Рішення № 34270975, 21.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "21" жовтня 2013 р. Справа № 906/1137/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецька-Байдюк Н.Я. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Терехов О.Л. - довіреність №2565-О від 16.08.2013р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 222895,78 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 222895,78грн. заборгованості, з яких: 39971,48грн. - прострочений кредит, 99650,86грн. - відсотки по простроченому кредиту, 75292,32грн. - пеня, 1000,00грн. - штраф фіксована частина, 6981,12грн. - штраф процентна складова.

Представник позивача в судове засідання подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 188054,76грн. заборгованості, з яких: 39971,48грн. - основний борг по простроченому кредиту, 99650,86грн. - відсотки по простроченому кредиту, 40451,30грн. - пеня, 1000,00грн. - штраф фіксована частина, 6981,12грн. - штраф процентна ставка.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 188054,76грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали господарського суду від 09.08.2013р., 27.08.2013р. та 16.09.2013р., направлені на юридичну адресу відповідача - АДРЕСА_1, повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.48-50;120-122;130-132).

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого відповідно п. 1.1 Статуту є ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.22) (банк/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник/відповідач) укладено договір №ОМ-23-08 про надання Овердрафт-мікро кредиту (а.с.6-10), за умовами якого банк за наявності вільних коштів зобов'язався здійснити овердрафтове обслуговування клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 даного договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені даним договором строки (п.п.1.1,1.2 договору).

Пунктом А.2 договору сторони погодили, що ліміт даного кредитного договору становить 40000,00грн.

Відповідно до п. А.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 25% річних.

Згідно пункту А.8 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання щодо погашення кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 50% річних від суми залишку непогашеної суми.

Пунктом А.3 договору сторони встановили термін повернення кредиту 25.06.2009р.

На виконання умов кредитного договору позивач надав грошові кошти відповідачу в сумі 40000,00грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував.

11.02.2013р. позивачем, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту в сумі 189616,03грн., в тому числі по тілу кредиту - 39971,48,00грн., по нарахованим відсоткам - 90712,78грн. та пені в сумі 58931,77грн. на адресу відповідачу було направлено вимогу про погашення заборгованості на протязі п'яти календарних днів з дня отримання вимоги. (а.с.12-14).

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача (а.с.119-120) та наявних в матеріалах справи документів, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по простроченому тілу кредиту в сумі 39971,48грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 99650,86грн., пеня в сумі 40451,30грн., штраф фіксована частина у розмірі 1000,00грн. та штраф процентна складова в сумі 6981,12грн., яку позивач і просить стягнути з ФОП ОСОБА_2

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами договору про надання овердрафт-мікро кредиту №ОМ-23-08 від 26.06.2008р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати відповідачу кредит строком до 25.06.2009р. із сплатою 25 процентів річних, а у відповідача виникло зобов'язання використати отримані кредитні кошти відповідно до умов договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти та інші платежі, які передбачені або випливають з договору.

Приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оскільки Кредитним договором інше не передбачено, правомірним є застосування до спірних правовідносин приписів ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 4.3 договору визначено, що сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору, здійснюється в порядку, встановленому в п.п.1.1, 2.1.4, 2.2.8 даного договору.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, а саме: обґрунтованого розрахунку заборгованості, відповідач допустив порушення строків повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути заборгованість по тілу кредиту у розмірі 39971,48грн.

Крім того, на підставі договору про надання овердрафт-мікро кредиту №ОМ-23-08 від 26.06.2008р. нараховано відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 99650,86грн. (а.с.11).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором строк повернення позики визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 39971,48грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 99650,86грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 26.06.2008р. нараховано 40451,30грн. - пені, 1000,00грн. - штрафу (фіксована складова) та 6981,12грн. - штрафу (процентна складова).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 5.1 кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту - п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, винагороди передбаченої п.п. 2.2.7, 4.4, 4.5, 4.6, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення, передбачених п.п. 5.1-5.3 договору, здійснюється протягом 3 років з моменту коли відповідне зобов'язання мало бути виконано (п.5.4 договору).

Згідно пункту 5.7 кредитного договору №ОМ-23-08 від 26.06.2008р., при порушенні позичальником строків платежів щодо будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00грн. + 5% від суми позову.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту, наведені у розрахунку (а.с.134-150), господарський суд встановив, що проведені позивачем нарахування пені в сумі 40451,30грн. пені є обґрунтованими.

Щодо правомірності проведених позивачем нарахувань штрафу в сумі 1000,00грн. та штрафу в сумі 6981,12грн. за порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором більше ніж на 30 днів, то господарський суд вважає вимоги позивача в цій частині також обґрунтованими, оскільки факт порушення відповідачем грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором №ОМ-23-08 від 26.06.2008р. більше ніж на 30 днів, підтверджується матеріалами справи, та формула нарахування штрафу передбачена умовами договору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача, проти позову не заперечив.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги те, що відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором №ОМ-23-08 від 26.06.2008р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача в сумі 188054,76грн., з яких: 39971,48грн. - основний борг по простроченому кредиту, 99650,86грн. - відсотки по простроченому кредиту, 40451,30грн. - пеня, 1000,00грн. - штраф фіксована частина, 6981,12грн. - штраф процентна ставка.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Також на виконання п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд повертає позивачу сплачений судовий збір у розмірі 696,82грн. в зв'язку із зменшенням суми позову.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570)

- 39971,48грн. - основний борг по простроченому кредиту;

- 99650,86грн. - відсотки по простроченому кредиту;

- 40451,30грн. - пеня;

- 1000,00грн. - штраф фіксована частина;

- 6981,12грн. - штраф процентна ставка.

- 3761,10грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 696,82грн., сплачений за платіжним дорученням №PROM5B9Z07 від 05.08.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)