Рішення № 34271471, 30.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12471/13 30.09.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва"

про стягнення 1 194 137,40 грн.

за участю представників:

від позивача : Мірошник М.М. - представник за довіреністю № 131 від 01.07.2013 р.від відповідача :Перелигіна О.А. - представник за довіреністю № 1932 від 09.07.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом до Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. в розмірі 1 194 137,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" утворилась заборгованість в сумі 1 194 137,40 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить суд стягнути з Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" суму основного боргу за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. в розмірі 1 102 444,53 грн., пеню в сумі 29 280,92 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., штраф в розмірі 55 122,23 грн., інфляційну складову боргу в сумі 1 433,53 грн. та 3% річних в сумі 5 856,18 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., а всього - 1 194 137,40 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково в сумі боргу за послуги з холодного водопостачання та води, яка йде на підігрів в теплових пунктах відповідача. Також зазначив, що суми, виставлені позивачем до сплати за питну воду, що йде на підігрів в теплових пунктах, які не перебувають на балансі відповідача, безпідставні, просив відмовити в цій частині позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.12.1996 р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та відповідачем - Державним комунальним підприємством "Господар", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва" (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. по справі № 14/226 сторонами були внесені зміни до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно п 1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

За вказаним договором відповідачу були присвоєні наступні коди абонента, з яких за кодами 2-241; 2-1209; 2-1210; 4-66; 4-1623; 4-1624 обліковується питна (холодна) вода, а за кодами 2-40241; 2-50241; 4-40066 обліковується питна вода, що використовується відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню послуг з постачання гарячої води.

Судом встановлено, що за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. за договором № 03991/1-5-09 згідно облікових даних, а саме - актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень, а також розрахунків заборгованості позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення в загальному обсязі 1 338 622 куб.м. на загальну суму 5 617 529,01 грн.

Відповідачем було сплачено 4 569 723,24 грн. вказаної вартості та залишок несплаченої суми за вказаний період склав 1 102 444,53 грн., з яких 258 440,55 грн. - за холодне водопостачання, 536 299,82 грн. - за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, 307 704,16 грн. - за водовідведення гарячої води.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.7 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 вказаних Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у п. 6.1 вказаних Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них. які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

При цьому суд зазначає, що постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно дислокації будинків, із зазначенням належності теплових пунктів, а саме: відпуск води на потреби гарячого водопостачання 114 будинків здійснюється через 52 належні відповідачу теплові пункти. Ще до 62 належних відповідачу будинків відпуск води на потреби гарячого водопостачання здійснюється через 62 теплових пунктів, що належать АК "Київенерго", КЕЧ КВО, НГЧ, в/ч А1777, ПП "Рікон-плюс".

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Як встановлено судом умовами договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Комунальному підприємству "Господар Дарницького району м. Києва", як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

Твердження позивача, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.

При цьому суд позбавлений можливості виокремити з наданих позивачем доказів кількість питної води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача від загальної кількості води, що йде на підігрів, яку ПАТ "АК "Київводоканал" просить стягнути.

Таким чином, суд вважає доводи позивача в цій частині необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення плати за послуги з надання питної води, що йде на підігрів за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. у сумі 536 299,82 грн.

Крім того, відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. № 37 (далі - Правила приймання) стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворились внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технологічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

Згідно п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

При цьому суд вважає, що в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Проте, суд зазначає, що за наданими позивачем даними, які є в матеріалах справи, неможливо встановити кількість стічних вод, що утворилися внаслідок споживання питної води, що йде на підігрів, від кількості стічних вод, яка була підігріта тепловими пунктами відповідача.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення заборгованості в сумі 307 704,16 грн. за прийняття стічних вод, що утворились від гарячого водопостачання, у міську каналізаційну мережу.

Щодо заборгованості відповідача по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та водовідведення в сумі 258 440,55 грн. суд зазначає, що вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, а саме - актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу не сплачена, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 258 440,55 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме - пеню в сумі 29 280,92 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. та штраф в розмірі 55 122,23 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 4 ст. 321 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

Згідно п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені та штрафу є такими, що заявлені правомірно.

Проте, оскільки судом встановлено, що сума основного боргу менша, ніж заявлено позивачем, штрафні санкції підлягають перерахунку.

Провівши перерахунок сум пені та штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 7 426,28 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. та штраф в розмірі 12 922,03 грн.

Також у своєму позові ПАТ "АК "Київводоканал" просить суд стягнути з КП "Господар Дарницького району м. Києва" інфляційну складову боргу в сумі 1 433,53 грн. та 3% річних в сумі 5 856,18 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 312,62 грн. та 3% річних в сумі 2 016,99 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. в розмірі 1 194 137,40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, ідентифікаційний код 14315687) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 258 440 (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн. 55 коп. - основної заборгованості, пеню в сумі 7 426 (сім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 28 коп., штраф в розмірі 12 922 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 03 коп., інфляційну складову боргу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 62 коп. та 3% річних в сумі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 99 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, ідентифікаційний код 14315687) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 731 (п'ять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 86 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30 вересня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 07 жовтня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна