Рішення № 34274282, 14.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 922/3736/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Заступник прокурора Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Харківське СБМУ ПАТ "Млинмонтаж", м. Харків про стягнення 1 661 815,13 грн. збитків за участю представників:

прокурора: Кондратюк Н.А., посвідчення № 009093 від 12.10.2012 р.

першого позивача: не з'явився

другого позивача: Сосіна І.О., доручення № 108/01-21/08-16 від 16.01.2012 р.

відповідача: Степанюк О.А., доручення від 16.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача, Харківського СБМУ ПАТ "Млинмонтаж", м. Харків, 1 661 815,13 грн. збитків; витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача. Також в позовній заяві прокурор просить суд накласти арешт в межах суми позовних вимог на розрахункові рахунки відповідача № 26047036134300, № 2600303613430 у АТ "Укрсиббанк", та № 26001000021708 у ПУАТ "Фідобанк".

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням з боку відповідача природоохоронного законодавства - засмічення земельної ділянки будівельними та побутовими відходами, про що другим позивачем складено акт позапланової перевірки № 366/09-18.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3736/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 вересня 2013 року; заяву прокурора про накладення арешту вирішено розглянути в судовому засіданні 23 вересня 2013 року.

В засідання суду 23 вересня 2013 року з'явились прокурор та представники позивачів. Відповідач в засідання суду не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення, яке направлялось на адресу відповідача разом із ухвалою суду про порушення провадження у справі, із датою отримання - 11 вересня 2013 року.

Водночас, 19 вересня 2013 року, від відповідача через канцелярію суду було подано: клопотання (вх. № 34491) про надання представнику відповідача на ознайомлення матеріалів справи № 922/3736/13 - клопотання мотивоване неотриманням відповідачем позовної заяви; клопотання (вх. № 34490) про відкладення розгляду справи - клопотання мотивоване хворобою представника відповідача; заперечення проти позову (вх. № 34489) за якими відповідач вказує на безпідставність позовних вимог, зокрема: - на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2012 року у справі № 2012/5698/12, яка набула законної сили, і згідно якої керівником відповідача (підсудним у кримінальній справі) компенсовано збиток державі у повному обсязі, а подвійне стягнення є неможливим; - на відсутність причинно-наслідкового зв'язку та вини з боку відповідача, які є складовими чотирьох основних елементів збитків, і відповідно - на ненастання цивільної відповідальності для підприємства-відповідача.

Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 34491) про надання йому можливості на ознайомлення із матеріалами справи, керуючись ст. 22 ГПК України, яка передбачає відповідне право сторін на ознайомлення із матеріалами справи, вважає за можливе його задовольнити. Водночас, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні оригінали поштових описів про направлення позовної заяви учасникам даного судового процесу, зокрема відповідачу, а тому посилання відповідача на грубе порушення з боку прокуратури приписів ст. 56 ГПК України є безпідставним.

Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 34490) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване хворобою представника відповідача, вважає за необхідне відмовити відповідачеві в його задоволенні виходячи з того, що доказів на його підтвердження стороною не надано.

Суд, розглянувши питання щодо долучення до матеріалів справи заперечень проти позову відповідача (вх. № 34489), вважає за необхідне залучити подані відповідачем заперечення до матеріалів справи.

Прокурор та позивачі, посилаючись на акт позапланової перевірки № 366/09-18, яким обґрунтовано позов, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити. Водночас а ні прокурором, а ні позивачами вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконано, витребувані судом докази до матеріалів справи не надані.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2013 року розгляд справи № 922/3736/13 відкладено на 14 жовтня 2013 року.

01 жовтня 2013 року відповідачем через канцелярію суду надано до матеріалів справи витребувані судом документи, які зареєстровано за вх. № 36132 та долучено судом до матеріалів справи.

В засідання суду 14 жовтня 2013 року з'явились представника прокуратури, другого позивача та відповідача; представник першого позивача в засідання суду не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про розгляд справи був обізнаний належним чином.

Прокурор просить суд залучити до матеріалів справи витребувані судом документи, які долучено судом до матеріалів справи з подальшим реєструванням через канцелярію суду за вх. № 37930.

Другий позивач в засіданні суду просить суд залучити до матеріалів справи пояснення з обґрунтуванням позовних вимог, які долучено судом до матеріалів справи з подальшим реєструванням через канцелярію суду за вх. № 38000.

В судовому засіданні прокурор та другий позивачі позовні вимоги підтримують повністю, просять суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позов (вх. № 34489).

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого прокурору позивачам та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам процесу створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.

В період 17-20 квітня 2012 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області (другий позивач по справі) було проведено перевірку дотримання вимог Закону України "Про відходи" ХСБМУ ПАТ "Млинмонтаж" (відповідач по справі), яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 8.

За результатами даної перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області було складено акт перевірки дотримання вимог ЗУ "Про відходи" № 366/09-18 від 17-20.04.2012 р. яким встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство-відповідача веде свою діяльність на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 8, документи посвідчуючи право власності на будівлі та земельну ділянку за вищезазначеною адресою не надано. Відповідач є утворювачем відходів I, III, IV класу небезпеки: I клас небезпеки - люмінесцентні лампи, III клас небезпеки - лампи розжарювання відпрацьовані, IV клас небезпеки - тверді побутові відходи, сміття з території. Вище зазначені відходи розміщуються за відсутністю дозволів та лімітів на розміщення відходів, що є порушенням ст.ст. 32, 33 Закону України "Про відходи". Встановити кількісний та якісний склад відходів, що утворились, збираються та видаляються підприємством не надалось можливим, оскільки первинний облік утворення, збору, зберігання та руху відходів по формі № 1-ВТ, що утворюються, зберігаються та видаляються на ХСБМУ ПАТ "Млинмонтаж" не ведеться, що є порушенням ст. 17 ЗУ "Про відходи". Статистична звітність по формі № 1-відходи не здається, що є порушенням ст. 17 ЗУ "Про відходи". До перевірки надано договір від 26.04.2012 року № 1962 з КП "Комплекс" на вивіз ТПВ терміном дії до 31.03.2012 р. Договори на передачу відходів 1 класу небезпеки відсутні. Також в ході перевірки виявлено розміщення відходів (будівельні, тверді побутові відходи) на відкритій земельній ділянці загальною площею 175,74 кв.м., що зафіксовано відповідним актом обстеження засміченої земельної ділянки від 17.04.2012 р. № 366/09-18 засм1. За № 266/09-08-засм1 Державною екологічною інспекцією в Харківській області було складено акт обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства).

Прокурор в позовній заяві зазначає, що відповідачем засмічено земельну ділянку будівельними та побутовими відходами на відкритому ґрунті площею 23,94 кв.м. та площею 151,8 кв.м., місця складування твердих побутових відходів не упорядковані, що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи", ст.ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель".

24.04.2012 року з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, другим позивачем було винесено припис № 03-27/92, яким вимагалось:

- на протязі 10 днів з моменту отримання припису розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану представити до Державної екологічної інспекції в Харківській області.

- на протязі 15 днів після отримання припису налагодити ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складів відходів по формі 1-ВТ, що утворюються, збираються та видаляються підприємством.

- не допускати розміщення відходів без відповідного дозволу.

- на протязі 15 днів після отримання припису заключити договори а утилізацію відходів 1 класу небезпеки.

- здавати статистичну звітність по формі № 1-відходи.

- на протязі 10 днів після отримання припису ліквідувати виявлені смітними (зазначені в акті).

- не допускати утворення смітників на території підприємства.

Прокурор та позивачі вважають доведеним факт завдання збитків у розмірі 1 661 815,13 грн. внаслідок засмічення земельної ділянки будівельними та побутовими відходами на відкритому ґрунті площею 23,94 кв.м. та площею 151,8 кв.м. і свідчить про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Суду надано розрахунки розміру шкоди, здійснені відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 р. № 171, Мінприроди 04.04.2007 р. № 149 та зареєстрована в Міністерстві юстиції 25.04.2007 р. за № 422/13689, відповідно до яких: - розмір шкоди за площею 151,8 кв.м. становить 1 540 352,55 грн., - розмір шкоди за площею 23,94 кв.м. становить 121 462,58 грн., загальний розмір шкоди, відповідно, становить 1 661 815,13 грн.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на статті Земельного кодексу України та на статті Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону земель", "Про відходи" прокурор просить стягнути з відповідача 1 661 815,13 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно Положення "Про Державну екологічну інспекцію України", затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року за № 454/2011 - державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті пункту "б" статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в редакції Закону, що діяла на час проведення перевірки та складання акту № 366/09-18 від 17-20.04.2012 року, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Згідно приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) здійснюється шляхом заходів державного нагляду (контролю), зокрема, шляхом проведення планових та позапланових перевірок, за результатами яких складається акт (ст. 1, ст. 4, ст. 6 та 7 Закону).

Підставою для нарахування збитків та звернення з позовом до суду прокурор визначає акт здійснення державного нагляду дотримання вимог природоохоронного законодавства - акт перевірки дотримання вимог Закону України "Про відходи" № 366/09-18 від 17-20.04.2012 року (з додатком - акт обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 17.04.2012 р. № 266/09-08-засм1) та відповідні розрахунки завданої шкоди, виконані у відповідності до "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 р., Мінприроди 04.04.2007 р. за № 149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.04.2007 р. за № 422/13689.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про відходи", відходи - це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 187 Земельного Кодексу України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевим радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, на території міст та інших населених пунктів.

Відповідно до пункту 3 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997 р., Мінприроди № 149 від 04.04.2007 р., землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт забруднення (засмічення) земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно з п. 3.1, 4.1 та 5.1 "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 р. за № 171, Мінприроди 04.04.2007 р. за № 149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 р. за № 422/13689, факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель; розмір шкоди обчислюється на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення, інших матеріали, що підтверджують факт забруднення (засмічення) земель.

Таким чином, обовязковими документами, яки є підставною для здійснення розрахунку розміру шкоди є акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки в їх сукупності.

Однак а ні прокурором, а ні другим позивачем, до матеріалів справи не було додано протокол (протоколи) про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена і у Постанові пленуму Вищого господарського суду України за № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно якої підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, є зазначені документи в їх сукупності.

За таких підстав, враховуючи викладене, вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 1 661 815,13 грн. шкоди (збитку), заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок засмічення земельної ділянки є необґрунтованими, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи в суді судом з'ясовано, а прокурором - зазначено в позовній заяві, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала справа № 2012/5698/2012 (1/2012/696/2012) за матеріалами кримінальної справи по звинуваченню Копишева Володимира Олександровича (керівник відповідача на час проведення другим позивачем перевірки) за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, внаслідок дій якого відбулося засмічення земельної ділянки будівельними та побутовими відходами на відкритому ґрунті загальною площею 175,4 кв.м. у зв'язку з недотримання вимог природоохоронного законодавства, чим державі завдано збиток у розмірі 1 661 815,13 грн.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 10.10.2013 р. № 01-06/1473/2013 останній довів до відома господарських судів України про те, що правові позиції, наведені в Інформаційних листах Вищого арбітражного суду України та Вищого господарського суду України, враховуються господарськими судами України, якщо вони узгоджуються з нормами законодавства України, чинного на час розгляду конкретних справ, та з правовими позиціями, що викладені в постановах пленуму Вищого господарського суду України протягом 2010-2013 років.

В роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України N 02-5/215 від 01.04.1994 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", з метою однакового і правильного застосування законодавства при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, президія Вищого господарського суду України надала рекомендації:

"Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ.

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Виходячи з приписів статті 1166 ЦК України щодо повного відшкодування шкоди, господарському суду під час розгляду справи слід дослідити, чи не відшкодована шкода потерпілій особі іншими особами, зокрема, страховими компаніями".

Аналогічна позиція щодо застосування господарськими судами України ст. 35 ГПК України викладена і у Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за № 18, а саме у пункті 2. 6 Постанови.

Так, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи. Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Оскільки особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища, питання вини відповідача розглядається господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів по даній справі, суд вважає що прокурором та позивачами не доведено при розгляді даної справи про стягнення з відповідача 1 661 815,13 грн. шкоди (збитку) наявність вини відповідача, а позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та не підлягають задоволенню.

Водночас судом з'ясовано відшкодування шкоди у розмірі 1 661 815,13 грн., що вбачається з описово-мотивувальної частин постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2012 року по справі № 2012/5698/2012 (1/2012/696/2012), яка набула чинності, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, прокурор у позовній заяві просить суд накласти арешт у межах суми позовних вимог на розрахункові рахунки Публічного акціонерного товариства "Млинмонтаж": АТ "Укрсіббанк" № 26047036134300, № 2600303613430; ПУАТ "Фідобанк" № 26001000021708.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача, оскільки останній упродовж більш ніж одного року ухиляється від сплати спричинених державі збитків. Крім того, прокурор вказує на те, що загальна вартість основних засобів підприємства відповідача складає 410 000,00 грн., розмір його статутного капіталу - 251 000,00 грн., а дохід від реалізації продукції, товарів та послуг за 2012 рік склав 1 400 000 000,00 грн., та, водночас, згідно балансу підприємства відповідача, нематеріальні активи в нього відсутні.

Суд, дослідивши вказане клопотання прокурора, вважає за необхідне в його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши заяву прокурора, суд, керуючись статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, відмовити з огляду на наступне.

По-перше, прокурором невірно запропоновано вид забезпечення позову, оскільки арешт може буди накладено судом не на розрахункові рахунки відповідача, а саме на грошові кошти, які знаходяться на його розрахункових рахунках.

По-друге, дослідивши підстави, на які посилається прокурор, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора не обґрунтовано жодними доказами та прокурором не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуюче вище викладене, з огляду на те, що в задоволенні позову заступника прокурора Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, про стягнення з відповідача, Харківського СБМУ ПАТ "Млинмонтаж", м. Харків, 1 661 815,13 грн. збитків, відмовлено, суд також відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 66, 67 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту в межах суми позовних вимог на розрахункові рахунки Публічного акціонерного товариства "Млинмонтаж": АТ "Укрсіббанк" № 26047036134300, № 2600303613430; ПУАТ "Фідобанк" № 26001000021708 відмовити.

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 21.10.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 922/3736/13