Рішення № 34270765, 18.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2013 Справа № 905/6005/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Малікової Е.І.

у справі за позовом: Державного підприємства "Вугілля України", м.Київ

до відповідача: Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1",

м.Вугледар, Донецька область

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська", м.Донецьк

про стягнення 301 251 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: Загнітко Я.А. - за довіреністю №28-12/50-Д від 28.12.2012р.

Від відповідача: Воробцов Р.С. - за довіреністю №2432 від 03.10.2012р.

Від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

Від третьої особи на стороні відповідача: Шевчук В.І. - за довіреністю №1917 від 09.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Вугілля України", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м.Вугледар, Донецька область, про стягнення 301 251 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2013р. на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська", м.Донецьк.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство "Центренерго", м.Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки вугілля №02-11/1-ЕН від 19.04.2011р. з додатковою угодою №2 від 19.04.2011р., рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2012р. у справі №5011-69/8789-2012, залізничні накладні №53396883, 53396651, 53393765, 53425724, 53425625, 53436150, 53438214, 53462842, 53460119, 53460333, 53468583, 53470696, 53499604, 53497111, 53500385, 53500377, 53506895, 53527073, 53533659, 53541785, 53560769, 53567269, 53570404, 53568697, 53594016, 53594081, 53593968, 53599551, 53593943, 53625588, 53625554, 53634242, 53671053, 53690137, 53698759, 53698742, 53718557, 53755443, 53755153, 53747143, 53746947, 53747309, 53759437, 53768354, 53768305, 53778908, 53778932, 53797361, 53858213, 53860151, 53858361, 53872826; акти спільного опробування вугілля: №534 від 03.02.2012р., №555 від 03.02.2012р., №574 від 04.02.2012р., №575 від 05.02.2012р., №592 від 06.02.2012р., №600 від 07.02.2012р., №593 від 06.02.2012р., №599 від 07.02.2012р., №602 від 07.02.2012р., №606 від 07.02.2012р., №608 від 07.02.2012р., №603 від 07.02.2012р., №601 від 07.02.2012р., №620 від 09.02.2012р., №617 від 08.02.2012р., №648 від 11.02.2012р., та акти про змерзання вугільної продукції №649 від 11.02.2012р., №625 від 09.02.2012р., №649 від 11.02.2012р., №650 від 11.02.2012р., №627 від 09.02.2012р., №656 від 12.02.2012р., №656 від 12.02.2012р., №626 від 09.02.2012р., №663 від 12.02.2012р., №664 від 12.02.2012р., №664 від 12.02.2012р., №658 від 12.02.2012р., №658 від 12.02.2012р., №668 від 13.02.2012р., №668 від 13.02.2012р., №697 від 14.02.2012р., №697 від 14.02.2012р., №699 від 14.02.2012р., №678 від 13.02.2012р., №710 від 15.02.2012р., №710 від 15.02.2012р., №698 від 14.02.2012р., №698 від 14.02.2012р., №715 від 15.02.2012р., №717 від 15.02.2012р., №715 від 15.02.2012р., №717 від 15.02.2012р., №732 від 15.02.2012р., №729 від 15.02.2012р., №746 від 16.02.2012р., №750 від 16.02.2012р., №745 від 16.02.2012р.; телеграми з повідомленнями від 03.02.2012р., 06.02.2012р., 07.02.2012р., 10.02.2012р., 11.02.2012р.; акти загальної форми ГУ-23 б/н від 01.02.2012р., б/н від 01.02.2012р., б/н від 01.02.2012р., б/н від 02.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 05.02.2012р., б/н від 06.02.2012р., б/н від 07.02.2012р., б/н від 07.02.2012р., б/н від 08.02.2012р., б/н від 08.02.2012р., б/н від 09.02.2012р., б/н від 10.02.2012р., б/н від 10.02.2012р., №31 від 11.02.2012р., №29 від 11.02.2012р., №36 від 12.02.2012р., №39 від 13.02.2012р., №48 від 15.02.2012р.; відомості за користування вагонами; №03020084, №04020085, №04020086, №06020090, №06020092, №0620092, №07020094, №08020096, №08020097, №08020098, №08020099, №09020100, №09020102, №100200103, №11020104, №12020107, №12020108, №13020110, №13020111, №14020116, №14020118, №14020119, №15020120, №15020122, №150201123, №16020124, №16020125, №16020126; переліки ТЕХ ПД №249, №242, №230, №257, №344, №264, №237, №263, №243, №184, №249, №158.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав відзив, в якому посилався на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а саме на той факт, що Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" є лише власником вугільної продукції, а не вантажовідправником. Вантажовідправником є ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" на підставі укладеного між ними договору на переробку рядового вугілля №180 від 15.07.2009р. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Центренерго", м.Київ в судове засідання не з'явився. Пояснень суду не надав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська", м.Донецьк у судовому засіданні й у поясненнях на позовну заяву №1087 від 20.09.2013р. зазначив, що в рамках договору №180 від 15.07.2009р. він відвантажив 257 вагонів вугілля на адресу Світлодарської ТЕС (ПАТ "Центренерго"). Договірних відносин між ним та позивачем у справі не існувало, взаємовідносини існували виключно в межах договорів перевезення в формі накладних, які додані до позову. Вважає, що він, як вантажовідправник, вжив всі необхідні профілактичні заходи по запобіганню або зменшенню рівня змерзання вантажів, про що робилась відповідна відмітка у накладних. Зазначив, що ПАТ "Центренерго" відповідно до п.15 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених наказом Мінтранса України, повинно було як вантажоотримувач забезпечувати пункти розвантаження засобами розігрівання або механічного рихлення для відновлення сипучості вантажів, які змерзаються. Проте, вантажоодержувач не застосовував засоби розігрівання і механічного рихлення вугілля, а просто відставляв вагони на відстій, займаючись розвантаженням вагонів, в яких вантаж не був змерзлим. Проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

19 квітня 2011 року між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Шахтоуправління «Південнодонбаське №1" (постачальник) укладено договір поставки вугілля №02-11/1-ЕН (далі-договір), відповідно до якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі-вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за Договором, знаходиться у його власності (п.1.5 договору).

Відповідно до умов п.2.1 договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаних в додатках до договору.

Згідно з п.2.2 договору партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної товарної проби оформлюється посвідчення про якість вугілля в партії.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Відповідно до п.3.1.3 договору в період з 15 листопада по 15 березня постачальник зобов'язаний проводити профілактичні міри щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування, промаслення тощо), відповідно до ДСТУ 4083-2002.

Згідно з п.4.1 договору, якість вугілля, що поставляється за цим договором, повинна відповідати умовам цього договору.

За умовами п.5.1 договору приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань"; ДСТУ 3472-96 "Вугілля буре, кам'яне та антрацит"; Статуту залізниць України, та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту.

Як встановлено умовами п.9.3 договору додаткові угоди та додатки до договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками, є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.04.2012р.

Додатковою угодою №2 від 27.03.2012р. до договору викладено п.10.1 в новій редакції: «Цей договір набирає чинності з 01.05.2011р. і діє до 31.12.2012р.»

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 02-11/1-ЕН від 19.04.2011р. у лютому 2012 року на адресу Світлодарської ТЕС ПАТ "Центренерго" було відвантажене вугілля згідно з залізничними накладними №53396883, №53396651, №53393765, №53425724, №53425625, №53436150, №53438214, №53462842, №53460119, №53460333, №53468583, №53470696, №53499604, №53497111, №53500385, №53500377, №53506895, №53527073, №53533659, №53541785, №53560769, №53567269, №53570404, №53568697, №53594016, №53594081, №53593968, №53599551, №53593943, №53625588, №53625554, №53634242, №53671053, №53690137, №53698759, №53698742, №53718557, №53755443, №53755153, №53747143, №53746947, №53747309, №53759437, №53768354, №53768305, №53775443, №53755153, №53747143, №53746947, №53747309, №53759437, №53768354, №53768305, №53778908, №53778932, №53797361, №53858213, №53860151, №53858361, №53872826 у 257 вагонах.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З рішення господарського суду м.Києва у справі №5011-69/8789-2012 від 12.10.2012р. та з пояснень представників сторін вбачається, що між ПАТ "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (продавець) було укладено договір №111/6 від 30.12.2011р. Вантожоотримувачем вищезазначеної вугільної продукції є Світлодарська ТЕС ВАТ "Центренерго".

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р.; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р.).

Відповідно до п.5.1. договору №111/6 від 30.12.2011р., дослідженого господарським судом м.Києва, було проведено приймання вугілля спільно з представником постачальника та встановлено, що вугілля надійшло в змерзлому стані та щодо якого не проводились профілактичні міри проти змерзання. Вугілля не відставало від бортів вагонів, що унеможливлювало його вивантаження без попереднього розігріву. З урахуванням викладеного були складені акти спільного опробування вугілля: №534 від 03.02.2012р., №555 від 03.02.2012р., №574 від 04.02.2012р., №575 від 05.02.2012р., №592 від 06.02.2012р., №600 від 07.02.2012р., №593 від 06.02.2012р., №599 від 07.02.2012р., №602 від 07.02.2012р., №606 від 07.02.2012р., №608 від 07.02.2012р., №603 від 07.02.2012р., №601 від 07.02.2012р., №620 від 09.02.2012р., №617 від 08.02.2012р., №648 від 11.02.2012р., та акти про змерзання вугільної продукції №649 від 11.02.2012р., №625 від 09.02.2012р., №649 від 11.02.2012р., №650 від 11.02.2012р., №627 від 09.02.2012р., №656 від 12.02.2012р., №656 від 12.02.2012р., №626 від 09.02.2012р., №663 від 12.02.2012р., №664 від 12.02.2012р., №664 від 12.02.2012р., №658 від 12.02.2012р., №658 від 12.02.2012р., №668 від 13.02.2012р., №668 від 13.02.2012р., №697 від 14.02.2012р., №697 від 14.02.2012р., №699 від 14.02.2012р., №678 від 13.02.2012р., №710 від 15.02.2012р., №710 від 15.02.2012р., №698 від 14.02.2012р., №698 від 14.02.2012р., №715 від 15.02.2012р., №717 від 15.02.2012р., №715 від 15.02.2012р., №717 від 15.02.2012р., №732 від 15.02.2012р., №729 від 15.02.2012р., №746 від 16.02.2012р., №750 від 16.02.2012р., №745 від 16.02.2012р.

За даним фактом на адресу, зокрема Державного підприємства "Шахтоуправління «Південнодонбаське №1" було надіслано телеграми з повідомленнями від 03.02.2012р., 06.02.2012р., 07.02.2012р., 10.02.2012р., 11.02.2012р.

Керуючись п.13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 було складено акти загальної форми за участю представника залізниці, що засвідчують факт надходження вугілля у змерзлому стані, щодо якого не проводилась профілактика змерзання, а саме: акти загальної форми ГУ-23 б/н від 01.02.2012р., б/н від 01.02.2012р., б/н від 01.02.2012р., б/н від 02.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 05.02.2012р., б/н від 06.02.2012р., б/н від 07.02.2012р., б/н від 07.02.2012р., б/н від 08.02.2012р., б/н від 08.02.2012р., б/н від 09.02.2012р., б/н від 10.02.2012р., б/н від 10.02.2012р., №31 від 11.02.2012р., №29 від 11.02.2012р., №36 від 12.02.2012р., №39 від 13.02.2012р., №48 від 15.02.2012р.

До вищезазначених актів загальної форми ГУ-23 оформлені акти доповнення за участю представника залізниці, депутата Світлодарської міської ради та представника громадськості, в яких засвідчені факти надходження вугілля у змерзлому стані та заходи, що були проведені для відновлення сипучості вугілля.

Позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством "Центренерго" були понесені додаткові витрати на загальну суму 295344грн. 60коп., що підтверджується відомостями за користування вагонами: №03020084, №04020085, №04020086, №06020090, №06020092, №0620092, №07020094, №08020096, №08020097, №08020098, №08020099, №09020100, №09020102, №100200103, №11020104, №12020107, №12020108, №13020110, №13020111, №14020116, №14020118, №14020119, №15020120, №15020122, №150201123, №16020124, №16020125, №16020126, та переліками ТЕХ ПД №249, №242, №230, №257, №344, №264, №237, №263, №243, №184, №249, №158.

В подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2012р. у справі №5011-69/8789-2012 за позовом ПАТ "Центренерго" до ДП "Вугілля України", з ДП "Вугілля України" стягнуто 295344грн. 60коп. збитків та судові витрати у розмірі 5906грн. 90коп. Рішення суду мотивовано, зокрема тим, що стягнута грошова сума є збитками, оскільки на адресу позивача були відправлені залізничні вагони зі змерзлою продукцією (вугіллям) всупереч п.3.1.3. договору №111/6 від 30.12.2011р. відповідач не провів профілактичні міри проти змерзання, у зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати в сумі 295344грн. 60коп.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012р. у справі №5011-69/8789-2012 позивачем 06.12.2012р. оформлено заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 301 251грн. 50коп. між Державним підприємством "Вугілля України" та Публічним акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

Позивач свої вимоги про стягнення збитків обумовлює порушенням відповідачем господарського зобов'язання за умовами договору поставки вугілля №02-11/1-ЕН від 19.04.2011р.

З копій залізничних накладних вбачається, що вантажовідправником є Асоціація ДРФЦ (правонаступником якого згідно зі статутом є Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська"). Вантаж прийнято до перевезення залізницею без зауважень із зазначенням у накладній про те, що концентрат вугільний у вологому стані. Омаслено 1%.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно з законом, договором не допускається.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.22 Цивільного Кодексу України - особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає в себе наступні фактори: наявність реальних збитків, вина заподіювача збитків, причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що нібито поніс збитки через невиконання відповідачем саме умов договору, що покладений у підставу позову, в частині здійснення профілактичних мір проти змерзання поставленого вугілля, що надійшло саме від ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1».

Стаття 228 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

При цьому, відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов'язаних із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, між ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" та Асоціацією "Фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська") був укладений договір №180 від 15.07.2009р., відповідно до п.1.1. якого замовник (ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1") передає виконавцеві (ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська") на переробку рядове вугілля для збагачення на ЦЗФ, а виконавець приймає вугілля, збагачує його і передає замовнику продукти збагачення.

Згідно з п.3.2. зазначеного договору збагачене вугілля відвантажується виконавцем протягом 3 днів після постачання вугілля замовником і надання реквізитів відвантаження.

Відповідно до п.2 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених Мінтранс України № 644 від 21.11.2000р., зареєстрованих Мін'юст України 24.11.2000р. за №870/5091 (далі-Правила), у разі пред'явлення до перевезення вантажів, які змерзаються, відправник повинен ужити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Норми безпечної вологості повинні встановлюватись відправниками спільно з одержувачами відповідно до Державних стандартів, Технічних умов та практики перевезення. Якщо зменшити вологість до безпечних меж неможливо, то відправник повинен ужити заходів щодо запобігання чи зменшення ступеня змерзання вантажу шляхом застосування відповідних профілактичних засобів. Якщо засоби профілактики виявилися неефективними, то одержувач повинен ужити заходів щодо відновлення сипучості вантажу в пунктах вивантаження.

Згідно з п.5 Правил, до числа інших запобіжних (профілактичних) засобів належать, зокрема оббризкування вантажу кам'яновугільними та іншими маслами.

Вибір профілактичних засобів провадиться відправником у залежності від роду вантажу, технології вивантаження та подальшої переробки вантажу (п.7 Правил).

Про застосовані заходи відправник зобов'язаний зазначити у накладній (п.9 Правил).

У зв'язку з тим, що застосування засобів профілактики не гарантує повного збереження сипучості вантажів, особливо при тривалих перевезеннях в умовах сильних морозів, а також при мінливих метеорологічних умовах та в перехідні періоди року, одержувачі повинні забезпечувати пункти вивантаження таких вантажів асобами розігріву чи механічного подрібнення для поновлення сипучості вантажів, що змерзлися (п.15 Правил).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач є власником вугільної продукції. Вантажовідправником продукції є третя особа - ПАТ "Центральна" збагачувальна фабрика «Комсомольська». Тому суд вважає, що позивачем не доведено факту вини відповідача у не прийнятті мір проти змерзання вугільної продукції оскільки підприємство відповідача не є вантажовідправником, який завантажив вагони.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд вважає, що в даному випадку не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням саме відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки вугілля №02-11/1-ЕН від 19.04.2011р. та спричиненими позивачу вантажовідправником збитками саме у розмірі 301251грн. 50коп., тоді як відповідачем доведено саме відсутність його вини.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України" відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.10.2013р.

Суддя Е.І. Малікова