Рішення № 34273627, 15.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12895/13 15.10.13

За позовом Приватного підприємства «Черкасивапнопостач»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»

про стягнення 24 522,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Білий М.М. (представник за довіреністю від 17.06.2013р.);

від відповідача: Кулик В.О. (представник за довіреністю №115 від 30.04.2013р.).

Обставини справи:

Приватне підприємство «Черкасивапнопостач» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на загальну суму 24 522,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за усним договором не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, посилаючись на те, що у видатковій накладній №РН-0000009 від 11.03.2013р. відсутній підпис відповідача про тримання товару. Окрім того, видаткова накладна №РН-0000002 від 10.01.2013р. підписана не уповноваженою на те особою, оскільки довіреність на отримання матеріальних цінностей за вказаною видатковою накладною директором не видавалась.

Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Морозова С.М. від 10.07.2013р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, присвоєно №910/12895/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013р.

В судовому засіданні 13.08.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено до 27.08.2013р.

Розпорядженням №910/12895/13 від 27.08.2013р. голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. матеріали справи №910/12895/13 були передані на розгляд судді Коткову О.В., у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013р. справу № 910/12895/13 було прийнято до свого провадження суддею Котковим О.В., розгляд справи призначено на 17.09.2013р.

Розпорядженням від 16.09.2013р. в.о. голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. матеріали справи №910/12895/13 були передані на розгляд судді Морозову С.М., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. справу № 910/12895/13 було прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи призначено на 17.09.2013р.

В судовому засіданні 17.09.2013р. розгляд справи було відкладено до 15.10.2013р.

В судовому засіданні 15.10.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір згідно якого позивач виготовляв та відпускав, а відповідач приймав товар.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи накладних, ним було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною №РН-0000002 від 10.01.2013р. на загальну суму 5 022,00 грн. та за видатковою накладною №РН-0000009 від 11.03.2013р. на загальну суму 19 500,00 грн.

Як стверджує позивач, факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортною накладною №ЧВП 00005 від 11.03.2013р. та видатковою накладною №РН-0000002 від 10.01.2013р., в якій міститься підпис відповідача про отримання.

За твердженнями позивача, відповідач оплату повної вартість отриманого ним товару не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 24 522,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу б/н від 15.04.2013р. на суму 25 522,00 грн. (докази направлення претензії у справі, а саме фіскальний чек). Вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Як встановлюється матеріалами справи, видаткова накладна №РН-0000002 від 10.01.2013р. в графі «отримав(ла)» підписана представником відповідача, а видаткова накладна №РН-0000009 від 11.03.2013р. залишена останнім без підпису.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до п. 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення).

Таким чином, наявна у справі копія видаткової накладної №РН-0000009 від 11.03.2013р. не відповідає вимогам перелічених нормативно-правових актів, оскільки не містить відомостей, зокрема, щодо отримання товару відповідачем, а саме підписів чи печаток останнього, а видаткова накладна №РН-0000002 від 10.01.2013р., відповідно, є належним доказом отримання товару відповідачем, з огляду на наявність підпису представника відповідача в графі «отримав(ла)».

Твердження відповідача, щодо того, що оскільки видаткова накладна №РН-0000009 від 11.03.2013р. не містить підпису уповноважених осіб останнього, чи відбитку печатки, то і відсутні підстави вважати таким що настав обов'язок відповідача по оплаті вартості товару за вказаною видатковою накладною, є обґрунтованими, а тому, прийняті судом до уваги.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Позивач видаткову накладну №0000009 від 11.03.2013р. у відповідність до чинного законодавства не привів, в тому числі, на час слухання справи у суді, позивачем також не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України на підтвердження поставки товару за вказаною видатковою накладною.

Також, згідно ст. 48 закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, зокрема, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

А відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, чинне законодавство України визначає товарно-транспортні накладні обов'язковими документами, що повинні оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Надана до матеріалів справи товарно-транспортна накладна №ЧВП00005 від 11.03.2013р. не підтверджує факту отримання товару відповідачем, оскільки в графі «Прийняв», не стоїть печатка та підпис відповідача, а міститься печатка Фізичної особи-підприємця Запорожець Івана Віталійовича, яка в свою чергу стороною в усних договірних відносинах між позивачем та відповідачем не виступає.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, зважаючи на положення частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок відповідача щодо виконання зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару виник лише на суму 5 022,00 грн., що поставлений був за видатковою накладною №РН-0000002 від 10.01.2013р. Отже, з моменту пред'явлення позивачем вимоги відповідач зобов'язаний був протягом семи днів, від дня пред'явлення такої вимоги та з урахуванням трьох днів поштового обігу по м. Києву, тобто до 26.04.2013р. включно, сплатити позивачу вартість товару на суму 5 022,00 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у строк, визначений вимогою позивача, не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 5 022,00 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 5 022,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в справі №910/12895/13 щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 5 022,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0000009 від 11.03.2013р. на суму 19 500,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки первинна документація не відповідає вимогам чинного законодавства та позивачем не доведено факт отримання товару відповідачем, тобто виникнення у останнього обов'язку оплати цього товару.

Щодо стягнення з відповідача суми судових витрат на послуги адвоката в розмірі 1 000,00 грн., то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

За змістом п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 1 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 6 закону).

Згідно п. 6.5. зазначеної вище постанови розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи містяться докази на підтвердження сплати позивачем витрат на послуги адвоката, а саме, договір щодо надання юридичних послуг б/н від 17.06.2013р., платіжне доручення №205 від 20.06.2013р. на суму 1 000,00 грн., належним чином засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №352 від 23.11.2009р., акт прийому-передачі виконаних робіт від 20.06.2013р., проте зважаючи на неспіврозмірність задоволеної до стягнення з відповідача суми (5 022,00 грн.) та суми витрат на послуги адвоката (1 000,00 грн.), що в процентному співвідношенні складає 19,91% ціни задоволених позовних вимог, а також ненадання позивачем доказів на підтвердження розумності (співрозмірності) витрат на послуги адвоката, як того вимагає п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення зазначених витрат на відповідача.

Судовий збір позивача у розмірі 352,35 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (код ЄДРПОУ 35902139, адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13) на користь Приватного підприємства «Черкасивапнопостач» (код ЄДРПОУ 37715146, адреса: 18020, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 173/1, кв. 15) суму основного боргу в розмірі 5 022,00 грн. (п'ять тисяч двадцять дві гривні 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 352,35 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 35 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.10.2013р.

Суддя С.М. Морозов