Постанова № 34270993, 23.09.2013, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6154/13-п

пр.№ 3/464/1431/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2013 року

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Бойко О.М., розглянувши справу про вчинення адміністративного правопорушення, відносно

ОСОБА_1, 02.12.1980р.н., працюючої головним бухгалтером ПАТ «Іскра», проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,-

за ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП ,-

в с т а н о в и в:

з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1, будучи головним головним бухгалтером ПАТ «Іскра», допустила порушення ведення податкового обліку та порядку утримання та перерахунку податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи, а саме заниження податок на додану вартість на суму 246 552 грн., занижено податок на прибуток на суму 259 485 грн., чим порушено п.200.1 ст. 200, ст.200, п.198.5 «г» ст.. 198, п.п. 14.1.156 п.14.1ст.14 , п.149.1 ст.149, п.139.1.3 ст.139, п.138.1 ст.138, ст.138.4, п.138.8 п.п. 138.8.1, п.138.10 п.п. 138.10.5, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями.

ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилася, подала письмові заперечення, в яких зазначила, що з протоколом про адміністративне правопорушення не згідна, свою вину у порушенні ведення податкового обліку та порядку утримання та перерахунку податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи заперечила, зазначивши, у її діях відсутні подія та склад адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.163-1 та ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання чи несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як вбачається із долученого до протоколу акту № 5/2240/00214244 від 14.06.2013р. в процесі перевірки встановлено, що ОСОБА_1 завищила витрати на збут в частині віднесення на витрати палива, придбаного та використаного для заправки вантажних автомобілів за відсутності на підприємстві визначених Наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року N 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" норми витрат палива та відповідно сформувала податковий кредиту по операціях із придбання палива що не є господарською діяльністю; безпідставного віднесла до складу витрат суми процентів сплачені у зв'язку з виконанням боргових зобов'язань перед банком, які безпосередньо пов'язані зі створенням кваліфікаційного активу та визнані такими відповідно до облікової політики та даних бухгалтерського обліку, які відносяться безпосередньо до собівартості кваліфікаційного активу та підлягають амортизації; не включила ПАТ "Іскра" - податковим агентом до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт; неповно та несвоєчасно перерахувала податок з доходів фізичних осіб підчас нарахування та виплати зарплати за квітень-червень 2012 року.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом «е» пп.138.10.3 п.138.10 статті 138 Податкового кодексу до складу інших витрат відносять витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Статтею 139 ПК України встановлені обмеження щодо витрат, які не включаються до складу витрат. Серед таких не встановлено обмежень щодо включення до витрат фактичних витрат на паливо, які перевищують нормативи, визначені Наказом Мінтрансу №43.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Проте, дія Наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», який не є нормативно-правовим актом, не поширюється на ПАТ "Іскра" у зв'язку з тим, що останнє не входить до сфери управління Міністерства транспорту України. Зазначена позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.06.2013 року у справі №К-39866/10- С .

Таким чином, витрати ПАТ "Іскра" на придбання палива для власного та орендованого автотранспорту, пов'язаного з транспортуванням сировини та готової продукції правомірно були включені до складу витрат та податкового кредиту в повному.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України, датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 141.1. ст. 141 ПК України: до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відтак, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що відсотки за кредитами включаються до складу витрат суб'єкта господарювання лише в тому випадку, якщо витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. З Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Виходячи з наведеного, після доведення кваліфікаційного активу до стану, в якому він придатний для використання, капіталізація фінансових витрат припиняється.

Положеннями п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» зазначено, що фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

Зважаючи на наведене, ПАТ "Іскра" правомірно, на підставі ст.ст.138, 141 ПК України включено суми процентів сплачених відповідно до кредитного договору, укладеного із ПАТ «УніКредит Банк» № 104-СВ від 07.09.2011року, ПАТ «Іскра» залучених для придбання фабрики ламп «HELIOS» Spolka z.o.o. (Польща), відповідно до укладеного контракту з SKARBEM PANSTWA RZECZYPOSPOLITEJ POLSKIEJ № 00509/00/2011 від 17.11.2011 до складу витрат у періодах визнання процентів згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Частиною ч.1 ст. 163-4 КУпАП, передбачено відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Проте, із змісту протоколу №191 від 26.06.2013 року неможливо встановити, яке саме із перелічених діянь, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 1 ст. 163-4 ПК України, вчинене головним бухгалтером ПАТ "Іскра".

Акт перевірки містить відомості про несвоєчасне повернення підзвітними особами надміру витрачених коштів отриманих на відрядження або під звіт. На підставі наведеного перевіряючими зроблено висновок про порушення ПАТ "Іскра" вимог пп. 164.2.11 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.170.9.1, п.п.170.9.2 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. N°2755-Vl із змінами та доповненнями. Донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 883,49 грн.

Відповідно до 164.2.11 ПК України: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.9.1 податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу;

Відтак, у роботодавця - податкового агента виникає обов'язок включити кошти до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку у випадку коли працівником:кошти втрачені надміру;та не повернені у встановлені строки.

Акт перевірки містить вказівку про несвоєчасне повернення працівниками ПАТ "Іскра" коштів, проте не містить в належного обґрунтування того, що кошти котрі поверталися були надміру використані.

З огляду на зазначені обставини, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутня об»єктивна сторона правопорушення протиправність діяння, як обов»язкова ознака складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 та ч.1 ст.163-2 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.

Керуючись п.1 ст.247, ст.284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у звязку з відсутністю складу адміністративних правопорушень передбачених за ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Бойко О.М.