Рішення № 34273320, 15.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.2013р. Справа № 907/883/13

За позовом державного підприємства „Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції", м. Київ

ДО Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород

ПРО стягнення 29875,94грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Сас Ю.Ю. - представник за довіреністю № 990/01-4/5 від 27.08.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство „Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції", м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення 29875,94грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013р. порушено провадження у справі №907/883/13 та призначено справу до розгляду на 16.09.2013р.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що відповідачем в порушення умов договору не проведено своєчасного та повного розрахунку по оплаті за виконані роботи з визначення експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості (Qd) та світло повертання (RI) нанесеної горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення у Закарпатській області.

Представник відповідача у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що при здачі робіт по акту прийому-передачі від 25.08.2010р. позивачем не було доведено до кінця здачу результату робіт (не подано відповідачу звіту про виконані роботи). Також вказує на наявність акту звірки взаємних розрахунків проведеним між сторонами, згідно з яким, заборгованості перед позивачем немає. У зв'язку з викладеним просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 16.09.2013р. судом, за згодою представників сторін, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 30.09.2013р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

За клопотанням сторони від 27.09.2013р. у засіданні суду 30.09.2013р. судом, за згодою представників сторін було повторно оголошено перерву до 15.10.2013р. для надання сторонам можливості врегулювання спірних відносин у позасудовому порядку.

В засіданні суду 15.10.2013р. представник відповідача заперечує проти позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду телеграму, якою просить розглянути позов без участі його представника та на підставі раніше поданих документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.10.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме державним підприємством „Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції", м. Київ та Службою автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород 14.07.2010 року було укладено договір на виконання робіт №156/10, відповідно до умов якого позивачем виконано для відповідача визначення експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості (Qd) та світло повертання (RI) нанесеної горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення у Закарпатській області, що стверджується відповідним актом приймання виконаних робіт від 25.08.2010р.

Вищевказаний акт приймання виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін за договором та завірені належними їм печатками.

Позивачем виконано комплекс робіт в повному обсязі відповідно до умов вищевказаного договору на виконання робіт, без відступу від них, якісно без зауважень з боку замовника щодо вартості виконаних робіт.

Відповідно до умов договору на виконання робіт № 156/10 від 14.07.2010р. (п. 3.1, 3.2, 3.3) розрахунки відповідача (замовника) з позивачем (виконавцем) проводяться згідно акту приймання виконаних робіт, який складає виконавець і передає замовнику для підписання.

Замовник на протязі десяти днів після отримання результатів повинен затвердити акт здавання-приймання виконаних робіт та провести розрахунок за виконані роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, акт виконаних робіт передано замовнику і підписано ним в кінці серпня 2010 року, відповідно, строк оплати за виконані підрядні роботи настав з 05 вересня 2010 року.

В зв'язку з не оплатою відповідачем заборгованості позивач, вважає, що строк оплати виконаних позивачем робіт настав, відповідачем в добровільному порядку оплати не проведено, а тому просить в примусовому порядку стягнути з відповідача суму 29875,94грн. боргу в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами Договір на виконання робіт від 14.07.2010р. № 156/10 фактично є договором підряду, а тому саме наведений договір та відповідні положення глави 61 ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом, позивач за завданням відповідача виконав роботу, передбачену договором, відповідач прийняв виконану позивачем роботу, що підтверджується актом приймання-передачі, при цьому в момент прийняття роботи виконаної позивачем відповідачем не було заявлено про допущені у роботі відступи від умов договору або інші недоліки.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач на підставі Договору виконав для відповідача комплекс робіт на суму 29875,94грн., що стверджується відповідним актом приймання виконаних робіт за серпень 2010 року.

Вищевказаний акт приймання виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін за договором та завірені належними їм печатками.

Відповідно до умов договору на виконання робіт № 156/10 від 14.07.2010р. (п. 3.1, 3.2, 3.3) розрахунки відповідача (замовника) з позивачем (виконавцем) проводяться згідно акту приймання виконаних робіт, який складає виконавець і передає замовнику для підписання.

Замовник на протязі десяти днів після отримання результатів повинен затвердити акт здавання-приймання виконаних робіт та провести розрахунок за виконані роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, акт виконаних робіт передано замовнику і підписано ним в кінці серпня 2010 року, відповідно, строк оплати за виконані підрядні роботи настав з 05 вересня 2010 року.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних на підставі Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, з огляду на норми ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок оплатити виконані позивачем роботи в термін до 05.09.2010р.

Отже, станом на час розгляду справи судом, строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за вищезазначеним актом приймання виконаних робіт настав, проте, зобов'язання по оплаті відповідачем виконано не було.

Заперечення відповідача про те, що актом звірки взаємних розрахунків проведеним між сторонами станом на 01.01.2013р. по виконаних та оплачених роботах протягом 2012 року встановлено відсутність заборгованості перед позивачем, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Акт звірки розрахунків - це документ, який застосовується сторонами у господарській практиці, але правова природа цього документу не визначена. Цивільним законодавством України такого документу не передбачено. Акт звірки є документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків (постанова ВГСУ від 20.02.2013р. у справі № 48/257-6/330-7/515).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується належними доказами, суд вважає доведеними позовні вимоги за виконані позивачем роботи у розмірі 29875,94грн., а відтак, задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 44 ГПК України, зокрема, визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39, код ЄДРПОУ 03450778) на користь державного підприємства „Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 3, код ЄДРПОУ 21476215) суму 29875,94грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи та суму 1720,50грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 23.10.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі