Рішення № 34271605, 14.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14743/13 14.10.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відоремленого підрозділу Трипільської теплової електростанціїдоДержавного підприємства "Вугілля України"третя особаДержавне підприємство "Антрацит"провідшкодування збитків 86 950,32 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Твердохліб С.М. - предст. за довір.;

від відповідача: Андрусенко Ю.С. - предст. за довір.;

від третьої особи: не з'явились.

У судовому засіданні 14.10.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 86 950,32 грн. збитків та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 порушено провадження у справі №910/14743/13, розгляд справи призначений на 28.08.2013.

У судовому засіданні представник відповідача подав суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Антрацит" та Державне підприємство "Донецька залізниця".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013, на підставі ст.ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Антрацит", розгляд справи відкладено на 16.09.2013.

16.09.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено про завдання йому збитків в результаті дії чи бездіяльності відповідача, не доведено наявності причинного звязку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача.

У зв'язку з відпусткою судді Літвінової М.Є., розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013 справу № 910/14743/13 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 16.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до провадження. Розгляд справи призначено на 14.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу № 910/14743/13 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/14743/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 14.10.2013.

07.10.2013 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшов відзив на позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивачем не підтверджено документально факт причинення збитків відповідачем внаслідок невиконання умов договору.

В судовому засіданні 14.10.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 року між ПАТ "Центренерго" (позивач, покупець) та ДП "Вугілля України" (відповідач, постачальник) був укладений договір поставки вугілля №111/6 (далі -Договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору, постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором. Загальна сума договору орієнтовно становить 5 788 800 000 грн. з ПДВ

Згідно п.2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей, передбачених договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору, тобто постачальник несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення.

Відповідно до п.3.2.5 Договору, постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі - Вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Відповідно до розділу 3 Договору постачальник зобов'язаний поставити вугілля на умовах цього договору; скласти, підписати зі свого боку і передати покупцю для підписання акт приймання - передачі та розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля.

Згідно до п. 5.1 Договору, приймання вугілля за договором здійснюється сторонами спільно в місці надходження.

Згідно до п. 5.5 Договору, на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше не передбачено договором, розповсюджуються вимоги: Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Внаслідок укладення Договору поставки вугілля №111/6 від 30.12.2011 року між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В вересні 2012 року постачальник направив на адрес вантажоодержувача - Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» (вантажовідправник - ДП «Антрацит» ЦЗФ «Нагольчанська») надійшли вагони №68730357, №68406545, №68780006, №68980572, №68750025, №68730274, №68798636, №68822856, №68821024, №68516459, №68747124, №65302077, №67895789, №67875633, №58790047, з вугіллям за залізничними накладними №50673128, №50693431, №50693523, №50693456, №50673268, №50754381, №50770320, №50768175, №51164655, №51335511, наявними в матеріалах справи.

На шляху прямування було перевірено масу вантажу та виявлено перевантаження маси проти зазначеної. Факт надлишку вантажу у вказаних вагонах, свідчить складання актів, засвідчено комерційними актами АА №046841/481/272, АА №046851/488/291, АА №046842/482/273, АА №246844/483/274, АА №046846/484/275, АА №046856/493/293, АА №046857/494/294, АА №046855/492/292, АА №046876/512/298, АА №046893/528/300 та актами загальної форми №1235, №1239, №1243, №1246, №1260, №1327.

Надлишок вугілля був перевантажений з вагонів №68730357, №68406545 (накладна №50673128) у вагон №64212665 (накладна №47115001), АЗФ №1235, з вагонів №68780006, №68980572 (накладна №50693431), №6750025 (накладна №50693522), №68730274, №68798636, №68822956, №68821024 (накладна №50693456) у вагон №67662536 (накладна №4714664444), АЗФ №1239, з вагону №68516459 (накладна №50673268) у вагон №66168816 (НАКЛАДНА №47221817), АЗФ №1243, з вагонів №68747120 (накладна №50754381), №65302077 (накладна №50770320), №67895789 (накладна №50768175) у вагон №67606186 (накладна №47255484, АЗФ №1246, з вагона №67875633 (накладна №51164655) у вагон №65386112 (накладна №47481627), АЗФ №1260, з вагону №68790047 (накладна №51335511) у вагон №65386112 (накладна №47534250), АЗФ №1327.

У зв'язку з тим, що вантаж був навантажений відповідачем понад вантажопідйомність вагонів та у зв'язку із перевантаженням вантажу у інші вагони, позивачем були понесені витрати у сумі 86 950,32 грн.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 передбачено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 344 від 21.11.2000 відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на всьому шляху перевезення.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній.

Маса вантажу визначається відправником.

Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Як передбачено п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п. 32 Статуту залізниць вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона. У разі завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність організація, яка проводила навантаження, зобовязана вивантажити надлишок.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як передбачено п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Таким чином, сплата одержувачем всіх платежів, які виникли при перевезенні, є умовою оформлення видачі залізницею вантажу одержувачу.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 9.4. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) відповідно до "D"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення, при цьому продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Статтями А.3., А.6. терміну DDP на продавця покладений обов'язок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення та додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Отже, термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця (Державного підприємства "Вугілля України").

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем, що призвело до необхідності понесення позивачем витрат, пов'язаних із прийняттям такого товару.

Враховуючи, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача, та зважаючи на те, що сума збитків, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором та понесених позивачем підтверджується матеріалами справи, суд прийшов до висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення збитків підлягають задоволенню у розмірі 86 950,32 грн.

Внаслідок укладення Договору поставки вугілля №111/6 від 30.12.2011 року між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

15.10.2012 позивач направив відповідачу претензію № 10-5906 від 10.10.2012, про сплату 86 950,32 грн. витрат по перевантаженн та перевезенню надлишку вугілля з вищеперерахованих вагонів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процуесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем обставин не надав.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву були досліджені у судовому засіданні, проте не знайшли свого законного та документального підтвердження.

Пояснення третьої особи викладені у відзиві, суд взяв до уваги, однак в матеріалах справи вини не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, судом визнається позов про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 86 950,32 грн. законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, тому судовий збір, відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4; код 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; код 22927045) 86 950,32 грн. (вісімдесят шість тисяч дев"ятсот п'ятдесят гривень 32 коп.) збитків та 1 739,00 грн. (одна тисяча сімсот тридцять девять гривень 00 коп.). - судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.10.2013

Суддя М.Є. Літвінова