Рішення № 34273685, 17.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18040/13 17.10.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", м. Київ

про стягнення 2 943,27 грн.

за участю представників:

від позивача : Голоднюк О.Г. - представник за довіреністю № 3 від 02.01.2013 р.від відповідача :Дмитренко О.С. - представник за довіреністю № 135 від 16.09.2013 р.

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" про компенсацію страхового відшкодування в розмірі 2 943,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.02.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шкода, державний реєстраційний номер АА 8473 ЕХ, що належить ТОВ "Хілті ЛТД", під керуванням Голик О.К. та автомобіля Рено, державний реєстраційний номер АА 7690 СА, під керуванням Шостака В.О., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Шкода, державний реєстраційний номер АА 8473 ЕХ, що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка".

17.04.2013 р. позивачем здійснено страхове відшкодування в сумі 2 943,27 грн. на користь страхувальника.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2013 р. у справі № 759/2206/13-п Шостака В.О. визнано винним у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність Шостака В.О. застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (Поліс № АВ/9829499).

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 04.02.2013 р. в м. Києві.

У позові Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" суму страхового відшкодування у розмірі 2 943,27 грн. в порядку регресу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що договір страхування, наданий позивачем, не підписаний сторонами, а значить не був укладений, крім того, сума страхового відшкодування повинна бути визначена з врахуванням фізичного зносу транспортного засобу, вказав, що позивачем не надано доказів спричинення збитків, також заперечив проти суми франшизи в розмірі 500,00 грн. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору добровільного страхування на транспорті № 001345/4002/0000046 від 14.11.2012 р. укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілті ЛТД", оригінал якого суд дослідив у судовому засіданні, а надану копію суд приймає у якості належного доказу, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки Шкода, державний реєстраційний номер АА 8473 ЕХ.

04.02.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шкода, державний реєстраційний номер АА 8473 ЕХ, що належить ТОВ "Хілті ЛТД", під керуванням Голик О.К. та автомобіля Рено, державний реєстраційний номер АА 7690 СА, під керуванням Шостака В.О., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Шкода, державний реєстраційний номер АА 8473 ЕХ, що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка".

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2013 р. у справі № 759/2206/13-п Шостака В.О. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 06.02.2013 р., рахунку-фактури № СК2-0068 від 11.02.2013 р., сформованого страхового акту № 00109661 від 15.04.2013 р., Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 2 943,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 013219 від 17.04.2013 р.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Шостака В.О., винного у вчиненні ДТП, застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9829499 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".

14.05.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 701 про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 2 943,27 грн. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вирішуючи питання про суму стягнення в порядку регресу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Таким чином, сума відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування складається з матеріального збитку, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Разом з тим, суд зазначає, що норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Більш того, відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

З аналізу норм ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ч. 1 ст. 1191 ЦК України, які регулюють інші відносини (регресні), слідує, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у межах понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту, коефіцієнту зносу, суми податку на додану вартість, тощо.

Отже, відповідно до ст. 1991 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Положеннями п. 6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

У судовому засіданні встановлено, що умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Рено № АВ/9829499 передбачено франшизу у розмірі 500,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду заподіяну Шостаком В.О. (АВ/9829499), складає 2 443,27 грн. (2 943,27 грн. - 500,00 грн. = 2 443,27 грн.).

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2 443,27 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" про стягнення 2 943,27 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, ідентифікаційний код 35893575) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 27 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, ідентифікаційний код 35893575) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 02 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 жовтня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 22 жовтня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна