Рішення № 34270693, 23.10.2013, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7432/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Матейко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики в розмірі 239 790 (двісті тридцять девять тисяч сімсот девяносто) гривень, що є еквівалентом 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, а також судові витрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 20 лютого 2004 року ОСОБА_2 взяв у нього за розпискою гроші в борг у сумі 30000 доларів США, що на день звернення з позовною заявою за офіційним курсом НБУ складає 239 790 (двісті тридцять девять тисяч сімсот девяносто) гривень, та зобов'язався повернути їх не пізніше, ніж за 10 днів з моменту одержання вимоги. 23 липня 2013 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу претензію про повернення грошових коштів. В обумовлений строк відповідач на порушення своїх договірних зобов'язань, позичені гроші не повернув. У зв'язку із наведеним позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні визнав факт одержання у позику від позивача грошових коштів та пояснив, що не повернув гроші через тимчасові труднощі.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у 20 лютого 2004 року відповідач, ОСОБА_2, отримав від позивача, ОСОБА_1, грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США та зобов'язалася повернути вищезазначену суму не пізніше 10 днів з моменту предявлення вимоги. Вказаний факт стверджується розпискою, копія якої міститься у матеріалах справи.

Будучи допитаним в якості свідка в судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, пояснив, що в лютому 2004 року ним було позичено відповідачу грошові кошти в сумі 30 000 доларів США для придбання будинку №42 по вул. Гетьмана Мазепи у м. Львові. При домовленостях щодо позики коштів відповідач запевнив позивача, що гарантією повернення позичених коштів буде придбаний будинок за необхідності повернути гроші він зможе продати будинок. Як стало відомо позивачу, у відповідача виникли непорозуміння щодо права власності на будинок з дружиною, з якою він розлучився. На численні прохання пояснити ситуацію ОСОБА_2 не реагував. Тоді позивач почав вимагати повернення грошей, однак жодної реакції від відповідача на такі вимоги не було.

23 липня 2013 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 претензію про повернення грошових коштів (копія претензії та опису вкладення до поштового відправлення містяться у матеріалах справи), яка була одержана відповідачем 26 липня 2013 року (копія рекомендованого повідомлення про вручення міститься в матеріалах справи).

Будучи допитаним в якості свідка в судовому засіданні відповідач, ОСОБА_2, пояснив, що у 2004 році для покращення житлових умов своєї сім'ї він вирішив придбати будинок. Він знайшов цікавий варіант частку 3/5 у праві власності на будинок №42 по вул. Гетьмана Мазепи у м. Львові, яку в подальшому можна було виділити як окремий будинок. Так як на той час грошей у нього та його сім'ї не було, він вирішив позичити необхідну суму. На той час він співпрацював та товаришував із позивачем, ОСОБА_1, до якого і звернувся із проханням про позику. Оскільки в ОСОБА_1 на той час була в наявності сума 30000 доларів США і вона найближчим часом йому не була потрібна, той погодився позичити зазначені кошти на невизначений строк. Тому в розписці сторони зазначили, що позика підлягає поверненню у 10-ти денний строк з моменту одержання вимоги. Відповідач визнав, що при обговоренні умов повернення позики він запевнив позивача, що гарантією повернення позичених коштів буде власне придбаний будинок і за необхідності повернути гроші коваль М.І. продасть будинок і виконає зобовязання. Заставу вирішили не оформляти, але він пообіцяв не вчиняти з будинком ніяких дій, поки не поверне суму позики. 26 липня 2013 року відповідач отримав від позивача претензію про повернення коштів. На даний час має певні проблеми з грошима, але обовязково віддасть позику як тільки їх знайде.

Виходячи із положень ст. ст. 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. При цьому на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, а якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім цього відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 одержав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 30000 доларів США, які використав для придбання частки 3/5 у праві власності на будинок №42 по вул. Гетьмана Мазепи у м. Львові із зобовязанням повернути позичені кошти не пізніше 10 днів з моменту одержання вимоги. Станом на день звернення позивача до суду, відповідач отримані в нього для придбання будинку по вул. Мазепи, 42 у м. Львові 30 000 доларів США, не повернув. Прострочення боржника настало 06 серпня 2013 року (зі спливом 10 днів з моменту отримання відповідачем претензії).

Виходячи із інформації Національного банку України, роздруківка з офіційного сайту якого міститься у матеріалах справи, станом на день звернення ОСОБА_1 з позовом до суду розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором позики становить 239 790 (двісті тридцять девять тисяч сімсот девяносто) гривень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 38, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 625, 1048, 1049 ЦК України, суд,

вирішив :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 239 790 (двісті тридцять девять тисяч сімсот девяносто) гривень, що є еквівалентом 30 000 (тридцять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев"ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

ОСОБА_3