Рішення № 34272322, 15.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13307/13 15.10.13Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"

про стягнення боргу та штрафних санкцій

Представники сторін:

від позивача: Фурман Р.В. - представник за довіреністю № 919 від 01.07.2013 року;

від відповідача: Малік Я.П. - представник за довіреністю б/н від 23.06.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" 392 768,86 грн., з яких: 15 900,00 грн. боргу, 121,54 грн. - 3% річних за порушення грошового зобов'язання, 15,90 грн. - інфляційних витрат, 32 231,42 грн. - штрафних санкцій у вигляді пені, 344 500,00 грн. - неустойки відповідно до п. 7.6 договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.04.2012 року між державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» було укладено договір № 87/04.12-П, згідно із предметом якого відповідач зобов'язується поставляти центру ДЗК товар, а також організовувати та забезпечувати безперебійну заправку автотранспорту центру ДЗК в роздріб безпосередньо на власних АЗС та АЗС партнерів у м. Києві та по Україні. Відпуск товару Центру ДЗК здійснювалась бензином серії А-95 по талонах ТОВ «Дімеойл», які були оплачені центром ДЗК.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 392 768,86 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13307/13, призначено розгляд справи на 09.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, відкладено розгляд справи на 30.09.2013 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва від 26.09.2013 року, у зв'язку з обранням судді Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2013 року справу №910/13307/13 прийнято суддею Мудрим С.М. до свого провадження, призначено розгляд справи на 15.10.2013 року.

У судовому засіданні 15.10.2013 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача 392 768,86 грн., з яких: 15 900,00 грн. боргу, 121,54 грн. - три процентів річних, 15,90 грн. - інфляційних втрат, 32 231,42 грн. - штрафних санкцій у вигляді пені, 344 500,00 грн. - неустойки відповідно до п.п. 7.6 договору.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.04.2012 року між державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (надалі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (надалі - продавець) було укладено договір № 87/04.12-П (надалі - договір).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується у 2012 році поставити покупцю товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а також організувати та забезпечувати безперебійну заправку автотранспорту покупця в роздріб безпосередньо на власних АЗС та АЗС партнерів у м. Києві та по Україні, відповідно до ціни зазначеної у договорі, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п.1.2 договору, найменування товарів - продукти нафтоперероблення рідкі, код ДК016-97:23.20.1 (бензин А-95). Кількість товару - 65000 л.

Пунктом 1.3 договору, відпуск товару здійснюється продавцем за талонами, згідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. №1442.

Відповідно до п.3.1 договору, ціна цього договору становить 689 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 114 833,33 грн.

На виконання вищенаведеного та на підставі видаткових накладних № РН-0000459 від 19.04.2012 року та № 0000000035 від 06.07.2012 року між сторонами було підписано акти прийому-передачі талонів за договором №87/04.12-П «купівлі-продажу продуктів нафтопереробних рідкий (бензин)» від 19.04.2012 року (передано талони на бензин А-95 в кількості 30000 літрів номіналом 20л - 1250 шт. та 10 л - 500 шт. на загальну суму 318 000,00 грн.) та від 06.07.2012 року (передано талони на бензин А-95 в кількості 35000 літрів номіналом 20л - 1500 шт. та 10 л - 500 шт. на загальну суму 371 000,00 грн.) відповідно.

Згідно з п.п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем грошових коштів в розмірі вартості фактично поставленого товару, вказаного в акті прийому-передачі товару та видатковій накладній на підставі наданого продавцем рахунку протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами акта прийому-передачі товару та видаткової накладної.

Так, позивачем був оплачений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

- № 670 від 20.04.2012 року на суму 318 000,00 грн.;

- №1206 від 07.07.2012 року на суму 371 000,00 грн.

Відповідно до п.5.3.1 договору, відпуск товару покупцеві або його представнику здійснюється за талонами безпосередньо на АЗС, визначених у додатку 2 до цього договору, в кількості номіналу пред'явленого з наданням підтверджуючих цю операцію документів в момент пред'явлення талону, але в будь-якому разі не пізніше однієї години з моменту такого пред'явлення.

У зв'язку з систематичними перебоями АЗС відповідача (відсутністю палива на деяких АЗС), позивач листом №6/3622 від 22.10.2012 року звернувся до останнього та просив замінити талони бензину А-95 в кількості 5000 л, отриманих згідно з договором на бензин А-95 торгової марки «WOG».

Як вбачається з актів про невиконання умов договору (складених працівниками (водіями) позивача) від 05.02.2013 року, 07.02.2013 року, 15.02.2013 року, 12.03.2013 року, АЗС відповідача припинила заправку по талонах ТОВ «Дімеойл» в м. Києві та АЗС партнери, які були зазначені у додатку № 2 договору з невідомих причин також відмовлялися здійснювати заправку транспортних засобів позивача по талонах ТОВ «Дімеойл».

Листом №6/1009 від 02.04.2013 року позивач звернувся до відповідача та у зв'язку з припиненням роботи останньої АЗС в м. Києва на якій можна отоварити талони, просив повернути кошти за невикористані талони на бензин А-95 в кількості 1500 л (75 шт. талон номіналом 20л) на суму 15 900,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі невикористаних талонів на бензин А-95 від 03.04.2013 року позивач передав відповідачу талони на бензин А-95 в кількості 1500 літр (номіналом 20л - 75 шт.).

Відповідачем надані пояснення про те, що повернення талонів повинно відбуватися за відповідними документами на одержання цінностей, зокрема довіреності. А відсутність даної довіреності про одержання цінностей означає відповідно порушення порядку передачі талонів підприємству, а також і відсутність самого доказу відправлення таких талонів підприємству відповідача.

Дане твердження спростовується наданою позивачем довіреністю №44 від 03.04.2013 року (дійсна до 12.04.2013 року) виданої Дідківському С.В. на отримання цінностей, а саме бензин А-95 в кількості 1500 л.

Позивачем було направлено відповідачу претензію №5/1395 від 25.04.2013 року відповідно до якої просив перерахувати заборгованість в сумі 15 900,00 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 14.05.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03151 10995599.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, а відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 15 900,00 грн. через невиконання відповідачем умов договору, визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі затримки передачі талонів, поставки талонів не в повному обсязі, затримки поставки або поставки не в повному обсязі, за пред'явленим покупцем талоном, продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки.

Відповідно до п.3.1 договору, ціна договору становить 689 000,00 грн.

Оскільки, сторонами 03.04.2013 року був підписаний акт прийому-передачі невикористаних талонів, тому з даного моменту у відповідача виникло грошове зобов'язання, а саме повернути кошти.

Суд встановив, що розрахунок пені, наданий позивачем є не вірним, тому суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором:

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення, грн..689 000,0013.03.2013 - 03.04.2013227.5000 %0.041 %6 229,32

Таким чином, пеня становить 6 229,32 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги в частині стягнення пені в розмірі 26 002,10 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 15,90 грн. та трьох процентів річних у розмірі 121,54 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки відповідно до п. 7.6 договору в розмірі 344 500,00 грн. визнається судом необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем заявлена також вимога про стягнення неустойки по п.7.3 договору, а чинним законодавством України заборонене подвійне стягнення штрафних санкцій за одне й те ж саме правопорушення в господарській сфері.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, будинок 3/5, ідентифікаційний код 37270318) на користь державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 3, ідентифікаційний код 21616582) заборгованість в розмірі 15 900 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 6 229 (шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн.. 32 коп., індекс інфляції в розмірі 15 (п'ятнадцять) грн.. 90 коп., три проценти річних в розмірі 121 (сто двадцять одна) грн.. 54 коп., а також судовий збір в розмірі 447 (чотириста сорок сім) грн. 75 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.10.2013 року

Суддя С.М.Мудрий