Рішення № 34272865, 09.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 911/3293/13

За позовом Фізичної особи - підприємця Ярмоленка Віталія Григоровича,

с. Дмитрівка

до Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод",

м. Кагарлик

про повернення майна

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Ярмоленко В.Г.- дов. №14-113 від 14.05.2013 р.

відповідач - не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути цукор білий кристалічний (третьої та четвертої категорії) з цукрових буряків в кількості 49,85 тон по договору зберігання № 60/2 від 01.12.2012 року та стягнення штрафних санкцій.

На виконання вимог суду позивач надав заяву про нарахування штрафних санкцій, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 40 710,80 грн. штрафу за порушення умов договору на підставі ст. 231 ГК України.

Відповідач двічі в засідання суду не з'явився, не виконав вимоги суду викладені в ухвалах від 22.08.2013 р. та 11.09.2013р., відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.12.2012 між Фізичною особою-підприємцем Ярмоленко В.Г. (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Кагарлицький цукровий завод» (далі - відповідач) було укладено договір зберігання № 60/2.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання цукор білий кристалічний (ІІІ та ІV категорії) з цукрових буряків в кількості 75,85 тон, вартістю, згідно прибуткових або супроводжувальних документів. Майно передається на зберігання за цим договором терміном до 31.12.2013. Пунктами 2.2.2., 2.4. договору встановлено, що поклажодавець зобов'язаний письмово, в строк не менше 5-ти календарних днів до дати повернення майна зі зберігання повідомити зберігача про намри повернення майна та припинення цього договору, та після закінчення строку повідомлення про припинення договору забрати у зберігача майно. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2012 року залишок цукру на користь поклажодавця становив 75,85 т.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

21.06.2013 року позивачем було вручено представнику відповідача лист звернення про наміри, про що свідчить відповідна відмітка вх. № 17 від 21.06.2013 року, з вимогою про повернення майна, а саме до 25.06.2013 року, дані вимоги були залишені без відповіді та задоволення.

Проте, відповідно до умов даного договору, позивачу було повернуто тільки 26 т. цукру.

Таким чином, станом на момент розгляду справи залишок цукру позивача становить 49,850 т. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №290 від 11 квітня 2012 року вартість однієї тони цукру білого кристалічного у період з 1 вересня 2012 року до 1 вересня 2013 року становить 4083,33 грн., без урахування ПДВ, тому вартість майна, що витребовується, складає 203554 грн.00 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про зобов'язання відповідача повернути цукор білий кристалічний в кількості 49850 кг вартістю 203 554,00 грн. обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню. Позивачем по даній позовній вимозі сплачено судовий збір в розмірі 4071,08 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 40 710,80 грн. на підставі ст.ст. 230, 231 ГПК України, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Беручи до уваги приписи вказаних норм законодавства та враховуючи, що жодна з сторін договору, відповідно до наявних в суду доказів, не має відношення до державного сектору економіки, а стягнення штрафу не передбачено умовами договору, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні позову у вказаній частині вимог з огляду на їх безпідставність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі № 23/225.

Крім того позивачем не подано доказів сплати судового збору по вказаній вимозі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 936, 938 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) повернути Фізичній особі-підприємцю Ярмоленко Віталію Григоровичу (19751, Черкаська обл., Золотоніський район, с. Дмитрівка, вул. Лугова, 5, код 2532305991) цукор білий кристалічний (ІІІ та VІ категорії) з цукрових буряків в кількості 49850 кг., вартістю 203 554 (двісті три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) на користь Фізичної особи-підприємця Ярмоленко Віталія Григоровича (19751, Черкаська обл., Золотоніський район, с. Дмитрівка, вул. Лугова, 5, код 2532305991) 4071 (чотири тисячі сімдесят одна) грн. 08 коп. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законої сили.

Суддя Мальована Л.Я.