Ухвала суду № 34270912, 08.07.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/246/13 Головуючий у 1 інстанції: Джала С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/3499/13 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Мацея М.М., Тропак О.В.,

секретаря Дідуся О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 11 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_3, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі по 500 (п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 19.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп. судового збору, які перераховано на рахунок № 31213206700252, код отримувача ЄДРПОУ: 37929037, МФО: 825014, призначення платежу «судовий збір, п. 1.1 Закону».

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2

Вважає оскаржуване рішення необ'єктивним, незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Судом при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій формі не враховано, що позивачка офіційно працює та отримує стабільний дохід, а в нього нерегулярний і мінливий дохід. Також зазначає, що має намір зареєструвати шлюб з іншою жінкою, оскільки вже два роки проживає в незареєстрованому цивільному шлюбі, тому відповідно до ст. 182 СК України суд має врахувати цю обставину при визначенні розміру аліментів, оскільки він утримує майбутню дружину та її дочку. При цьому частково визнає позов та згідний сплачувати аліменти в розмірі 400 гривень, що становить більше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Просить змінити рішення районного суду в частині стягнення з нього аліментів в розмірі 500 гривень та стягувати аліменти на сина в розмірі 400 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття.

Сторони повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, позивачка подала заяву, у якій просить слухати справу без неї, відповідач причину своєї неявки суду не повідомив, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідач є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_4, народженого 22.06.2006 року в зареєстрованому шлюбі з позивачкою, працездатний, однак офіційно не працює. 18 серпня 2011 року шлюб між сторонами розірвано. Дитина проживає з матір'ю - позивачкою по справі та перебуває на її утриманні, коштів відповідач на утримання дитини не дає, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи частково позов, районний суд вірно керувався ст. 182 СК України, тобто врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів та інші обставини справи.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б ствердили його посилання в апеляційній скарзі на те, що він не спроможний сплачувати визначений судом розмір аліментів і відповідали вимогам ст. 192 СК України.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, - що не позбавляє відповідача права за наявності вказаних підстав звернутись до суду з таким позовом.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, відповідачем ОСОБА_2 не представлено як у суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд правильно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та вірно визначив характер спірних правовідносин.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 2 ст. 305, ч. 1 п. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Мацей М.М.

Тропак О.В.