможливлює оскарження цього документу до господарського суду в межах позовного провадження.

У абзаці 2 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) наголошено, що на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Отже, до компетенції господарських судів не віднесені спори щодо оскарження в межах вимог позовного провадження звіту про оцінку майна, складеного в процедурі виконавчого провадження, у зв'язку з чим, даний спір є непідвідомчім господарським судам.

Що стосується посилань публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" на положення ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження" як на підставу для пред'явлення цього позову до господарського суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 4 статті 58 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна; витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки; у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Виходячи із системного аналізу положень Закону України „Про виконавче провадження" оцінка майна є окремою процесуальною дією державного виконавця. Приписи вищенаведеної норми ч. 4 ст. 58 вказаного Закону надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Оскільки визнання вартості, оцінка майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна, то учасник виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду виключно в порядку, встановленому статтею 121-2 ГПК України для оскарження дій органу державної виконавчої служби в процесі виконання рішення господарського суду.

З огляду на всі вищевикладені обставини господарський суд дійшов висновку про непідвідомчість спору за заявленими публічним акціонерним товариством „Західінкомбанк" вимогами господарським судам.

Аналогічну правову позицію щодо непідвідомчості такої категорії спорів господарським судам висловлено у п. 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 (з наступними змінами та доповненнями), а також у низці судових актів Вищого господарського суду України, зокрема у постанові від 11.04.2012р. № 5017/2012/124, від 28.02.2011р. № 31/98 тощо.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та висновки суду, які свідчать про непідвідомчість спору за заявленими публічним акціонерним товариством „Західінкомбанк" позовними вимогами господарським судам, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України господарський суд відмовляє у прийнятті позовної заяви публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю „Оціночна компанія „Вега", Головного управління юстиції в Одеській області про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку нежилих приміщень першого поверху загальною площею 207,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна, 68/1, що належать Мозолінському П.Б., який було виготовлено товариством з обмеженою відповідальністю „Оціночна компанія „Вега".

Одночасно господарський суд звертає увагу позивача на недоречність посилань по тексту даної позовної заяви на роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. № 3 „Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", щодо підвідомчості цього спору господарським судам з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 18 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Частинами 1, 5 ст. 31 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" у системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. У вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, визначених цим Законом. Склад і порядок діяльності пленуму вищого спеціалізованого суду визначаються цим Законом.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень цим Законом. Пленум вищого спеціалізованого суду зокрема узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону;

Таким чином, господарські суди є окремою спеціалізованою ланкою судової системи України. Вищим судовим органом у складі системи господарських судів є відповідний вищий спеціалізований суд - Вищий господарський суд України, у складі якого діє відповідний пленум, одним із завдань якого є узагальнення судової практики з метою однакового застосування норм права при вирішенні справ господарськими судами України. При вирішенні спорів господарські суди, застосовуючи положення законодавства, повинні першочергово враховувати роз'яснення та правові позиції, викладені у постановах Пленуму Вищого господарського суду України, про що було наголошено у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 10.10.2013р. за № 01-06/1473/2013 „Про деякі питання співвідношення правових позицій, викладених в Інформаційних листах Вищого арбітражного суду України та Вищого господарського суду України і в постановах пленуму Вищого господарського суду України".

Враховуючи викладене, постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України підлягають застосуванню саме судами адміністративної юрисдикції відповідно до ст. 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" та не можуть визначати правила підвідомчості справ господарським судам.

З огляду на викладене, при вирішенні питання про прийняття даного позову, роз'яснення, викладені у п. 17 постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. № 3 „Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", не підлягають застосуванню.

При цьому, сума судового збору в загальному розмірі 2 867,50 грн., сплачена згідно з платіжними дорученнями № 70 від 04.10.2013р. та № 44 від 04.10.2013р. за звернення до суду із даною позовною заявою та за вжиття господарським судом заходів до забезпечення позову, яка додана до позовної заяви, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) підлягає поверненню у повному обсязі публічному акціонерному товариству „Західінкомбанк" у зв'язку із відмовою у прийнятті його позовної заяви (вх. № 4331/13 від 18.10.2013р.)

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Повернути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області /місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526/ публічному акціонерному товариству „Західінкомбанк" /43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095/ суму судового збору в розмірі 2 867 грн. 50 коп. /дві тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 50 коп./, сплачену згідно з платіжними дорученнями № 70 від 04.10.2013р. та № 44 від 04.10.2013р.

Позовні матеріали повернути позивачу на 71 аркушах.

Відповідно до ч. 4 ст. 62, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна