Рішення № 34272344, 14.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/12846/13 14.10.13

За позовомДержавного підприємства "Вугілля України"доПублічного акціонерного товариства "Центренерго"третя особаДержавного підприємства «Луганськвугілля»простягнення 4 314 919,75 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Андрусенко Ю.С. - предст. за довір.;

від відповідача: Гаврись Я.Б. - предст. за довір.;

від третьої особи: не з'явились.

У судовому засіданні 14.10.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 4 314 919,75 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2013 порушено провадження у справі №910/12846/13, розгляд справи призначений на 12.08.2013.

У судовому засіданні, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 04.09.2013.

09.08.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідачем було встановлено, що якісні та кількісні показники поставленого вугілля не відповідають умовам Договору поставки № 01-10/1-ЕН, про що були складені відповідні акти. Керуючись п.п. 5.4, 5.6 Договору, покупцем були направлені телеграми вантажовідправнику та позивачу, однак на виклик відповідача вони своїх представників не направили, а тому відповідач прийняв вугілля по якості та кількості визначеними за результатами визначених в лабораторії Трипільської ТЕС. За розрахунком відповідача вартість вугілля та вартість його перевезення становить 4 109 561,45 грн. Як зазначив відповідач у відзиві, оформлені ним акти звіряння по кількості та якості № 27-Л-2 від 13.04.2011, № 55-Л від 13.04.2011 в супереч умовам Договору, позивач відмовився підписувати.

13.08.2013 представник позивача надав заперечення на відзив відповідача та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДП "Луганськвугілля", яке судом задоволено.

Ухвалою від 04.09.2013 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДП "Луганськвугілля" та відклав розгляд справи на 16.09.2013

У зв'язку з відпусткою судді Літвінової М.Є., розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013 справу № 910/12846/13 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 16.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до провадження. Розгляд справи призначено на 14.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу № 910/12846/13 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/12846/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 14.10.2013.

17.09.2013 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги позивача підтримує.

В судовому засіданні 14.10.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

1 лютого 2010 року між ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (правонаступником якого є ПАТ «Ценртенерго») (покупець, відповідач) та ДП «Вугілля України» (постачальник, позивач) було укладено договір поставки вугілля №01-10/1-ЕН, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитам і з якісними характеристиками наведеними в договорі, а відповідач - прийняти та оплатити одержану вугільну продукцію.

Поставку вугілля передбачено здійснювати залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно правил "Інкотермс", партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002) (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами - до повного виконання зобов'язань.

Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього Договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за Договором не зараховується (п. 2.3).

Відповідно до п.п. 3.1.4 п.3.1 Договору постачальник зобов'язаний надати одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв'язку (факс, електронна пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов'язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п. 6.5 ДСТУ 4083-2002.

Відповідно до п. 5.5 Договору якість вугілля для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у посвідченні якості, складеному на партію та результатів приймання у покупця.

Відповідно до п. 5.4 Договору, покупець має право перевірити кількість вугілля шляхом зважування вагонів на тензометричних вагах. У випадку виявлення розбіжностей у кількості вугілля у вагоні між даними перевізного документу та результатами зважування вугілля та ТЕС понад норму нестачі, ТЕС вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту виявлення робіжностей, направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного зважування.

Якість вугілля у партіях покупець перевіряє в порядку п. 5.6 Договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

якщо різниця між показниками А, W посвідченння якості та результатами хімлабораторії Вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4083-2002 - за показниками посвідчення про якість;

якщо різниця між показниками А, W посвідчення якості та результатами хімлабораторії Вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4083-2002 Вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє Постачальнику та Вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного апробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування).

Відповідно до п. 5.8 Договору покупець не має права розвантажувати вугілля із вагонів без представників постачальника до закінчення часу, встановленого на прибуття представників постачальника, або часу, повідомленого вантажовідпривником/постачальником про своє прибуття для проведення спільного приймання вугілля, окрім випадків згоди вантажовідправника на розвантаження вагонів та приймання вугілля за показниками ТЕС.

Однією із підстав заперечення проти позову відповідач зазначає, що ним при проведенні перевірки показників вугільної продукції в лабораторії Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" було встановлено, що якісні та кількісні показники вугілля не відповідають умовам Договору та відрізняються від перевізних документів, про що було складено відповідні акти та посвідчення, додані до матеріалів справи.

Окрім того, відповідача зазначає, що керуючись п.п. 5.4, 5.6 Договору були направлені телеграми постачальнику та вантажовідправнику № 13-98 від 21.02.2011, №12-99 від 21.02.2011, № 13-115 від 23.02.2011 про виклик їх представників для проведення спільного зважування та опробування вугілля, на що представники не з'явились.

В спростування зазначеного, позивач посилається на факти встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 12.09.2012 у справі № 5011-42/4597-2012 за позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" до Державного підприємства "Вугілля України", третя особа: Публічне акціонерне товариство "Центренерго" про зобов'язання прийняти товар.

Цим рішенням, суд зобов'язав Державне підприємство "Вугілля України" прийняти від Державного підприємства "Луганськвугілля" вугільну продукцію, відвантажену в лютому 2011 року (вантажоодержувач - Трипільська ТЕС), в кількості 5259 т згідно залізничних накладних №№49110406, 49110372, 49182447, 49182439, 49154701, 49154735, 49154107, 49041262, 49041205, 49081003, 49081037, 49081045, 49062920, 49062656, 49062888, 49134513, 49131022, 49134596 з показниками якості, зазначеними у посвідченнях про якість №№ 63 від 12 лютого 2011 р., 64 від 13 лютого 2011 р., 65 від 14 лютого 2011 р., 66 від 15 лютого 2011 р., 67 від 16 лютого 2011 р., 68 від 17 лютого 2011 р., 69 від 18 лютого 2011 р.

У рішенні від 12.09.2012 у справі № 5011-42/4597-2012 встановлено, що: "На виконання умов договору від 01.02.2010 № 08-10/1-ЕН, позивач (ДП "Луганськвугілля") в лютому 2011 року відвантажив відповідачу(ДП "Вугілля України") залізничним транспортом 5259 т вугілля на Трипільську ТЕС, що підтверджується частково поясненнями третьої особи (ПАТ "Центренерго"), наявними у справі квитанціями про приймання вантажу №№ 49041205, 49041262, 49062920, 49062656, 49062888, 49081003, 49081037, 49081045, 49110406, 49110372, 49110307, 49134513, 49131022, 49134596, 49154701, 49154735, 49154107, 49182447, 49182439, посвідченнями про якість №№ 63 від 12 лютого 2011 р., 64 від 13 лютого 2011 р., 65 від 14 лютого 2011 р., 66 від 15 лютого 2011 р., 67 від 16 лютого 2011 р., 68 від 17 лютого 2011 р., 69 від 18 лютого 2011 р.

Між сторонами по справі відсутні розбіжності щодо кількості поставленого позивачем вугілля. Спір виник щодо фактичних значень показників якості переданого вугілля.

Всупереч умов п. 5.6 договору за наявності різниці між показників якості вугілля, визначених у лабораторії вантажоотримувача, від даних, вказаних у посвідченнях про якість партій вугілля більшої за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 відповідач протягом 24 годин з моменту отримання результатів аналізу не викликав позивача для проведення спільного опробування.

Як вбачається з наявних у справі телеграм відповідача на адресу позивача, поданих третьою особою відомостей про надання послуг з перевезення вантажів та послуг, пов'язаних з перевезення вантажів, складених Трипільською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" №№ 20020143 від 20 лютого 2011 р., 25020193 від 25 лютого 2011 р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 0000045, 0000046, 0000083 за лютий 2011 року залізничні вагони з поставленим позивачем вугіллям були розвантажені на Трипільскій ТЕС до часу направлення відповідачем виклику позивачу для проведення спільного опробування.

З урахуванням наведеного, суд у справі № 5011-42/4597-2012 дійшов висновку, що у ДП "Вугілля України" відсутні правомірні підстави для відмови від прийняття товару за зазначеними у посвідченні про якість показниками вугільної продукції".

Рішення набрало законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Отже, факти встановлені у справі № 5011-42/4597-2012 відповідачем по даній справі не заперечуються.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, судом встановлено, що керуючись додатком №02/11-Т від 28.01.2011, який є невід'ємною частиною Договору, позивач в лютому 2011 року відвантажив на адресу Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» вугільну продукцію, вантажовідправником якого - ДП «Луганськвугілля» у вагонах: №№63434005, 61798260, 63721120, 65490179, 66724709, 60373586, 63447635, 67848085, 63276679, 66035270 (посвідчення якості № 63 від 12.02.2011 з показниками вологи - 10,0%, золи - 21,1 %, виходом летких речовин - 9,1%);

№№60683331, 65946824, 60924032, 60467933, 67655068, 66177304, 67884718, 68973304, 68613918, 67706754, 67678318 (посвідчення якості № 64 від 13.02.2011 з поканиками вологи - 10,0 %, золи - 20,5 %, виходом легких речовин - 9,5 %);

№№65752222, 67882084, 65242687, 66378670, 66780354, 65752081, 66753120, 61798534, 61799417, 63799233, 66550112, 67877506 (посвідчення якості № 65 від 14.02.2011 з показниками вологи - 9,0 %, золи - 21,9 %, виходом летких речовин - 9,5 %);

№№61800157, 61798773, 67612705, 65288748, 66105313, 64946072, 64406739, 60301181, 65881302, 66591876, 60852449, 67173831 (посвідчення якості №66 від 15.02.2011 з показниками вологи - 8,6 %, золи - 18,2 %, виходом летких речовин - 9.3 %);

№№66105271, 67848630, 64086267, 67917849, 65532622, 64534415, 63572796, 66787227, 66963257, 63868723, 67887851, 66445206 (посвідчення якості №67 від 16.02.2011 з показниками вологи - 8,3%, золи - 18,3%, виходом летких речовин - 9,2 %);

№№66440571, 65160384, 65760076, 67908962, 63691752, 67913277, 63840284, 66553132, 66741331, 66932336 (посвідчення якості №68 від 17.02.2011 з показниками вологи - 10,0 %, золи - 20,3 %, виходом летких речовин - 9,7 %);

№№60431079, 62505987, 66813213, 67159483, 67186619, 67910067, 65223901, 6602704, 67190876 (посвідчення якості №69 від 18.02.2011 з показниками вологи - 10,0 %, золи - 21,8 %, виходом летких речовин - 9,3 %), що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу та посвідченнями про якість.

Відповідно до умов Договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору. Прийняти вугілля, поставлене на умовах цього Договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля (пп.3.3.2 п.3.3 Договору).

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили порядок та строки розрахунків, згідно якого покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у лютому 2011 року відповідно до умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу вугілля на загальну суму 4 314 919,75 грн. у кількості 5 259 тон, на підтвердження чого надані залізничні накладні, однак в порушення умов Договору, відповідач не оплатив його вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо в договорі купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент дачі товару перевізникові або організації звязку для доставки покупцеві.

Порядок приймання вугілля за кількістю та якістю погоджений сторонами у розділі 5 договору.

На підтвердження передачі товару перевізникові в матеріалах справи є квитанції про прийняття вантажу №№49110406, 49110372, 49182447, 49182439, 49154701, 49154735, 49154107, 49041262, 49041205, 49081003, 49081037, 49081045, 49062920, 49062656, 49062888, 49134513, 49131022, 49134596 у кількості 5 259 т.

Згідно п.3.3.5 Договору, покупець зобов'язаний протягом 10 днів з дати поставки, але не пізніше 5 числа місяця, що слідує за місяцем поставки скласти, підписати, завірити своєю печаткою та надати до підписання представнику постачальника акти звіряння по кількості та якості вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення п. 3.3.5 Договору, відповідач не надав позивачу для підписання акти звіряння по кількості та якості, протилежного відповідач суду не довів.

При вирішенні спору між сторонами виникли суперечності щодо якісних та кількісних показників вугільної продукції.

Додані до матеріалів справи відповідачем акти щодо кількості вугілля складено в односторонньому порядку за період з 20.02.2011 по 24.02.2011, доказів направлення їх для підписання позивачу суду не надано.

Всупереч умов п. 5.6 договору за наявності різниці між показників якості вугілля, визначених у лабораторії відповідача, від даних, вказаних у посвідченнях про якість партій вугілля більшої за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 відповідач протягом 24 годин з моменту отримання результатів аналізу не викликав позивача для проведення спільного опробування.

У своїх поясненнях, відповідач посилається на телеграми № 13-98 від 21.02.2009, № 13-99 від 21.02.2013, № 13-125 від 23.02.2013, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи, якими він викликав представників постачальника та вантажовідправника для проведення спільного зважування та опробування вугілля.

Щодо цього, суд дійшов висновку, що такі телеграми не відповідають п. 5.9 Договору, не містять виклику представників вантажовідправника та постачальника на опробування вугілля. Окрім того, при вирішенні спору у справі № 5011-42/4597-2012, було встановлено, що ці телеграми були направлені після того, як вугілля було вивантажене з вагонів, що є порушенням п. 5.8 Договору.

В результаті, як зазначив у своїх поясненнях, відповідач прийняв вугілля по якості за результатами визначених в хімічній лабораторії Трипільської ТЕС та по кількості за результатами зважування на тензовагах Трипільської ТЕС (5 207,214 тон вугілля з врахуванням природних втрат (5 181,87 тон без природних втрат) із показниками якості та кількості, встановленими Трипільською ТЕС на суму 4 109 561,45 грн., з яких 3 062 245,54 грн. вартість вугілля, 362 389,00 грн. вартість перевезення, ПДВ - 684 926,91 грн., відповідно до розрахунку відповідача.

Оформлені відповідачем акти звіряння по кількості та якості із показниками встановленими на Трипільській ТЕС № 27-Л-2 від 13.04.2011 та № 55-Л від 13.04.2011 наявні в матеріалах справи без підпису уповноважених представників, а тому не можуть бути прийняті як належний доказ при вирішенні спору. Окрім того, посилання відповідача на відмову позивача підписувати ці акти, не підтверджені матеріалами справи.

Умовами п. 6.10 Договору, передбачено, що якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається за результатами опробування вугілля на ТЕС спільно з представниками постачальника (без врахування похибки випробування).

Покупець не має права розвантажувати вугілля із вагонів без проведення спільного приймання вугілля з присутніми на ТЕС представниками постачальника, згідно п. 6.11 Договору.

За таких обставин суд критично оцінює пояснення відповідача щодо якості та кількості переданого позивачем вугілля, показники якого визначені без дотримання погодженого порядку.

У відповідності до умов п. 2.4 право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.

Листом від 15.10.2012 №2072/06, позивач на адресу відповідача направив акт приймання-передачі вугільної продукції від 30.09.2012 в двох примірниках, розрахунок знижок/надбавки, ціни та вартості вугілля до акту приймання-передачі за вересень 2012, рахунок-фактура №ВУ-СФ-0001567 від 30.09.2012.

Доказів підписання акту приймання-передачі вугільної продукції від 30.09.2013 з боку відповідача, суду не надано.

Відповідно до п. 3.3.6 Договору, покупець зобов'язаний підписати акти приймання-передачі вугільної продукції протягом 3 робочих днів з дати їх надходження від постачальника та у той же термін передати підписані акти постачальниками.

Отже, позивач виконав зі свого боку належним чином умови Договору щодо направлення акту приймання-передачі вугілля, однак відповідач в порушення п. 3.3.6 Договору не підписав акт приймання-передачі вугілля та не повернув його позивачу. Мотивованої відмовити від їх підписання суду та позивачу не надано, що й підтверджується поясненнями сторін та матеріалами справи.

Відповідно до додатку № 02/11-Т від 28.01.2011 базова ціна вугілля без ПДВ становить 621,18 грн., а з урахуванням ПДВ - 745,42 грн.

Якщо фактична якість вугілля відрізняється від базової, вартість вугілля визначається з врахуванням надбавок та знижок до ціни вугілля, згідно п. 7.2 Договору.

Отже, керуючись п.п. 7.2.1 та 7.2.2 Договору та посвідченнями про якість №№ 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69 позивач склав розрахунок знижок/надбавок ціни та вартості вугілля, відповідно до якого вартість відвантаженого вугілля, в кількості 5 259 тонн становить 3 233 377,46 грн. без ПДВ, з урахуванням ПДВ - 3880 025,95 грн.

Відповідно до п.7.5 Договору, вартість залізничного тарифу по перевезенню вугілля залізницею оплачує постачальник. Покупець, разом з оплатою вартості вугілля, зобов'язується відшкодовувати постачальнику фактичні затрати по оплаті вартості перевезення вугілля.

Згідно квитанцій про приймання вантажу №№49110406, 49110372, 49182447, 49182439, 49154701, 49154735, 49154107, 49041262, 49041205, 49081003, 49081037, 49081045, 49062920, 49062656, 49062888, 49134513, 49131022, 49134596, вартість перевезення становить 362 389,00 грн. без ПДВ, з урахуванням ПДВ - 434 866,80 грн.

Таким чином, вартість відвантаженого вугілля у кількості 5 259 т. за показниками якості визначеними в посвідченнях про якість №№ 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69 з урахуванням знижок/надбавок ціни та вартості вугілля і перевезення становить 4 314 919,75 грн. з ПДВ.

Згідно п.7.3 Договору, покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.

Доказів правомірної відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі вугілля поставленого у лютому 2011 суду та доказів належного виконання умов Договору щодо оплати поставленого вугілля - не надано, а тому наявні в матеріалах справи докази свідчать про прийняття відповідачем всього обсягу відвантаженого на Трипільську ТЕС вугілля, за показниками якості, зазначеними у посвідченнях про якість №№ 63 від 12.02.2011, 64 від 13.02.2011, 65 від 14.02.2011, 66 від 15.02.2011, 67 від 16.02.2011, 68 від 17.02.2011, 69 від 18.02.2011 згідно залізничних накладних №№49110406, 49110372, 49182447, 49182439, 49154701, 49154735, 49154107, 49041262, 49041205, 49081003, 49081037, 49081045, 49062920, 49062656, 49062888, 49134513, 49131022, 49134596.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем обставин не надав.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву були досліджені у судовому засіданні, проте не знайшли свого законного та документального підтвердження.

Доказів оплати отриманого товару відповідачем до суду не представлено, за таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором №01-10/1-ЕН від 01.02.2010 у розмірі 4 314 919,75 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, тому судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код 22927045) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) 4 314 919,75 грн. (чотири мільйона триста чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 75 коп.) та 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 коп.). - судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.10.2013

Суддя М.Є. Літвінова