Рішення № 34274515, 15.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2013 р.Справа № 5017/1368/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг";

до відповідача Приватного підприємства "Прогресфарм"

про стягнення 254110,70грн.

Головуючий - Погребна К.Ф.

Судді - Меденцев П.А.

Зайцев Ю.О.

Представники сторін які приймали участь у справі:

Від позивача: Граб Ю.І. -довіреність

Від відповідача: Бєлозьоров С. С. - довіреність;

Павленко А.Л. - довіреність;

Ременчук А.М. - довіреність;

В судовому засіданні 15.10.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Ременчук А.М. - довіреність;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг" звернулось господарського до суду з позовом до Приватного підприємства „Прогресфарм" про стягнення неустойки за договором оперативного лізингу транспортного засобу №20081072 від 29.07.2008р. в розмірі 93631,10грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2012р. було порушено провадження по справі № 5017/1368/2012.

11.06.2012р. відповідач надав відзив на позов, відповідно якого просить суд провадження по справі № 5017/1368/2012 зупинити до розгляду Одеським апеляційним господарським судом справа №9/17-4871-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг" до Приватного підприємства „Прогресфарм" за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „УкрсоцБанк про зобов'язання повернути майно та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Прогресфарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу предмету лізину Chevrolet Epica державний номер АА 7213 НР.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2012р. було зупинено провадження у справі №5017/1368/2012 до розгляду господарським судом Одеської області справи №9/17-4871-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2013р. розгляд справи №5017/1368/2012 був поновлений.

07.05.2013р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача неустойки за договором оперативного лізингу транспортного засобу №20081072 від 29.07.2008р. в розмірі 254110,70грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2013р. призначено справу № №5017/1368/2012 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно Розпорядження голови господарського суду Одеської області від 20.05.2013р. №5017/1368/2012, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Оборотова Т.Г.., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2013р. справу № 5017/1368/2012 було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Оборотова Т.Г.., суддя Зайцев Ю.О.

У зв'язку з перебуванням судді Зайцева Ю.О. у відпустці, згідно з розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 16.07.2013р., суддю Зайцев Ю.О. замінено на суддю Демешина О.А.

Ухвалою суду від 17.07.2013р. на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 16.07.2013р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Оборотова Т.Г., суддя Демешина О.А.

У зв'язку з перебуванням судді Демешина О.А. та судді Оборотової Т.Г. у відпустках, згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 19.08.2013р., було здійснено заміну суддів Демешина О.А. та Оборотову О.Ю. на суддів Зайцева Ю.О. та Меденцева П.А.

Ухвалою суду від 19.08.2013р. на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 19.08.2013р. справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Меденцев П.А.., суддя Зайцев Ю.О.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними, такими що не відповідають нормам чинного законодавства та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідачем в порядку ст. 258 ГК України до суду подавалась заява про застосування строків позовної давності, в задоволені якого судом було відмовлено з наступних підстав.

Неустойка стягнення якої передбачено часиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності передбаченої частиною 1 ст. 258 ГК України, є невірним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства. (Постанова Верховного суду України від 20.03.2012р. у справі №40\117 (3-13 гс12)).

В судових засіданнях в порядку ст. 77 ГПК України проголошувались перерви з 15.05.2013р. до 20.05.2013р. та з 05.06.2013р. до 13.06.2013р.

У судовому засіданні 05.06.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Прогресфарм" було укладено договір №20081072 оперативного лізингу обладнання.

Відповідно до положень вищенаведеного договору, Лізингодавець надає у виключне користування Лізингоодаржувачу на визначений строк транспортний засіб, що набуваються Лізингодавець у власність за погодженням Лізингоодаржувача у відповідного постачальника транспортного засобу, за умовами сплати Лізингоодаржувачем періодичних лізингових платежів (п.1.1 договору).

Згідно пункту 2.1 договору, передача транспортного засобу в лізинг відбувається за актом прийому-передачі транспортного засобу Лізингоодержувачу. З моменту підписання зазначеного акту відповідний транспортний засіб вважається отриманим Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.5 договір, укладено на строк, який починається із дати підписання та скріплення печатками даного договору та закінчується із закінченням строку лізингу останнього із транспортних засобів, але в будь-якому випадку - не раніше дати повернення транспортного засобу Лізингодавцю або дати повного розрахунку по щомісячних платежах за умови, що транспортний засіб вже повернуто Лізингодавцеві , в залежності від того, яка дата наступить раніше.

Розділом 9 сторони узгодили лізингові та інші платежі. Пунктом 9.1 визначено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві (а) перший лізинговий платіж як це визначено у додатку 2 протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди; (б) щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією Лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів.

Згідно пункту 13.1 договору, відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, Лізингоодержувач зобов'язаний за власний кошт повернути транспортний засіб Лізингодавцеві в тій самій комплектації, в якій автомобіль було передано Лізингоодержувачу у відповідності до даного договору, з урахуванням нормального зносу, за адресою Лізингодавця.

Пунктом 2.1 додатку №1 Лізингового протоколу від 29.07.2008р. до Лізингової угоди №20081072 передбачено, що Лізонгодавець зобов'язується передати Лізингоодержувачу транспортні засоби не пізніше 31 календарного дня з моменту підписання договору.

На виконання укладеного між сторонами договору, 05.09.2008 року Лізингодавець передав у строкове платне користування, а Лізингоодержувач прийняв автомобіль, комплектуючі та документацію автомобілю Chevrolet Epica (Шевроле Епіка), державний номер АА 7213 НР відповідно до акту приймання-передачі автомобілю №2008/379

Відповідно до пункту 2.2 додатку №1 Лізингового протоколу від 29.07.2008р. до Лізингової угоди №20081072, строк лізингу становить 36 календарних місяців. Датою повернення транспортного засобу є дата, що визначена в Акті прийому-передачі - 05.09.2011р.

18.09.2011р. Лізингодавець направив на адресу Лізингоодержувача лист за №230 із нагадуванням про закінчення строку лізингу та щодо зобов'язання повернути транспортний засіб. Зазначений лист був отриманий Лізингоодержувачем 23.08.2011р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, зазначений лист був залишений Лізиноодержувачем без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що у зв'язку із закінченням строку лізингу та невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення транспортного засобу, 06.09.2011р. направив на адресу останнього вимогу про виконання зобов'язання щодо повернення предмету лізину та сплати неустойки за прострочення такого виконання. Зазначена вимога була отримана відповідачем 13.09.2011р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Втім, зазначена вимога відповідачем також була залишена без відповіді та задоволення.

Збільшуючи розмір позовних вимог, позивач вказує що на теперішній час відповідач своє зобов'язання щодо повернення предмету лізину не виконав, а тому період нарахування неустойки збільшився та становить з 05.09.2011р. по 05.04.2013р. Причому розрахунок неустойки здійснювався виходячи з того що платіж за останній місяць користування автомобілем - серпень 2011р. становив 6686.65грн., в зв'язку з чим відповідно розмір неустойки у вигляді подвійної плати складав 13373.30грн.

Посилаючись на порушення відповідачем свого зобов'язання за договором оперативного лізингу транспортного засобу щодо обов'язку повернення предмету лізину, позивач посилаючись на положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, змушений був звернутись до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вимогами ч. 7 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів. Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг", вимогами ч. 1 ст. 2 якого також передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов на певний строк і за встановлену плату.

В силу ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору та сплата неустойки.

Частиною 2 ст.806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 "Найм (оренда)" ЦК України та законом.

Відповідно до частини 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу ч.1 ст.219 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки після припинення дії договору - 05 вересня 2011 року відповідач не повернув позивачу предмети лізингу, позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку, згідно зави про збільшення розміру позовних вимог за період із 05.09.2011р. - 05.04.2013р., в розмірі 254110.70 грн., яка є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача наведені у відзиві на позов до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, по-перше відповідач посилається на те, що на підставі п.2.5 договору, строк дії договору лізингу не закінчився і у нього існує зобов'язання по сплати щомісячних лізингових платежів, а не неустойки за неправомірне користування транспортним засобом після закінчення строку лізину.

Проте, зазначення твердження є безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься копія судового рішення по справі №9/17-4871-2011 про зобов'язання повернути майно, яке було залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, в якому визначено що після закінчення строку дії договору є 05.09.2011р. автомобіль повинен був бути повернений. Встановлені у відповідному рішенні факти мають приеюдиційне значення та не потребують доказуванню. Крім того відповідно частини 2 ст. 291 ГК України, строк дії лізину закінчується із спливом строку, на який його було укладено, а як вже неодноразово зазначалось вище строк лізингу становить 36 календарних місяців тобто 05.09.2011р.

Що стосується взагалі посилань відповідача на пункт 2.5 договору, то суд зазначає наступне. Відповідно п. 2.5 договору, строк лізингу закінчується не раніше дати повернення транспортного засобу. Пунктом 2.2 додатку №1 Лізингового протоколу від 29.07.2008р. до Лізингової угоди №20081072 встановлено, що датою повернення транспортного засобу є дата визначена у акті приймання-передачі, тобто знову ж таки 05.09.2011р.

Що ж до посилань відповідача на не правомірне нарахування неустойки за весь строк прострочення повернення транспортного засобу, а не за шість місяців, відповідно до вимог частини 6 ст. 232 ГК України, то суд зазначає що відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема обов'язок винної сторони сплатити неустойку. Відповідно частини 1 ст. 624 ЦК України у разі якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягнення у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Положення частини 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Отже, вказаною нормою законодавства як спеціальною у сфері відносин найму передбачено нарахування неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання із повернення майна.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Прогресфарм" (67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Південна, 59; код: 33137689 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" (07400, Київська область, м. Бровари, пров. Оболонський, 4; код: 31033785) 254110 (двісті п'ятдесят чотири тисячі сто десять)грн. 70коп. неустойки за договором оперативного лізингу транспортного засобу №20081072 від 29.07.2008р. та 5082 (п'ять тисяч вісімдесят дві) грн. 22коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.10.2013р.

Головуючий Погребна К.Ф.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Зайцев Ю.О.