Рішення № 34271506, 02.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16228/13 02.10.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс"

до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

про стягнення 37 951, 29 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гарапач Н.Є.

від відповідача: Ящук В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" про стягнення заборгованості за договором № 641-11/9р-1 від 29.08.2012 р. у розмірі 34 462, 15 грн., а також 858, 25 грн. - 3 % річних та 103, 35 грн. - інфляційних втрат та 2 527, 54 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16228/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи.

Підстави відкладення розгляду справи наведені у ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

В той же час, відповідачем не наведено суду відповідних обставин та не обґрунтовано необхідності відкладення розгляду справи, а приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для прийняття рішення у даній справі, суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" укладено договір № 641-11/9р-1, за умовами якого позивач зобов'язався провести відновлювальні роботи 3-х пасажирських ліфтів по вул. Н. Ужвій, 4-В, під'їзд № 1-2, та 4-х пасажирських ліфтів по вул. Н. Ужвій, 4-Н, під'їзд № 1-2 (внаслідок вандалізму).

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт, зобов'язання з виконання яких приймає на себе позивач, становить 34 462, 15 грн.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору здача-приймання виконаних робіт оформляється приймально-здавальними актами. Відповідач підписує акти і довідки, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає по одному екземпляру документів позивачу.

Згідно з п. 5.1. договору на підставі підписаних актів виконаних робіт та довідки відповідач сплачує вартість робіт потягом 5-ти календарних днів з моменту їх підписання.

У відповідності до п. 6.1. договору при порушенні строку оплати за виконані роботи, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 8.1., набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

27.09.2012 р. між сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за вересень 2012 року на суму 34 462, 15 грн., а також довідку про вартість виконаних робіт від 27.09.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 641-11/9р-1 від 29.08.2012 р. щодо оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 34 462, 15 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст договору № 641-11/9р-1 від 29.08.2012 р., суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором підряду, порядок укладення та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за вересень 2012 року на суму 34 462, 15 грн. а також довідку про вартість виконаних робіт на суму 34 462, 15 грн.

Тож, відповідно до п. 5.1. договору відповідач мав оплатити вартість робіт не пізніше 02.10.2012 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів належного виконання зобов'язань за договором № 641-11/9р-1 від 29.08.2012 р. не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі документів, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на суму 34 462, 15 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 858, 25 грн., 103, 35 грн. - інфляційних втрат за період з 03.10.2012 р. до 01.08.2013 р. та 2 527, 54 грн. - пені за період з 01.02.2013 р. до 01.08.2013 р.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивача не перевищує, розміру відповідальності за порушення грошового зобов'язання, визначеного судом, а відтак вимоги позивача про стягнення 3 % річних за період з 03.10.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 01.08.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) у розмірі 858, 25 грн. та 103, 35 грн. - інфляційних втрат за вказаний період підлягають задоволенню судом.

В той же час суд відзначає, що за приписами ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується з моменту виникнення заборгованості та протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Положення укладеного між сторонами договору містять загальні умови нарахування пені.

Таким чином, пеня з прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розраховується починаючи з 03.10.2012 р.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.02.2013 р. до 01.08.2013 р.

Виходячи із приписів ст. 232 Господарського кодексу України, судом здійснено власний розрахунок пені за період з 01.02.2013 р. (дата, що визначена позивачем самостійно) до 03.04.2013 р. (граничний термін нарахування пені відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України), відповідно до якого розмір пені за вказаний період становить 878, 08 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04070, м. Київ, вул. Хорива, 36, код ЄДРПОУ 35669250), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24-А, код ЄДРПОУ 05472637) заборгованість у розмірі 34 462, 15 (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят дві грн. 15 коп.) грн., 858, 25 (вісімсот п'ятдесят вісім грн. 25 коп.) грн. - 3% річних, 103, 35 (сто три грн. 35 коп.) грн. - інфляційних втрат, 878, 08 (вісімсот сімдесят вісім грн. 08 коп.) грн. - пені та 1 645, 72 (одна тисяча шістсот сорок п'ять грн. 72 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.