Рішення № 34272176, 21.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14769/13 21.10.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"до про Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" відшкодування шкоди в порядку регресу 813,07 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Костенко А.О. - предст. за довір.;

від відповідача: Супрун Т.В. - предст. за дов.

У судовому засіданні 21.10.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8 307,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 порушено провадження у справі №910/14769/13, розгляд справи призначено на 28.08.2013.

28.08.2013 представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог а просить стягнути з відповідача 813,07 грн. та судові витрати. Заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 28.08.2013, на підставі ст.ст.69, 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про продовження строку вирішення спору за клопотанням позивача на 15 днів та оголошено перерву на 09.09.2013.

09.09.2013 представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого відмовлено, оскільки відповідачем, в порушення приписів ст. 38 ГПК України, не наведено обставин, які може підтвердити цей доказ.

В судовому засіданні 09.09.2013 представник відповідача також надав суду письмові пояснення по справі, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 813,07 грн., оскільки ця сума є коефіцієнтом фізичного зносу визначеного в порядку ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та п. 7.44 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

В судовому засіданні 09.09.2013 оголошено перерву на 18.09.2013.

У зв'язку з відпусткою судді Літвінової М.Є., розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 18.09.2013 справу № 910/14769/13 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 18.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до провадження. Розгляд справи призначено на 21.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу № 910/14769/13 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/14769/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 21.10.2013.

В судовому засіданні 21.10.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

25.06.2011 між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (яке перейменоване на ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за рішенням Загальних Зборів акціонерів від 20.04.2011) (далі - позивач, страховик) та Домалевським Володимиром Володимировичем (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом "19G-0373577 (далі -Договір), за яким був застрахований автомобіль "Тойота" державний номер АА4372НК.

22.07.2011 о 20 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Гмирі, 2 сталася дорожньо-траснпортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Тойота" державний номер АА4372НК під керуванням Домалевського В.В. та автомобіля "Ніссан", державний номер АА9192СХ під керуванням Загладько О.В.

26.07.2011 Домалевський В.В. звернулася до позивача із заявою про настання страхового випадку.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України " Про страхування " та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до звіту №619 від 31.08.2013 з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного "Тойота" державний номер АА4372НК, складеного судовим експертом Сладковським П.В. складає 10 243,38 грн.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи страхового акту №125919 від 19.09.2013 розмір страхового відшкодування становить 8 307,78 грн. На підставі платіжного доручення №2629 від 03.10.2011, позивач виплатив АТ "Укрексімбанк" страхове відшкодування у розмірі 8 390,86 грн. (8 307,78 грн. + 1% послуги банк - 83,08 грн.), враховуючи заяву останнього від 12.09.2013 за вих. №301.7-23/1419.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 09.09.2011 особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.07.2011 по вул. Гмирі, 2 у м. Києві, визнано водія транспортного засобу "Ніссан", державний номер АА9192СХ - Загладько О.В. та притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Ніссан", державний номер АА9192СХ майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі була застрахована у Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/2102437) діючий на 22.07.2011, з франшизою - 399,00 грн. та лімітом за шкоду майну - 50 000,00 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки страхувальнику "Тойота" державний номер АА4372НК, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АА/2102437), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору "19G-0373577 від 25.06.2011, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою №125919/22 від 05.03.2013 про сплату страхового відшкодування у розмірі 8 390,86 грн., яка ним отримана - 11.03.2013.

Як вбачається з платіжного доручення № 9388 від 06.08.2013 відповідач сплатив на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 6 984,71 грн.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 28.08.2013, позивач заявив до стягнення 813,07 грн. врахувавши часткову проплату здійснену відповідачем та франшизу передбачену полісом відповідача.

Заперечення відповідача викладені у письмових поясненнях від 09.09.2013 судом визнані необґрунтованими, оскільки відповідно до звіту № 619 від 31.08.2011, що наявний в матеріалах справи вартість відновлювального ремонту автомобіля "Тойота", д.н.АА4372НК, з урахуванням значення коефіцієта фізичного зносу складників, що підлягають заміні становить 10 243,38 грн., тобто до цієї суми вже врахований коефіцієнт фізичного зносу, що й підтверджується калькуляцією доданою до цього звіту.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позов підлягає задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 813,07 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог. За таких обставин 1 552,13 грн. судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 168,38 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (01150, вул.. Червоноармійська, 102, код 22868648) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код 16467237) в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код 25965081) 813,07 грн. (вісімсот тринадцять гривень 07 коп.) - страхового відшкодування в порядку регресу та 168,38 грн. (сто шістдесят вісім гривень 38 коп.) - судового збору.

3.Повернути Публічному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код 16467237) в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код 25965081) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 552,13 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 13 коп.), сплачений платіжним дорученням № 20788 від 11.07.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/14769/13.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 22.10.2013

Суддя М.Є. Літвінова